Вступ
Формування особистості - складний, багатозначний процес, що виступає у формі фізіологічного, психічного і соціального становлення людини й проявлений внутрішніми і зовнішніми природними і суспільними умовами.
Розвиток і удосконалювання особистості, особливо в дитинстві, відбувається головним чином під впливом виховання. Виховання " проектує" особистість, навмисно і планомірно піднімає її на нову ступінь, рухає її в заданому напрямку",- писав Л.С.Виготський.
У загальній педагогіці виховання розглядається. Як спеціально організований процес, спрямований на розвиток особистості вихованця. У ній вивчаються мети, зміст, засоби і методи виховання. Виховуючи необхідно знайти способи і засоби педагогічного впливу, найбільш відповідному даному віку дітей. Методика виховання вивчає питання утворення, навчання і розвитку.
У самому загальному виді формування особистості дитини можна визначити як процес соціалізації, тобто засвоєння людини соціального досвіду. Людина на основі соціального спілкування і діяльності відокремлюється в особливу соціально- психологічну систему. "Особистість у повному змісті цього слова починається тоді, коли з усього соціально- психологічного матеріалу, що став особистим надбанням індивіда, формується особливим образом організована система, що має індивідуальність, здатністю до саморегуляції, виборчим відношенням до соціального середовища".
Ще в самі древні часи танець був одним з перших мов, яким люди могли виразити свої почуття. Танець таїть у собі величезне багатство для успішного художнього і морального виховання, він сполучить у собі не до емоційну сторону мистецтва, приносить радість як виконавцю, так і глядачу - танець розкриває і ростить духовні сили, виховує художній смак і любов до прекрасного.
Танець народний, бальний, класичний, естрадний, сучасний, спортивний - усі вони для дитини надзвичайно корисні, сприяють його фізичному, моральному, естетичному розвитку. Займаючись хореографією, діти розкривають для себе всі традиції, удачі, обряди, характер різних народів, і їхній спосіб життя, культуру.
Сучасні танці з їхніми стрімкими ритмами, незвичайними і складними становищами тіла добре тренують витривалість, вестибулярний апарат, систему подиху і серце. Крім того, сучасні танці найбільш привабливі для підлітків.
Хореографія - мистецтво, улюблене дітьми. Щорічно тисячі аматорів танцю приходять у хореографічні колективи, танцювальні ансамблі, студії. Багато дитячих танцювальних колективів придбали велику популярність не тільки в нашій країні, але і за рубежем. Телебачення широке показує дитячу самодіяльність, знайомить з дитячими танцювальними колективами. Дивлячись, з якою легкістю і майстерністю танцюють діти на сцені, ми забуваємо, що за цим коштує щоденна праця їхній самих і їхній педагогів.
У зв'язку з цим актуально дослідження специфіки роботи з дітьми кожного віку, особливо з дітьми молодшого шкільного віку. Це зв'язано з тим, що молодші школярі, рухливі й імпульсивні від природи, особливо мають потребу в заняттях хореографії, однак у силу віку вони менш працьовиті, чим діти середнього і старшого віку, менш зібрані, зосереджені і наполегливі, неуважні і легко відволікаються. Тому важливо знати і враховувати специфіку роботи з ними, щоб не тільки одержувати максимальний результат від занять, але і менше стомлювати дітей, сприяти розвитку їхнього здоров'я. Педагог, що враховує специфіку молодшого шкільного віку, допоможе дітям, що займаються танцем, пізнати красу і силу свого тіла, розвитися фізично, опанувати професійними навичками танцівника в зіткненні з музикою, з народним фольклором, з історією і розвитком вітчизняного балетного театру.
Дослідження специфіки роботи з молодшими школярами проводилося багатьма ученими психологами і педагогами. Багато досліджень присвячено специфіці викладання різних навчальних предметів у молодших класах, але немає спеціального дослідження, присвяченого специфіці роботи з молодшими класами по хореографії.
Ціль курсової роботи - розкрити і зрозуміти вплив сучасних напрямків хореографічного мистецтва і формування естетичних смаків дітей молодшого шкільного віку.
