Інформаційні технології в студентських городках
В останні роки "дистанційна освіта" стала одним з головних засобів, використовуваних у вищій освіті. І тут мають допомогти технології Microsoft. Нещодавно корпорація оголосила про підтримку Learning Resource Interchange (LRN) - першої комерційної реалізації специфікації IMS Content and Management Systems Specification, розробленої компаніями Learning і IMS Global learning Consortium. LRN являє собою модель на базі XML, що визначає контент курсу, спрощуючи для організацій і провайдерів Learning освіти й керування контентом онлайнового навчання. Це нововведення - істотний крок уперед, що робить освіту доступною у будь-який час, у будь-якому місці й на будь-якому пристрої. (про це більш докладно в темі №2 - “Технології Microsoft”)
..\Лекции\IT-Academy.mpg
Тим учням, які не можуть дозволити собі вчитися за рубежем, Інтернет надає доступний шлях для одержання знань про культурні особливості інших країн, що особливо важливо в сучасних умовах, коли розсовуються кордони спілкування людей. Крім професійної підготовки, он-лайнові додатки також розширюють можливості доступу до ресурсів університетів, даючи можливість поширювати якісний контент серед співтовариств в усьому світі. Таку роботу, зокрема, розпочато на освітньому порталі (нашого університету – http://www.moodle.npu.edu.ua/ - , де презентовано категорії навчальних курсів підрозділів університету:
Інтернет-портал (portal від лат. porta — ворота) — веб-сайт, що надає користувачеві Інтернета різні інтерактивні сервіси, що працюють у рамках одного веб-сайту, такі як пошта, пошук, погода, новини, форуми, обговорення, голосування й т.д.
Горизонтальними прийнято називати портали, що охоплюють багато тем, — таких, як Yahoo або Яндекс; типовим є виникнення порталу навколо пошукової системи. Вертикальними називаються спеціалізовані тематичні портали.
Прийнято також підрозділяти портали на інтернаціональн і регіональні (Yahoo належить до першого типу, а Яндекс, сконцентрований переважно на Рунеті – російськомовний сегмент Інтернет, до другого).
Іще портали підрозділяються на публічні й корпоративні. Публічні портали орієнтовані на всіх Web-Користувачів. Вони є Інтернет-Еквівалентом публічних бібліотек; кожний може увійти й попрацювати з усім, що представлено на екрані (Yahoo!, MSN, і т.д.).
Корпоративні портали інколи ставлять на противагу публічним. Корпоративний портал відрізняється орієнтацією на специфічний тип користувачів (співробітники, партнери). Хоча такі портали нерідко мають і зовнішній інтерфейс для публічного використання, він відрізняється по надаваним можливостям від внутрішнього.
Існує також інше трактування визначення горизонтального й вертикального порталів. Горизонтальним називається портал, що не залежить від корпоративної інформаційної системи підприємства. Тобто такий портал повинен мати власну базу користувачів, авторизацію, і т.д.
Вертикальним порталом називається веб-сайт, що інтегрований у корпоративну інформаційну систему (КИСНУВ) компанії. Інтеграція може бути здійснена на рівні входу на портал (приміром, може використовуватися Lightweight Directory Access Protocol – LDAP: «полегшений протокол доступу до каталогів» або Kerberos – грецьк.протокол: «комп’ютерний мережевий сетьовий протокол аутентифікації, що дозволяє безпечно передавати дані через незахищені мережі для безпечної ідентифікації» - сервер) або на більше низьких рівнях, як наприклад інтеграція інтернет-магазина із системою бухгалтерії компанії.
|
…..Завдяки он-лайновому навчанню, відеоконференціям і зв'язкам з іншими важливими ресурсами, університет демонструє необмежені можливості, що надаються "дистанційною освітою" для розвитку співтовариств не лише в межах Києва, але й в усьому світі.
