- •Історія світової релігієзнавчої думки релігієзнавча проблематика в мислителів стародавнього світу й середньовіччя
- •Питання походження релігії в творах античних філософів
- •2. Опис релігійних вірувань у творах арабських авторів
- •Релігієзнавча проблематика в творчості середньовічних європейських мислителів.
- •Релігієзнавча думка епохи відродження й просвітництва
- •1. Релігієзнавча проблематика в творчості мислителів епохи Відродження
- •2. Розуміння релігії та її суспільних функцій в творах англійських мислителів Нового часу.
- •3. Бенедикт Спіноза про релігію.
- •4. Релігієзнавчі питання в творчості французьких просвітителів.
- •1. Нагромадження емпіричного матеріалу з питань релігієзнавства в 16-18 ст.
- •2. Причини виникнення наукового релігієзнавства.
- •3. Становлення міфологічної школи
- •4. Основні ідеї та представники міфологічної школи
- •1. Погляди Еммануїла Канта на релігію та мораль
- •2. Гегель про релігію та її розвиток
- •3. “Антропологічний” підхід до релігійних проблем Людвіга Фейєрбаха.
- •4. Марксизм про релігію.
- •5. Ставлення ніцшеанства до релігії
- •1. Особливості еволюціонізму як напрямку в релігієзнавстві
- •2. Анімістична теорія е.Тайлора (Тейлора).
- •3. Теорія первісного монотеїзму
- •4. Преанімістичні теорії
- •Соціологічний підхід до вивчення релігії
- •1. Погляди Еміля Дюркгейма та його прибічників на релігію
- •Пояснення походження релігії Люсьєном Леві-Брюлем. Теорія “дологічного мислення”
- •3. Макс Вебер про роль релігії в господарському й суспільному житті
- •Погляди фрейдистів на релігію
- •1. Фрейд про виникнення та сутність релігії
- •2.Погляди на релігію Еріха Фромма
- •3. Проблеми релігії в інтерпретації Карла-Густава Юнга.
- •Питання суті, походження та розвитку релігії в дослідженнях етнографів хх ст.
- •1. Питання магії та релігії в дослідженнях Броніслава Маліновського
- •2. Погляди Клода Леві-Строса на міфологію
- •Література
2. Розуміння релігії та її суспільних функцій в творах англійських мислителів Нового часу.
У той час дуже популярними стають погляди про природну релігію, релігію відповідну людському розуму. Особливо це було притаманне англійським мислителям.
Томас Гоббс (1588-1679). Йому належить твір “Левіафан, або Матерія, форма та влада держави церковної та громадянської” (1651).
Казав, що природне сім’я релігії приховане в самій людині, у її натурі.
Вказував на наступні обставини, які сприяли появі релігії:
Прагнення людини дошукуватися причин явищ, які спостерігаються;
Бажання пізнати “початок речей”;
Невміння чи нездатність людей переконатися в істинних причинах речей, оскільки вони значною мірою є прихованими;
Страх і турбота про майбутнє, яке виникає через незнання причин.
Однак страх людей перед тим, що їм невідоме породжує лише язичницькі релігії, багатобожжя. До думки про єдиного бога люди приходять головним чином під впливом прагнення пізнати кінцеву причину всіх речей, встановити першопричину буття.
Т.Гоббс характеризував релігію як інструмент політичної влади. Справжня релігія – казав він – це природна релігія, яка поєднує Святе письмо із здоровим глуздом. Вона повинна служити державним інтересам.
Одним із послідовників Т.Гоббса можна вважати Джона Толланда (1670-1722). Йому належить праця під назвою “Християнство без таємниць”. Він висловив думку, що найдавнішою формою язичницької релігії була віра в душу та її загробне існування. Цим він пояснював появу давньоєгипетського поховального культу. Джон Толланд вказував на значення емоцій страху й надії в релігійних віруваннях. Він був одним із перших, хто звернув увагу на необхідність етнографічного матеріалу для вивчення релігії.
Ще одним англійським мислителем, який спробував осмислити сутність релігії, був Девід Юм (1711-1776). Йому належить ряд праць, які свого часу були досить популярними в Англії та інших європейських країнах. Серед них варто виділити “Трактат про людську природу”, а також “Природна історія релігії”.
В останній Д.Юм стверджував, що первісні релігійні уявлення були викликані не спогляданням творінь природи, а турботами про життєві справи, надіями та страхами перед темними силами, які загрожують загибеллю. “Людський дух, - писав Девід Юм, - піддатний будь-якого роду страхам та побоюванням, походження яких можна пояснити або невдалим збігом обставин в особистому або суспільному житті, або поганим здоров’ям, або меланхолійним та похмурим характером, або поєднанням усіх зазначених обставин. За такого стану духу людина схильна приписувати свої безконечні нещастя невідомим агентам, і там, де реальні об’єкти, які викликають страхи, відсутні, душа, відгукуючись на своє власне упередження й розпалюючи свої власні нахили, відшукує об’єкти уявні, приписуючи їм безмежну могутність та злостивість”.
Д.Юм досить критично ставився до місця й ролі релігії в історії, вважаючи, що вона містила чимало непотрібних забобонів. Однак він не нападає на існуючу церкву. Він вважає, що освіта повинна торкатися й релігії, очистити її від нерозумних речей, зробити її кращою, замінити неправдиву віру в Бога “істинним теїзмом”.
Д.Юм досить критично ставився до використання релігії в політичних цілях. Він звинувачував церковних керівників та сектантських лідерів у фанатизмі та нетерпимості, які ведуть до внутрішньодержавних збурень та громадянської війни.