11,4. Використання права промислової власності

Однією зі специфічних особливостей права промислової влас­ності є та, за якою володар права і користувач цим правом, як пра­вило, в одній особі не збігаються. Найбільш поширеною формою використання цього права є ліцензійні договори. Ліцензійний до­говір - це двостороння угода, за якою одна сторона (ліцензіар) зобов'язується передати право на використання об'єкта інтелек­туальної власності іншій особі (ліцензіату), а остання зобов'я­зується вносити ліцєнзіару обумовлені договором платежі та здійс­нювати інші передбачені угодою дії.

Див.; Международное частное право. Сборник документов.-С. 507-515.

251

Практикою вироблено три вили ліцензійних договорів.

(. Повна ліцензія - це угода, за якою до ліиензіата переходять всі майнові права, що випливають із патенту або свідоцтва на весь сірок дії договору.

Така ліцензія подібна до договору купівлі-продажу, проте тільки на певний строк. Вона занадто обмежує права власника па­тенту, що в умовах розвиненої ринкової економіки не е привабли­вим. Цим обумовлюється те, що в сучасних умовах дана форма угод поступово вилучається з ринку міжнародної торгівлі, і вона майже не згадується у національних законодавствах.

2. Виключна ліцензія - передбачає надання ліценціату лише дозволу на використання об'єкта інтелектуальної власності, зали­шаючи за ліцензіаром таке ж право. Проте, ліцензіар за такою уго­дою позбавляється права видати ліцензію на використання цьогс об'єкта (протягом строку дії угоди) будь-якій третій особі.

Дія виключної ліцензії зазвичай обмежується не тільки стро­ком, а й певною територією чи кількістю виробів, що дозволяє лІ-цензіару надавати право на використання відповідним об'єктол інтелектуальної власності третім особам за межами дії вже видане виключної ліцензії.

3. Проста (невиключна) ліцензія є найбільш поширеною фор­мою ліцензійних угод, бо за нею ліцензіар передає певній ocot лише право на використання об'єкта інтелектуальної власності зберігаючи за собою право як на використання цього об'єкта мим, так І на видачу аналогічної ліцензії будь-кому.

Проте, це хоча й найпоширеніші, але не всі відомі законодав­ствам світу види ліцензійних угод. Наприклад, законодавству РФ відома відкрита ліцензія. Вона передбачає право володаря патенту подач и до Патентного відомства РФ заявку для офіційного опублі­кування повідомлення про надання будь-якій особі, у тому числі -іноземній, права на використання свого винаходу. При цьому збір за підтримання патенту зменшується на 50% починаючи з року, що йде за роком публікації заявки про відкрите ліцензування¹.

Особливою формою передачі науково-технічної інформації у користування інших осіб є передача нєзапатентованої інформації та «ноу-хау» (так звані угоди про «безпатентні» ліцензії). Слід ма- [ ти на увазі, що об'єктом передачі у такому випадку с технічні дані загального характеру у вигляді технічних навичок або досвіду у

Див.: ІІешатиева Т. II. Ціп. праця. С. 231.

252

здійсненні виробничих операцій (майстерності) тощо. Зазвичай зазначена інформація становить так звану виробничу або комер­ційну таємницю.

Подібна передача не здійснюється за допомогою ліцензійних угод, вона є предметом укладення особливого цивільно-правового договору тому, що вона є, на відміну від ліцензійних угод, факти­чною (а не юридичною) монополією власника чи володаря. Вна­слідок того, що передача зазначеної інформації стає необоротною (отримувач може користуватись нею на свій розсуд, навіть не по­відомляючи про це первісного власника), загальні норми зо­бов'язального права подібну передачу інформації майже не захи­щають, а спеціальне правове регулювання даного типу відносин поки що відсутнє.

11.5. Охорона права промислової власності іноземців

в Україні

}. У тих трьох законах України, про які йшлося (див. гл. 11.1.1), є спільна норма, яка міститься у статті 4 цих законів, за якою іно­земні особи та особи без громадянства мають рівні з особами України права, передбачені цими Законами, відповідно до міжна­родних договорів України чи на основі принципу взаємності. Для забезпечення реалізації права промислової власності в Україні створено спеціальне Відомство (Держпатент України). Іноземці та інші особи, що проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з цим Відомством реалізують свої права через представників, зареєстрованих згідно з Положен­ням про представників у справах інтелектуальної власності, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Дане положення було затверджено постановою Кабінету Мі­ністрів України від !0.08.1994р. (діє у редакції від 27.08.1997р.) і має таку назву: «Положення про представників у справах інтелек­туальної власності (патентних повірених)». Згідно з п. 2 Положен­ня патентний повірений надає фізичним та юридичним особам Допомогу і послуги, пов'язані з охороною прав на об'єкти права інтелектуальної власності, представляє інтереси зазначених осіб у Держпатенті та установах, що належать до сфери його управління, а також судових органах, кредитних установах, у відносинах з ін­шими фізичними та юридичними особами.