В цьому руслі необхідно назвати нещодавно створений Cервісно-освітній центр «ІНТЕРШКОЛА» (http://interschool.net.ua). Він є власником і автором мультимедійних підручників з інформаційних технологій. Розробки та технології навчання були високо оцінені на останніх освітянських виставках (”Сучасна освіта в Україні”, ”Освіта України” 2004р., 2005р., “Hi tech education” 2004р., 2005р.,), дипломами Міністерства освіти та науки України. В рамках «Інтершколи» функціонує Апаратний комплекс «Шкільний сервер» з педагогічним програмним засобом (ППЗ) «ViNet» - сучасний інструмент безпечного впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освіту. Він має гриф МОНУ та відзначений золотою медаллю на міжнародній виставці «Високі технології в освіті». ППЗ «ViNet» встановлюється на апаратний комплекс Шкільний сервер, через який проходять усі інформаційні потоки при підключенні навчального закладу до мережі Інтернет.
ОСНОВНІ МОЖЛИВОСТІ ППЗ «VINET»:
1. Адміністрування системи через загальний web-інтерфейс. - системними адміністраторами навчальних закладів переважно виступають самі вчителі інформатики. У своїй роботі вони стикаються з проблемами налаштування, керування та взаємодії багатьох окремих програм, які забезпечують коректну роботу НКК. У ППЗ «ViNet» реалізовано єдиний інтерфейс, який є простим та інтуїтивно зрозумілим, та відпрацьовано коректну взаємодію усіх підпрограм, які входять до ППЗ.
2. Поділ користувачів по категоріях та групах для зручності адміністрування системи. Налагодження доступу користувачів через механізм шаблонів. Підтримка різних видів авторизації користувачів. - правильний розподіл користувачів на групи дає можливість розподіляти рівні їх доступу до інформації. Механізм шаблонів значно спрощує роботу адміністратора мережі, звільняє його від зайвої роботи та втрати робочого часу. 3. Обмеження об'єму трафіку користувачів. Автоматичне відключення користувачів, що перевищили ліміт (допустимий об'єм трафіку). Формування звітів по трафіку користувачів за будь-який відрізок часу. - для навчальних закладів, які сплачують за кількість використаного Інтернет-трафіку, актуальним є питання контролю його використання. Виділення для кожного користувача Інтернет певного об’єму трафіку та автоматичне відключення тих користувачів, які перевищують допустимий ліміт, дає можливість легко контролювати витрати на Інтернет. Можливість швидкого формування звітів є зручним для проведення аналізу та планування розподілу трафіку та виділення коштів на Інтернет.
4. Ведення списків заборонених для доступу користувачів ресурсів Інтернет. - у ППЗ «ViNet» реалізовано 2 варіанти відмежування інформаційних потоків негативного наповнення. А саме:
- фільтрація за так званим принцип «чорних списків», коли адміністратором мережі формується перелік тих сайтів, які є носіями шкідливої для користувачів інформації, і доступ до них блокується на програмному рівні;
- фільтрація за принципом «білих списків» - коли відкритими для доступу користувачів є лише ті сайти, які занесені адміністратором до відповідного переліку. До цього списку вносяться інформаційні ресурси, які відповідають певним педагогічним вимогам та не несуть шкідливої для дитини інформації.
5. Підтримка використання редиректорів (підміна адрес ресурсів Інтернет). - даний сервіс дає можливість зміни напрямків інформаційних потоків, керування ними. Простим прикладом є можливість блокування зайвих банерів та перенаправлення користувача лише до перевірених Інтернет-ресурсів. 6. Відновлення файлів з кешу.
- дана функція дозволяє значно економити спожитий Інтернет-трафік, оскільки інформація, яка отримується з глобальної мережі Інтернет, зберігається у кеш-пам’яті Шкільного сервера та в разі повторного запиту користувача надходить до нього безпосередньо з самого сервера, а не з мережі Інтернет.
7. Створення внутрішньошкільної Інтранет-мережі для безпечного та комфортного вивчення основних сервісів глобальної мережі - апаратний комплекс Шкільний сервер з ППЗ «ViNet», навіть за умови відключення від мережі Інтернет, дає можливість роботи з пошуковою системою, електронною поштою, Інтернет-пейджером, а також створення користувачами фотогалерей, організації форумів, чатів, можливість розміщення на Шкільному сервері власних веб-ресурсів тощо. Саме це забезпечує виконання навчальної програми з інформатики у розділі „Глобальна мережа Інтернет” у повному обсязі в тих навчальних закладах, які з технічних причин не мають можливості швидкісного підключення до мережі Інтернет.
