Реформи Тайка

У 618 році ослаблену Суй заступила нова китайська династія Тан, яка у середині 7 століття вторгалася до Корейського півострова. Це послужило сигналом Японії укріпити свій державний апарат і армію. Проте проведенню реформ заважав аристократичний рід Соґа, який після смерті принца Сьотоку встановив в країні диктатуру. Соґа но Емісі, син першого диктатора, нехтував Імператором і знаттю, а його первісток, Соґа но Ірука, знищив спадкоємця покійного принца. У результаті в Японії сформувалась таємна опозиція, яка прагнула скинути диктатуру і втілити в життя ідеал централізованої монархії. Її очолили спадкоємець престолу принц Нака но Ое та його підопічний Накатомі но Каматарі. 10 липня 645 року в Імператорському палаці, на прийомі корейських послів, вони зарубали диктатора-сина Іруку і змусили диктатора-батька вчинити самогубство.

У зв'язку з цими подіями на трон зійшов Імператор Кокен, який став символом нової епохи. 17 липня 645 року, за китайською традицією, він вперше затвердив японський девіз правління «Тайка» (Великі перетворення), а 22 січня 646 року оголосив указ про реформи, що дав початок так званим «Реформам Тайка». Метою нового курсу було створення централізованої монархії континентального типу на чолі з Імператором. Одним з перших кроків на шляху реалізації цієї мети стало одержавлення усієї землі і населення країни. Між тим на Корейському півострові відбулись карколомні зміни. У 660 році корейська держава Сілла в коаліції з китайською династією Тан знищили Пекче, державу-союзника Японії. Спроба пекчесців звільнити країну за домоги японських військ у 663 році провалилась. У 668 році, ліквідувавши північне Когурьо, Сілла остаточно об'єднала Корейський півострів. Біженці з колишніх корейських держав були прийняті японським двором, який розселив їх у центральних і східних регіонах країни. Події в Кореї були шоком для японського Імператора Тендзі, який побоюючись китайсько-корейського вторгнення ввів загальну військову повинність на основі системи «подвірних реєстрів», укріпив західні області замками, а на Кюсю розмістив постійних вартових і збудував фортецю поблизу тамтешньої адміністрації у Дадзайфу. Столиця країни була перенесена до захищеного міста Оцу.

У 672 році після смерті Імператора Тендзі між його синами спалахнула боротьба за престол. В ній переміг принц Оама, який прийняв ім'я Імператора Темму. Конфлікт спричинив чвари між родовою знаттю і зменшив її вплив на столичний уряд. Користуючись цим, Імператор розпочав прискорені реформи, спрямовані на централізацію управління. Вперше на китайський манер було впорядковано законодавство, складено офіційні хроніки і розроблено складну систему рангів і посад для чиновників. Реформаторський курс продовжила дружина правителя, яка після його смерті зійшла на трон під іменем Імператора Дзіто. Вона перенесла двір до нової столиці Фудзівара — першого великого міста, спорудженого за китайськими канонами. Вважається, що назва країни Японія — «Ніппон» — була використана саме за часів Імператора Темму та його дружини.