Японія на світанку історії

«Перші Японці»

У палеоліті Земля була окута льодовиками і рівень води був на 100 м нижче за сучасний. Японія ще не являла собою архіпелаг, а з'єднувалась суходільними перешийками з материком. Внутрішнє Японське море було просторою долиною. Льодовики не досягали Східної Азії, але їх вплив відчувався на кліматі. Японія входила до азійської степової екозони, багатої різноманітними травами. Тут водилися мамонти, слони Наумана, великорогі олені та інші тварини, які прибували сюди з Сибіру.

За результатами археологічних досліджень перші люди виду Homo Sapiens переселилися до Японії близько 35 тисяч років до Р. Х. Вони були носіями культури ножеподібних знарядь, які виготовлялися ударно-обрубною технікою. Основою їхнього господарства було полювання на великих тварин, переважно облавним способом, та збиральництво. Близько 15 тисяч років до Р. Х. відбувся перехід до мікролітичних знарядь. «Перші японці» не мали постійних жител і, ймовірно, вели кочовий спосіб життя.

Період Дзьомон

Близько 10 тисяч років до Р. Х. завершилася епоха льодовиків, з таненням яких піднявся рівень світового океану. Завдяки цьому утворився Японський архіпелаг. У результаті потепління і зміни руху морських течій, японські степи часів палеоліту заросли густим лісом. Приблизно в цей же час до Японських островів переселилась нова група людей з Південно-Східної Азії. Представники цієї групи добре зналися на суднобудівництві і морській навігації. Ймовірно, їхні каноеподібні човни-довбанки були принесені до японських берегів теплою океанською течією Куросіо. Новоприбулі південно-східні азіати змішалися з нащадками палеолітичної популяції Японського архіпелагу.

Завдяки зміні клімату японська флора і фауна кардинально змінилися. Північно-східна частина архіпелагу була вкрита дубовими і хвойними лісами, а південно-західна — буковими і субтропічними. У них мешкали великі кабани, олені, дикі качки, фазани. У морях і океані водилися боніти, червоні пагри, морські судаки та різні види мушлевих. Узбережжя Хоккайдо і регіону Тохоку було багате на лосося і форель. Завдяки таким природним багатствам мешканці Японських островів не потребували великомасштабного сільського господарства або скотарства, залишаючись примітивним суспільством мисливців-збирачів.

Близько 10 тисяч років тому стародавні японці почали виготовляти керамічні вироби, які вважаються одними з найстаріших у світі. Серед тогочасної кераміки переважав кухонний посуд у вигляді глибокодонних глеків для зберігання продуктів, смаження і варіння їжі. Характерною рисою цих виробів був «шнурковий орнамент», який японською мовою називається дзьо́мон. Подібний орнамент спостерігався на острівному посуді до середини 2 століття до Р.Х., що дало підстави археологам називати японську культуру часів неоліту «культурою Дзьомон», а час її домінування на Японському архіпелазі — періодом Дзьомон.

У неоліті стародавні японці перейшли до осідлого способу життя, формуючи невеликі поселння у 20-30 осіб на невисоких пагорбах. Типовим житлом були землянки і напівземлянки. Довкола поселення знаходилися смітникові насипи, які водночас служили місцем поховання померлих. Серед поселень тієї епохи найбільше вирізняється стоянка Саннай Маруяма у префектурі Аоморі, яка датується 5 століттям до Р. Х. і містить залишки великого селища на 100—200 осіб. Основою господарства дзьомонівців було полювання та збирання плодів рослин. Існував статевий і віковий поділ праці. Наряду з промислами стародавні мешканці архіпелагу займалися примітивним розведенням каштанів, бобових, гречки, а також культивацією устриць. Близько 4 — 3 століття до Р.Х. вони освоїли примітивне суходільне рисівництво. Релігійним уявленням були притаманні анімізм і тотемізм. Дзьомонівці виготовляли з глини жіночі фігурки доґу і вклонялися силам Землі, символам народження і життя.