Програмний педагогічний засіб «ViNet» вже використовують у своїй роботі більше 100 навчальних закладів України. Розробниками накопичено значний досвід по підготовці до його використання педагогічних працівників. Численними позитивними відгуками як від самих навчальних закладів, так і від установ управління освітою та інститутів післядипломної педагогічної освіти, підтверджено якість ППЗ «ViNet» та актуальність його використання у навчальному процесі.
Завданням освіти на сьогодні є не лише підготувати нове покоління до життя в сучасних інформаційних умовах, але й розуміючи та усвідомлюючи наслідки впливу інформаційних потоків на психіку дитини, на її життя в цілому, захистити її від різної негативної інформації, яка спрямовується на неї вже на стадії навчання.
За час використання програмного засобу в рамках обласної програми «Створення єдиного освітнього Інтернет-простору» отримано значну кількість відгуків від загальноосвітніх шкіл та районних відділів освіти Дніпропетровської, Одеської, Донецької області, які підтверджують якість та доцільність впровадження програмного продукту ViNet. На виставці-конкурсі «Високі технології в освіті. Hi-Tech 2006» м.Одеса програмний засіб ViNet було відзначено Золотою медаллю.
В комплект педагогічного програмного засобу «ViNet» входить:
компакт-диск з ППЗ «ViNet»
компакт-диск з мультимедійним навчальним посібником для користувачів ППЗ «ViNet»
інструкція для користувачів ППЗ «ViNet» на паперовому носії Підтримка програмного продукту здійснюється протягом 36 місяців з моменту підписання акту прийому-передачі ППЗ. Підтримка користувачів здійснюється в онлайн- та телефонному режимах. Усі оновлення даної версії ППЗ, які випускаються в термін підтримки даного програмного продукту, є доступними безкоштовно для завантаження з сайту розробників, або надаються користувачам на компакт-дисках. ППЗ «ViNet» може бути встановлено на сервері або на комп’ютері вчителя. Мінімальні вимоги до сервера: процесор Intel або AMD, оперативна пам’ять - 1Gb, жорсткий диск - 80Gb SATA, 2 мережних адаптери, 1 COM порт, DVD-ROM, відео адаптер Мінімальні вимоги до комп’ютера вчителя: процесор Intel Dual Core або AMD X2, оперативна пам’ять – 2 Gb, жорсткий диск – 120 Gb SATA, 1 COM порт, DVD-RW, відео адаптер
Ключові поняття, визначення, завдання
Інформаційні технології в освіті: ключові поняття, визначення й завдання.
У цей час усе більше зростає роль інформаційно-соціальних технологій в освіті, які забезпечують загальну комп'ютеризацію учнів і викладачів на рівні, що дозволяє вирішувати, як мінімум, три основні завдання:
- забезпечення виходу в мережу Інтернет кожного учасника навчального процесу, причому, бажано, у будь-який час і з різних місць перебування;
- розвиток єдиного інформаційного простору освітніх індустрій і присутність у ньому в різний час і незалежно один від одного всіх учасників освітнього й творчого процесу;
- створення, розвиток і ефективне використання керованих інформаційних освітніх ресурсів, у тому числі особистих користувальницьких баз і банків даних і знань учнів і педагогів з можливістю повсюдного доступу для роботи з ними.
Виходячи зі сформованих темпів комп'ютеризації галузі безперервної освіти, а також з огляду на нерівномірність технологічного комп’ютерно-мережевого домашнього забезпечення населення, очікується, що в самий найближчий час зазначені завдання в повному обсязі й комплексно вирішені не будуть.
Разом з тим, зростає розуміння того, що традиційна схема одержання освіти в першій половині життя морально застаріла й має потребу в заміні безперервною освітою і навчанням протягом всього життя. Для нових форм освіти характерні інтерактивність (принцип організації системи освіти, за умов якого мета досягається завдяки інформаційному обміну елементів цієї системи – програмними комплексами) і співробітництво в процесі навчання. Мають бути розроблені нові теорії навчання, такі як конструктивізм, зорієнтована на студента освіта, навчання без тимчасових і просторових кордонів. Для підвищення якості освіти передбачається також інтенсивно використовувати нові освітні технології .