Патентний повірений має бути громадянином України, постій-

но проживати в Україні та задовольняти вимогам, передбаченим цим Положенням.

При розгляді заявок іноземців на отримання патентів застосову­ються загальні правила національного законодавства України, оскі­льки ніяких інших особливих правил щодо них не встановлено.

2. Що стосується знаків, то використанням знака визнається за­стосування його на товарах і при наданні послуг, для яких його зареєстровано, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих видан­нях, на вивісках, під час показу експонату на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та в Іншій документації, пов'язаній із введенням зазначених товарів і послуг у господарський оборот. Дозвіл на використання знаку під­тверджується спеціальним свідоцтвом, яке надає його власникові право забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу {за деякими винятками).

Питання, пов'язані з використанням знаків, у державах колиш­нього СРСР взагалі, як і в Україні зокрема, постають дуже гостро. За відсутністю даних стосовно нашої судової практики, наведу де­які приклади з практики РФ.

Після багаторічних переговорів у 1997 р. було досягнуто домов­леність між Російською Федерацією та Францією, за якою при експорті російських напоїв не будуть вживатись найменування «шампанське» та «коньяк». Вони зберігаються для використання лише на традиційному внутрішньому ринку (в межах СНД), але й у цьому випадку РФ відмовилась від можливості позначати відпо­відні найменування латинськими літерами .

Другий приклад частково ілюструє також вимоги щодо здійс­нення конкуренції.

Наприкінці 1992 р. московський магазин «Люкс» продав 20 тис. джинсів китайського виробництва, які були споряджені товарними знаками та іншою атрибутикою американської фірми «Леві Страус». У телевізійній рекламі було сповіщено, що магазином продаються джинси останньої моделі зазначеної фірми".

У судовому рішенні за справою (1993р.) магазин було зо­бов'язано сплатити кожному покупцеві дійсну вартість справжніх джинсів «Леві Страус» та визначену у карбованцях компенсацію за моральну шкоду.

Див.: Богуславськіш М. М. Цнт. праця - С. 282. ^: Див.: Там само.-- С. 282-2МЗ.

254

3. Наведене свідчить, що у сучасних умовах існує велика кіль­кість питань, пов'язаних з охороною права інтелектуальної влас­ності, які все ще чекають свого належного правового регулювання, зокрема - в нашій державі. Наприклад, у вітчизняній літературі висловлюється здивування, чому у нас позбавлене правового ста­тусу відкриття. «Чим це найбільше, найголовніше, що є значним внеском у розвиток науки, наукове положення завинило, що його позбавили правової охорони?» - запитує О. А. Підопригора¹. Ще більш складною є ситуація з правовим регулюванням конфеден-ційної (нерозкритої) інформації та «ноу-хау», як це випливає зі змістовного аналізу цієї проблеми, здійсненого Ю. М. КапІцею².

Окремою проблемою у нашій державі є правове регулювання так званого «службового твору»'¹ або, за термінологією Р. О. Дени-сової, твору науки, «створеного за наймом»'¹, оскільки за чинним законодавством автори таких творів залишаються позбавленими будь-яких майнових прав.

Контрольні запитання

1. З яких угод складається міжнародна система охорони про­мислової власності?

2. Якими є принципи та правила захисту промислової власнос­ті за Паризькою конвенцією?

3. Яким чином здійснюється використання права промислової власності за сучасним МПрП?

4. Що розуміється у праві промислової власності під терміна­ми «патентоспроможність» та «патентна чистота»?

5. Яким чином здійснюється захист прав промислової власно­сті іноземців в Украі'ні?

Див.: Кодифікація приватного (цивільного) права України,- С. 208. ' Див.: Міжнародне приватне право. Актуальні проблеми,- С. 223-239. ' Див.: Кодифікація приватного (цивільного) права України.- С. 210. Див.: Денисова Р. О Право інтелектуальної власності на твір науки (автор-сько-правовиіі аспект) / Дис. ... канд. юр. наук,- X.: Нац. Іор. академія України, ІУ99.-С 12-13.

255

ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ЗА МІЖНАРОДНИМ ПРИВАТНИМ ПРАВОМ