Тема 11. Правові основи отримання землі та землекористування в Україні 137

11.2. Про право землекористування

Згідно з ч.1 ст.92 Земельного кодексу України право по,

стійного користування земельною ділянкою – це право володіння і

користування ділянкою, яка перебуває у державній або кому$

нальній власності, без встановлення строку.

На відміну від права власності на землю, праву землекорис$

тування притаманні лише право володіння та користування зе$

мельною ділянкою. Їх нормативно$правовий зміст мало чим

відрізняється від аналогічних правових засад власника землі.

Проте необхідно підкреслити, що конкретний зміст правового

володіння і користування землекористувача визначають влас$

ники землі. Але право розпорядження завжди залишається за

власниками земельних ділянок. Такою правомочністю у праві

постійного землекористування володіє держава або відповідна

територіальна громада.

На відміну від власника земельної ділянки, землекористу$

вач має право власності тільки на посіви, насадження сільсько$

господарських та інших культур, на вироблену продукцію, на

використання загальнопоширених корисних копалин, торфу,

лісових угідь, водних об’єктів.

Відповідно до ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу право постійно$

го користування земельною ділянкою із земель державної та

комунальної власності набувають лише підприємства, устано$

ви та організації, що належать до державної або комунальної

власності. Отже, громадяни використовувати землю на праві

постійного користування не можуть.

Щоб одержати ділянку у постійне користування із земель

державної або комунальної власності, юридична особа звер$

тається з відповідною заявою до районної, Київської чи Севас$

топольської міських державних адміністрацій або сільської, се$

лищної, міської ради.

До заяви додаються документи, що обґрунтовують розмір

ділянки, призначення та місце розташування. Відповідна ра$

йонна державна адміністрація, сільська, селищна чи міська рада

138 Карлін М. І. Правові основи підприємництва

розглядає заяву в місячний термін і дає згоду на розроблення

проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення ділянки розробляє землевпорядна орган$

ізація, з котрою укладено договір, його погоджують із землеко$

ристувачем, у якого земельна ділянка перебуває у користуванні,

районним або міським органом із земельних ресурсів, природо$

охоронним і санітарно$епідеміологічним органами, органами

архітектури та охорони культурної спадщини. Після одержання

висновку державної землевпорядної експертизи проект подають

до відповідної державної адміністрації, сільської, селищної,

міської ради, які розглядають його у місячний термін і в межах

своїх повноважень, визначених Земельним кодексом, прийма$

ють рішення про надання ділянки.

Право постійного користування на земельну ділянку вини$

кає після одержання користувачем державного акта на право

постійного користування. Використовувати земельну ділянку

користувач може лише після встановлення меж земельної ділян$

ки в натурі та державної реєстрації державного акта.

Наостанок варто запам’ятати, що недержавні і некомунальні

підприємства, організації та установи, як і громадяни, не можуть

мати земельну ділянку у постійному користуванні.

Перехідними положеннями Земельного кодексу України

визначено, що громадяни та юридичні особи, які постійно корис$

туються земельними ділянками, але не можуть мати їх з таким

правом, повинні були до першого січня 2005 року переоформити у

встановленому порядку право власності або право оренди на них.

При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не

повинен перевищувати розмір земельного податку.

11.3. Про особливості оренди землі

фізичними та юридичними особами

Об’єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у влас$

ності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній

власності.