Міжнародний рух капіталу.

А) Сутність та форми міжнародного руху капіталу.

Міжнародне переміщення капіталу – це досить розвинута складова переміщення чинників виробництва. В сучасних умовах мобільність капіталу оцінюється як висока, хоча б вона і мала більш високі обмеження ніж переміщення. Темпи зростання міжнародного руху капіталу в декілька разів перевищують темпи зростання виробництва и міжнародної торгівлі. Міжнародний рух капіталу може заміщувати або доповнювати міжнародну торгівлю, якщо ефективність використання капіталу вища ніж результат міжнародної торгівлі. Міжнародна міграція капіталу – це не фізичне переміщення засобів виробництва, а фінансова операція (надання позики, купівля продаж цінних паперів, інвестування і таке інше).

Конкретні форми міжнародного переміщення капіталу розрізняються за такими ознаками: 1) за джерелами походження капіталу, 2) за характером використання капіталу, 3) за строками вкладання капіталу, за метою вкладання капіталу.

1. За джерелами походження поділяється на

• офіційний капітал

• приватний капітал

2. За характером використання поділяється на

• Підприємницький капітал

• Позичковий капітал

3. За строком вкладання

• Короткостроковий

• Середньостроковий

• Довгостроковий

4. За метою вкладання

• Прямі інвестиції

• Портфельні інвестиції

Б) ПІІ та ТНК.

ПІІ займають особливо місце. Це зумовлене двома причинами:

1. ПІІ – це реальні інвестиції, які на відміну від портфельних не є чисто фінансовими актами,що виражені і валюті.

2. ПІІ на відміну від портфельних звичайно забезпечують управлінський портфель над об’єктом, в який інвестований капітал.

ПІІ – … іноземних інвестицій, призначених для виробництва і забезпечення контрлем над діяльностю підприємств завдяки…

Саме ПІІ безпосередньо пов’язані з діяльністю ТНК. До виникнення ТНК всі приватні іноземні інвестиції були… Отже власність інвестора повно або часткова та його контроль над зарубіжним підприємством котре стає частиною орг. Структури ТНК це голова відмінність ПІІ від другого інвестування. Характерною рисою ПІІ можна вважати також і переважання рівню продажу продукції, виробленої за кордоном за допомогою ПІІ над продажом вітчизняної продукції в товарному експорті. Отже, ПІІ становлять основу панування ТНК на світовому ринку.

До основних чинників ПІІ відносять:

1. Група маркетингових чинників.

2. Торговельні обмеження

3. Вартісні чинники

4. Інвестиційний клімат, в т.ч. податковий клімат

Наслідки ПІІ для країн інвесторів і приймаючої країни різні:

1. Країна інвестор у цілому виграє, оскільки вигоди для інвесторів більше ніж витрати робочих місць та інших категорій осіб у країни базування

2. Приймаюча країна також у цілому виграє, тому що виграш для робочих та інших категорій більше ніж витрати на інвесторів приймаючої країни змушеної конкурувати з фірмами, що мають технологічні, управлінські та інші переваги.

Міжнародні портфельні інвестиції

Під міжнародними портфельними інвестиціями розуміють вкладання капіталу в ціні папери, яки не дають інвестору право реального контролю над об’єктами інвестування, а дають тільки переважне право на одержання доходу згідно придбаної частки портфелю. Міжнародний інвестиційний портфель конкретної компанії включають акції, ціні папери (облігації, ціні векселя, боргови розписки) б) депозитні сертифікати банку, банковськи акцепти в) фінансові деривативи: варанти, форвардні контракти, ф’ючерсні контракти та…

Міжнародний рух позичкового капіталу.

Під міжнародним рухом позичкового капіталу розуміють фінансові операції, котрі пов’язані з міжнародним запозиченням , кредитуванням, банківськими депозитами, які не можна віднести до операцій з прямими та портфельними інвестиціями, а також резервними активами.

3. Міжнародна міграція робочої сили

• Переміщення робочої сили з однієї країни в іншу на строк більший ніж 1 рік. Міграція р.с. включає 2 процеси: еміграція і імміграція. Еміграція – виїзд р.с. з однієї країни в іншу. Імміграція – в’їзд р.с. в приймаючу країну. Міграция: тимчасова, постійна, нелегальна.

Традиційна теорія виділяє економічну причину міжнародної міграції, котра пов’язана з масштабами, темпами та структурою накопичення капіталу.

Наслідки міжнародної міграції робочої сили різноманітні:

Країни, що приймають робочу силу отримують таки переваги:

1. В країні, що ввозять робочу силу, особливо кваліфіковану прискорюються темпи зростання економіки

2. Підвищується конкурентоспроможність товарів внаслідок більш низької кваліфікованої робочої сили.

3. Приймаюча країна виграє за рахунок податків, розмір яких залежить від кваліфікації та структурі іммігрантів.

4. Прихід знань з країн еміграції (в США біля 40% лауреатів нобелевської премії – іммігранти)

5. Іноземні робітники часто розглядаються як амортизатор у випадку безробіття (звільняються в першу чергу)

6. Іммігранти поліпшують демографічну картину країн, яки потерпають від старіння націй.

Країни експортери робочої сили мають певні вигоди:

1. Зниження рівня безробіття як наслідок соціального напруження в країні

2. Безкоштовне для країни експортера навчання навичкам, ознайомлення технологіям, організація праці.

3. Увільнення грошової валюти внаслідок грошових переказів емігрантів

З іншого боку країни експортери мають такі негативні наслідки

1. Зкорочення податкових надходжень через зменшення числа платників податків

2. Постійна еміграція означає, що відбувається відплив кваліфікованих ініціативних робітників

Можливими шляхами зняття негативних наслідків можуть бути такі заходи:

1. Заборона еміграції

2. Введення податку на відплив умів

3. Створення державою високоефективних галузей