Різні підходи до визначення освітньої технології можна підсумувати як сукупність способів реалізації навчальних планів і навчальних програм, що представляє собою систему форм, методів і засобів навчання, що забезпечує досягнення освітніх цілей. Розбіжність освітніх технологій виводиться із розбіжності застосовуваних засобів навчання. Інформаційні освітні технології виникають при використанні засобів інформаційно-обчислювальної техніки. Освітнє середовище, у якому здійснюються освітні інформаційні технології, визначають працюючі з ним компоненти:
– технічний (вид використовуваних комп'ютерної техніки й засобів зв'язку); – програмно-технічний (програмні засоби підтримки реалізованої технології навчання);
- організаційно-методичний (інструкції учням і викладачам, організація навчального процесу).
Під освітніми технологіями у вищій школі слід розуміти систему наукових і інженерних знань, а також методів і засобів, що використовуються для створення, збору, передачі, збереження й обробки інформації в предметній галузі вищої школи. Таким чином формується пряма залежність між ефективністю виконання навчальних програм і ступенем інтеграції в них відповідних інформаційно-комунікаційних технологій.
Надзавдання розуміння й реалізації проблеми інформатизації вищої освіти полягає в тому, що в результаті має бути досягнута глобальна раціоналізація інтелектуальної діяльності в суспільстві за рахунок використання нових Інформаційних Технологій з метою підвищення ефективності і якості підготовки фахівців до рівня інформаційної культури, який досягнуто в розвинених країнах. Має бути забезпечена підготовка кадрів з новим типом мислення, що відповідають вимогам постіндустріального суспільства.
Цей аспект практики освіти припускає, що використання інформаційної системи в процесі навчання дозволяє не тільки надати студентам інформацію про об'єкт керування, але й допомагає їм усвідомити все розмаїття й складність зв'язків, характерних для реальних підприємств, простежити динаміку цих зв'язків при зміні зовнішніх і внутрішніх факторів, а також зруйнувати вже сформовані у студентів міждисциплінарні бар'єри, що обумовлені часовóю послідовністю викладу навчальних предметів. Такий інструментарій дає можливість побудувати сучасні навчальні технології, що передбачають формування в студентів неординарного мислення, творчого підходу до шляхів реалізації своїх знань, професійних компетенцій, розширення меж своєї продуктивної діяльності, загалом до креативності в широкому розумінні цього поняття. В результаті їхня діяльність стає не тривіальним набором стандартних прийомів, а ґрунтується на розумінні причинно-наслідкових зв'язків явищ і процесів, що істотно підвищує їхню вмотивованість і результативність.
Однак, зараз багато менеджерів (фахівець, член керівного складу у певній галузі) і теоретиків вищої освіти вважають, що термін «освітні технології» сьогодні не зовсім адекватний. Частіше, як правило, говорять про інформаційні технології, про комп'ютерні технології, рідше — про комунікаційні технології, і зовсім рідко — це вже предмет спеціальних обговорень — про аудіовізуальні технології. Ми розглядаємо інформаційні, комунікаційні й аудіовізуальні технології в сукупності, як підлеглі вирішенню більше важливого завдання — створенню нового освітнього середовища, де інформаційні, комунікаційні й аудіовізуальні технології органічно інтегровано (взаємопристосовано) включаються в навчальний процес для реалізації нових освітніх моделей.
Одне з визначень інформаційного освітнього середовища формулює його розуміння як інформаційну систему, що поєднує за допомогою мережевих технологій, програмні й технічні засоби, організаційне, методичне й математичне забезпечення, призначене для підвищення ефективності й доступності освітнього процесу підготовки фахівців.
У Доповіді ЮНЕСКО про основні напрямки діяльності в галузі освіти й інформатики після Першого Міжнародного конгресу "Інформатика й освіта" зазначено, що важлива не власне сама технологія, а її взаємодія з навчанням та роль у контексті системи освіти в цілому.