Для цього необхідно вирішити наступні задачі:
1) з'ясувати особливості дітей молодшого шкільного віку, ознайомитися з виробленими до них підходами;
2) досліджувати різні методи навчання дітей молодшого шкільного віку;
3) запропонувати нові - цікаві і нетрадиційні - методи роботи з дітьми молодших класів по хореографії.
Розділ І. Теоретичні основи естетичного виховання дітей засобами
сучасного хореографічного мистецтва
Танець як особлива форма пізнання світу
Якщо спостерігати за навколишнім світом, то важко не погодитися з тим, що він знаходиться в безупинному естетичному русі, русі танцю. "Танцювати" уміють усі, будь те пташеня, звірушка, деревце, доросла чи людина воістину унікальне явище природи - дитина. Мікрокосм дитини уміщає величезний світ. Цей світ неможливо "удержати" у дитячій свідомості. І дитина шукає шляхи для "звільнення": у звуковому, образотворчому, пластичному і т.д. відображення реальності.
У поставлених цілях і задачах концепції безупинного утворення дітей молодшого шкільного віку домінантою виступає турбота про зміцнення і розвиток фізичного здоров'я дитини, вихованні духовно-моральної сфери, збереженні його самобутності. У хореографії закладений великий потенціал, що позитивно впливає на всебічний гармонійний розвиток дитини. Застосування нетрадиційних методик послужить визначеним внеском у рішення поставлених суспільством педагогічних задач.
До незатребуваних невербальних методик відноситься один з видів танцю, легко освоюваний дітьми молодшого віку, що умовно названий нами екологічним масовим танцем. Упорядкована природна пластика, елементи танцювальної лексики успішно складаються в прості танцювальні форми, що виявляють собою рукотворні пластичні портрети природи.
Сучасний танець представляється як нескладний художній зразок, освоєння якого можливо без усякої хореографічної підготовки, іншими словами - це танець для усіх. При рішенні таких задач як: навчання елементарним основам культури руху, розвитку творчої індивідуальності дитини в процесі створення екохореографічних образів, еколого-естетичного виховання, учень включений у рухову, ігрову, творчу, пізнавальну і т.д. діяльність. Збільшення художньо-рухової діяльності що навчається приведе до рішення проблеми гіподинамічного характеру, підвищенню тонусу всього організму дитини, психологічного розвантаження, усуненню м'язових затисків.
Відмінною рисою сучасного танцю в порівнянні зі сценічною хореографією, орієнтованої на демонстрацію, іидовищність, ефект, є художньо-творчий процес, спрямований на внутрішнє відчуття себе і природи (Я та природа), себе як частки природи (Я - природа). У зв'язку з цим, основною метою є гармонізація особистості дитини із самим собою і природою через емоційно-виразну пластичну творчість і танцювально-виконавську майстерність характерних екологічних ролей.
Доступна хореографія може знайти своє застосування при роботі з дітьми в дитячих садах, спеціалізованих об'єднаннях установ додаткового утворення, загальноосвітніх школах. Особливо ефективна пропонована методика в школах повного дня.
Фахівцям-хореографам рекомендується освоїти сучасний танець як засіб для придбання в майбутніх артистів досвіду виконавської майстерності дітей.
Стабільність процесу навчання специфічним танцям може бути досягнута при активній участі класних керівників. Для цього необхідно підготувати вчителів до освоєння хореографічних прийомів, танцювальної лексики, композиції постановок.
Процес залучення в танець дітей супроводжується проблемами іншого порядку: подоланням психологічного бар'єра (непевністю в собі, зажатістю і т.д.). Небажане суперництво з іншими контрастними видами танцювально-пластичних мистецтв (аеробіка, шейпінг, клубний танець і т.д.). На жаль, ці зразки сучасної масової культури не здатні творити одухотворені емоційно- моральні дитячі екохореографічні образи. Представляючи собою по суті механічний спортивно-танцювальний марафон, вони переслідують зовсім інші мети.
Нарешті, важливим є матеріально-технічне оснащення: наявність -аудио, -відео- техніки, елементи костюмів, аксесуари, якісний музичний матеріал. Але відзначимо, що позначені труднощі не повинні драматизуватися, і цілком розв'язувані людьми, зацікавленими в результатах проекту.