Період Яйої

Хоча рисівництво було відоме в Японії ще в епоху Дзьомон, великомасштабне заливне рисівництво з використанням іригації з'явилося на островах у 1 тисячолітті до Р. Х., шляхом запозичення з континенту. Місцем нововедння був північ острова Кюсю, звідки ця культура поширилася у інші райони архіпелагу. З приходом заливного рисівництва люди, які проживали до цього на невеликих пагорбах, переселилися на рівнини і долини річок. Було створено перші сільські громади мура, члени яких займалися створенням і підтримкою заливних полів. З'явилися нові знаряддя праці, такі як кам'яний ніж-серп, а також нові типи будівель для зберігання збіжжя — комори на підпорах. Члени громади почали проводити свята і молебни за багатий врожай. Сформувався новий сільськогосподарський ритуал і календар[4].

Разом і з рисівництвом до Японії з материка потрапила культура обробки металів — міді, бронзи і заліза. До 1 століття до Р.Х. японці імпортували готові товари, але згодом налагодили своє металаргійне виробництво. Серед основних бронзових виробів були мечі, списи і алебарди, а також дзеркала і дзвони дотаку. З поширенням залізних знарядь у 2 столітті по Р. Х. бронзова зброя перетворилася на предмети культу.

Також на початку 1 тисячоліття до Р. Х. на Японському архіпелазі почали виготовляти керамічні вироби нового стилю, який походив на континентальний. Їх особливістю був червонястий колір, відсутність візерунку та багатство типів посуду. Ймовірно, реформа кермаміки була пов'язана із поширенням рисівництва. Такий посуд вперше знайшли у містечку Яйої, за іменем якого нова керамічна культура отримала назву «культури Яйої». Час панування цієї культури на Японських островах з 1 тисячоліття до Р.Х по 3 століття по Р. Х. називається періодом Яйої[5].

Завдяки рисівництву населення Японії зросло. Це сприяло налагодженню відносин між громадами, однак нерідко провокувало конфлікти, особливо за контроль над ресурсами — землею і водою. Від 2 століття до Р. Х. більшість поселень були вже оточені ровами і дерев'яним частоколом. Серед громадників виділилися вожді, які зосередили у своїх руках релігійну і військову владу. Селища нерідко об'єднувалися у союзи — перші японські прото-державні утворення. Одним з найбільших укріплених поселень-громад періоду Яйої була стоянка Йосіноґарі у префектурі Саґа, яка свідчить про високий рівень організації стародавніх японців.

Формування японської держави

Японія у китайських хроніках

Перші писемні згадки про стародавню Японію містяться в історичних хроніках 1 століття по Р. Х. китайської імперії Хань. У них зазначається, що стародавні японці вадзін проживали на островах у Східному морі, мали 100 малих країн та інколи надсилали данину Китаю. У «Книзі Пізньої Хань» збереглося повідомлення про посольство японського вана країни На, який в 57 році отримав від китайського імператора золоту печатку.

У зводі 3 століття китайської імперії Вей, «Переказі про людей ва», згадується 30 японських країн, серед яких наймогутнішою є Яматай. Повідомляється, що її правителька ван-жінка Хіміко утримувалась при владі використовуючи «чари для одурманювання населення». У 239 році вона відправила до Вей посольство з даниною і отримала від китайського імператора в подарунок титул "вана японців, друга Вей " та 100 бронзових дзеркал. Через ряд неточностей в оповіданні про Яматай історики й археологи досі не можуть узгодити місцезнаходження цієї політії. Одні локалізують її у регіоні Кінкі, а інші — на півночі острова Кюсю.

З появою на міжнародній арені держави Яматай вона була змушена стати частиною китаєцентричної системи міждержавних відносин у Східній Азії. За цією системою, яка сформувалась за часів правління династії Хань, Китай розпочинав діалог із іноземними правителями лише у випадку визнання ними верховенства китайського імператора і сплати йому данини. Зі свого боку китайський імператор надавав іноземну правителю політичну підтримку та дозвіл торгувати з Китаєм.