Сьогодні однією з характерних рис освітнього середовища є можливість студентів і викладачів звертатися до структурованих учбово-методичних матеріалів, що навчають мультимедійним комплексам усього університету в будь-який час і в будь-якому місці простору. Крім доступності навчального матеріалу, необхідно забезпечити тому, кого навчають, можливість зв'язку з викладачем, одержання консультації у ОN-лайн або OFF-лайн режимах, а також можливість одержання індивідуальної «навігації» в освоєнні того або іншого предмета. Студенти будуть прагнути до гнучкого режиму навчання, до модульних програм із багаточисленними надходженнями й відрахуваннями, що дозволять накопичувати залікові одиниці, вільно переводитися з одного вузу в іншій з урахуванням попереднього досвіду, з урахуванням набутих знань і навичок. Як і раніше важливою для студентів залишиться можливість особистого розвитку й професійного росту; програми одержання певного ступеня освіти й коротких курсів, можливо, будуть користуватися однаковим попитом; різко зросте потреба в програмах професійного навчання й аспірантських програмах.
Розробники дистанційної освіти (ДО), вважаючи, що при ДО найбільш яскраво проявляються риси особистісно-орієнтованого способу навчання, конкретизують індивідуалізацію освітньої поведінки наступним чином:
Гнучкість — той, хто навчається може самостійно планувати час, місце й тривалість занять.
Модульність — матеріали для вивчення пропонуються у вигляді модулів, що дозволяє тому, кого навчають, генерувати траєкторію свого навчання у відповідності зі своїми запитами й потенційними можливостями.
Доступність — незалежність від географічного й тимчасового місцезнаходження того, хто навчається й місцезнаходження освітньої установи дозволяє не обмежувати в освітніх потребах населення країни.
Рентабельність — економічна ефективність проявляється за рахунок зменшення витрат на утримання площ освітніх установ, економії ресурсів тимчасових, матеріальних (друк, тиражування матеріалів та ін.).
Мобільність — ефективна реалізація зворотного зв'язка між викладачем і тим, кого навчають, є однією з основних вимог і підстав успішності процесу ДО.
Охоплення — одночасне звернення до багатьох джерел навчальної інформації (до електронних бібліотек, до банків даних, базам знань та ін.) великої кількості тих, хто навчаються.
Технологічність — використання в освітньому процесі новітніх досягнень інформаційних і телекомунікаційних технологій.
Соціальна рівноправність — рівні можливості одержання освіти незалежно від місця проживання, стану здоров'я, елітарності й матеріальної забезпеченості того, кого навчають,.
Інтернаціональність — експорт й імпорт світових досягнень на ринку освітніх послуг.
Інформаційні технології створюють можливість і необхідність зміни самої моделі навчального процесу: перехід від репродуктивного навчання — «переливу» знань із одної голови в іншу, від викладача до студентів — до креативної моделі (коли в навчальній аудиторії за допомогою нового технологічного й технічного забезпечення моделюється життєва ситуація або процес, коли студенти під керівництвом викладача мають реалізувати й застосувати свої знання, виявити власні творчі здібності для аналізу ситуації, що моделюється й виробити рішення на поставлені завдання). Необхідно зазначити, що розвиток традиційних і нових технологій має рухатись за принципом додатковості й взаємокорелювання, що, у свою чергу, дозволяє говорити про принципово новий вимір освітнього середовища - глобальний вимір, що існує в реальному часі й асоціює в собі всю сукупність освітніх технологій.
Інтернет-гіпертехнологія включає в себе всі інші і її успіх пояснюється тим, що вона може “дати всім все”... Проте, завжди знайдеться галузь для застосування технологій нижчого рівня, таких як комп'ютерні конференції або електронна пошта... Так само ще не прийшов час відмовитися від курсів дистанційного навчання, що мають глобальний характер, але не використовують ніякі комп'ютерні або комунікаційні технології.
Найважливішою особливістю цієї нової технології є те, що вона дозволяє створювати “мережеві громади”. Завдяки цьому поняття громади здобуває глобальний розмах і деякі абсолютно нові риси. Однією з найважливіших особливостей такого простору є його глобальний характер, що дозволяє здійснювати практично миттєвий зв'язок і спілкування. Уже зараз це середовище незамінне для комерційних і фінансових операцій, що втягують у контакт найрізноманітніші суспільства й культури. Тим самим Інтернет є як головною причиною глобалізації, так і її найбільш наочним проявом. Більше того, саме глобалізація й визначає характер мережевих співтовариств.
