1. Вікторину можна проводити в формі особистих, особисто-командних і командних змагань.

В особисто-командних змаганнях кожній команді зараховуються кращі результати. Переможцем рахується команда, яка набере найбільшу суму очок. Якщо кількість очок однакова в двох команд, то виграє та команда, в якої більше перших місць.

В командних вікторинах на запитання відповідає один член команди або домовляються про те, скільки разів кожний член команди буде захищати її честь.

Переможець визначається після закінчення вікторини. Поки ведеться підрахунок очок і визначається команда-переможець, можна зорганізувати конкурси, атракціони.

2. Найпростішою вікториною є вікторина, у якій задають питання всім учням, котрі присутні у залі.

Хто перший підніме руку, дасть правильну відповідь, той і отримає певну кількість очок. Переможця визначають згідно суми набраних очок.

3. Письмова вікторина.

Питання вікторини записуються або оголошуються. Діти дають відповіді письмово, потім їх збирають. Судді підводять підсумки і визначають фіналістів.

4. При проведенні вікторини необхідно враховувати вік дітей.

Краще її проводити окремо для учнів 10-12 років, 13-15 років. Для вікторини підбираються цікаві конкретні питання, котрі визначають знання дітей (див. додаток 6).

11. Прогулянка, туристичний похід як один з важливих засобів активного відпочинку дітей в умовах табірного літа. А) Туристична робота

Табір має великі можливості для туристської роботи з учнями. Важливо, щоб педагогічний колектив табору ці можливості вміло використовував, передбачивши в планах роботи всього табору, а також окремих загонів різні цікаві туристські заходи.

Добре організувати туристську роботу можна тільки тоді, коли діти оволодіють основними туристськими навичками і вміннями. Підготовчі заняття можуть проводити педагоги, вожаті. Їм допоможуть учні, які в школі займалися в туристсько-краєзнавчих гуртках . Для організації туристської роботи при раді дружини створюють штаб туризму. Бажано, щоб начальником штаба був член дружини. До складу штаба мають увійти туристські організатори загонів, інструктори з туризму, педагоги, знайомі з туристською роботою.

Форми туристської роботи загонах можуть бути найрізноманітнішими. Це залежить від віку дітей та їхньої туристської підготовки. Однак усім загонам під силу прогулянки, екскурсії, мандрування на природу, на найближчі виробництва, до місць революційної, бойової, історичних подій, життя і діяльності видатних людей. У загонах з успіхом проходять туристські естафети, туристсько-краєзнавчі вікторини, конкурси на кращий гербарій або колекцію, виконання туристських пісень.

Особливою популярністю в дітей користуються туристські походи. Хлопчики і дівчатка 10-11 років виконують піший туристський похід на відстань 5-6 км, . Відстань пішоходного маршруту для туристів 14-15 років – 12 км. Керівник походу під час походу перевіряє в дітей 10-13 і 14-15 років елементарні туристські вміння і навички. До них належать: вміння орієнтуватися за допомогою місцевих предметів, карти і компаса, вибрати місце для відпочинку, розпалити вогнище, приготувати їжу, вибрати спосіб подолання штучних і природних перешкод.

Плануючи туристські походи, керівники походів повинні завчасно намітити і вивчити маршрути, нанести їх на карту і затвердити в начальника табору, визначити кількість учасників, число походів на кожний загін у зміну, встановити тривалість походів за часом, придбати туристське спорядження, продумати організацію ночівлі і харчування.

Кожний похід повинні очолювати не менше 4 дорослих (керівник походу, медична сестра або лікар і двоє вожатих). Туристська група має складатися із 40-45 чоловік.

Готуючись до походу, слід перевірити чи не тісне взуття, чи не забуто головний убор, запасні шкарпетки, светр, плащ або штормівку на випадок негоди.

Спорядження і продукти харчування переносять самі учасники походу, тому кожному з них треба вміти правильно вкласти речі в рюкзак. Усе важке повинно бути на дні рюкзака. Тверді предмети, особливо ті, в яких гострі кути, вкладають у середину. М'які речі повинні бути ближче до спини. Рюкзак має щільно прилягати до спини, не перекручуватись.

Дуже важливо визначити завдання кожного походу. А завдання можуть бути різними: привчати дітей до похідного життя, досліджувати певну ділянку місцевості, зробити топографічну зйомку маршруту, зібрати колекції тощо.

Підсумки походу слід детально розібрати й обговорити, з позитивне, а й недоліки. Згодом бажано організувати виставку, на якій експонувалися б карти, маршрути походів, фотографії, зібрані колекції.