Завдяки Інтернету різні сторони глобалізації (наукова, технологічна, економічна, культурна і освітня) досить суттєво впливають як на традиційні очні навчальні заклади, так і на розвиток різноманітних освітніх нововведень, таких як дистанційне навчання й віртуальні університети. У всіх цих організаціях глобалізація вимагає глибоких і радикальних змін структури, методики викладання й досліджень, а також підготовка управлінського й викладацького персоналу.
Структура інформаційно-освітнього середовища.
Аналіз переваг і недоліків, що існують в інформаційних освітніх середовищах (ІОС) і сучасного стану інформаційних технологій і засобів телекомунікацій, дозволяє сформулювати наступні принципи, на яких повинні будуватися проектовані в цей час інформаційно-освітні середовища:
Багатокомпонентність — інформаційно-освітнє середовище являє собою багатокомпонентне середовище, що включає в себе учбово-методичні матеріали, наукомістке програмне забезпечення, тренінгові системи, системи контролю знань, технічні засоби, бази даних і інформаційно-довідкові системи, сховища інформації будь-якого виду, включаючи графічні, відео та ін., взаємозалежні між собою.
Інтегральність — інформаційний компонент інформаційних освітніх середовищ (ІОС) повинна містити в собі всю необхідну сукупність базових знань у галузях науки й техніки з виходом на світові ресурси, обумовлені профілями підготовки фахівців, ураховувати міждисциплінарні зв'язки, інформаційно-довідкову базу додаткових навчальних матеріалів, що деталізують і поглиблюють знання.
Розподіленість — інформаційний компонент інформаційних освітніх середовищ (ІОС) оптимальним чином розподілений по сховищах інформації (серверам) з урахуванням вимог і обмежень сучасних технічних засобів і економічної ефективності.
Адаптивність — інформаційно-освітнє середовище повинне не відриватися існуючою системою освіти, не порушувати її структури й принципів побудови, також повинна дозволити гнучко модифікувати інформаційне ядро ІОС, адекватно відбиваючи потреби суспільства.
Сформульовані принципи побудови ІОС зумовлюють необхідність розгляду інформаційно-освітнього середовища, з одного боку, як частини традиційної освітньої системи, а, з іншого боку, як самостійної системи, спрямованої на розвиток активної творчої діяльності учнів із застосуванням нових інформаційних технологій.
Сьогодні проблема освіти в цілому - це проблема не технологій, а людини, викладача. Саме викладач іноді буває слабкою ланкою з погляду інформаційних технологій. Тому головна увага в системі освіти повинна бути в першу чергу спрямованою на педагогічну підготовку викладачів предметників. Сполучивши педагогічну освіту й освіту в галузі нових інформаційних технологій, можна буде забезпечити прорив у створенні нового освітнього середовища.
Місце інформаційних технологій у вищій освіті
Інформаційні технології (ІТ) на сьогоднішній день стають одним з основних пріоритетів у плануванні розвитку вищої освіти, як на Заході, так і в інших частинах світу. Нерідко саме включення ІТ у навчальний процес виявляється для абітурієнтів тем привабливим моментом, на підставі якого вони вибирають, у який навчальний заклад піти навчатися. Крім того, ІТ важливі не тільки для успішної конкуренції різних вузів на ринку вищої освіти, але й для успішного функціонування самих цих вузів. Без використання ІТ сьогодні стає неможливим ефективно управляти освітнім процесом. Протягом не одного десятка років обговорюється зв'язок інформаційних технологій і вищої освіти, але лише сьогодні можна зрозуміти, що технології викликають перспективні зміни, які настільки значні й всепроникаючі, що стає неможливим або небажаним для вузів відривати свої стратегічні плани, цілі й напрямки діяльності від ініціатив, ресурсів і керування в галузі ІТ.
Існують чотири принципових обгрунтування для впровадження інформаційних технологій в освіту: соціальне, професійне, педагогічне й каталітичне. Соціальне обгрунтування полягає у визнанні ролі, що технології грають сьогодні в суспільстві, необхідності для освіти відбивати інтереси суспільства й потреби реалізувати технології для студентів. Професійне обгрунтування полягає в необхідності підготовки студентів до таких типів професійної діяльності, які вимагають навичок використання технологій. Педагогічне обгрунтування полягає в тому, що технології супроводжують процес навчання, надаючи більш широкі можливості комунікації й більше якісні матеріали, що підсилює викладання традиційних предметів. Нарешті, технології можуть справити каталітичний ефект не тільки на освіту, але й на суспільство в цілому, удосконалюючи адміністрування, керування, підвищуючи ефективність викладання, загалом впливаючи на освіту й змінюючи відносини між викладачами й студентами.
Відзначимо наступні позитиви від впровадження ІТ у вищу освіту:
Посилення загальної мотивації студентів до необхідності навчання.
Підвищення якості навчального досвіду й перехід від пасивного до активного навчання.
Зміна інституціональної культури, особливо відносно здатності користуватися технологіями.
Посилення здатності переносити навички (наприклад, незалежного навчання або навичок користування ІТ) з одної галузі знань в іншу, що є однією з прикмет впровадження нанотехнологій в освіту.
Підвищення якості викладання.
Більш гнучкий доступ студентів до навчальних матеріалів, як через сайти (або системи телекомунікацій), так і поза сайтами.
Напрямки впровадження засобів нових інформаційних технологій в освіту
Під засобами сучасних нових інформаційних технологій (СНІТ) будемо розуміти програмно-апаратні засоби й пристрої, що функціонують на базі мікропроцесорної, обчислювальної техніки, а також сучасні засоби і системи інформаційного обміну, що забезпечують операції по збору, продукуванню, накопиченню, збереженню, обробці, передачі інформації.
До СНІТ відносяться:
ЕОМ, ПЕОМ;
комплекти термінального устаткування для ЕОМ всіх класів, локальні обчислювальні мережі, пристрої уведення-виводу інформації, засоби уведення й маніпулювання текстовою й графічною інформацією, засоби архівного збереження великих обсягів інформації й інше периферійне устаткування сучасних ЕОМ;
пристрої для перетворення даних із графічної або звукової форм подачі даних у цифрову й навпаки;
засоби й пристрої маніпулювання аудіовізуальною інформацією (на базі технології Мультимедіа й систем "Віртуальна реальність");
сучасні засоби зв'язку;
системи штучного інтелекту;
системи машинної графіки, програмні комплекси (мови програмування, транслятори, компілятори, операційні системи, пакети прикладних програм та ін.) і ін.
Прискорення науково-технічного прогресу, засноване на впровадженні у виробництво гнучких автоматизованих систем, мікропроцесорних засобів і пристроїв програмного керування, роботів і обчислювальних центрів, поставило перед сучасною педагогічною наукою важливе завдання — виховати й підготувати підростаюче покоління, здатне активно увійти в якісно новий етап розвитку сучасного суспільства, пов'язаний з інформатизацією. Вирішення цього завдання — виконання соціального замовлення суспільства — докорінно залежить як від технічного обладнання навчальних закладів електронно-обчислювальною технікою з відповідним периферійним устаткуванням, навчальним, демонстраційним устаткуванням, що функціонує на базі сучасних нових інформаційних технологій (СНІТ), так і від готовності тих, кого навчають, до актуально позитивного сприйняття постійно зростаючого потоку інформації, у тому числі й навчальної.
Повсюдне використання інформаційних ресурсів, що є продуктом інтелектуальної діяльності найбільш кваліфікованої частини працездатного населення суспільства, визначає необхідність підготовки в підростаючому поколінні особистостей творчо активного резерву. Із цієї причини стає актуальною розробка певних методичних підходів до використання СНІТ для реалізації ідей розвиваючого навчання, розвитку особистості того, кого навчають. Зокрема, для розвитку творчого потенціалу індивіда, формування в того, кого навчають, уміння здійснювати прогнозування результатів своєї діяльності, розробляти стратегію пошуку шляхів і методів рішення завдань - як навчальних, так і практичних.
Не менш важливе завдання забезпечення психолого-педагогічними й методичними розробками, що спрямоване на виявлення оптимальних умов використання СНІТ із метою інтенсифікації навчального процесу, є підвищення його ефективності і якості.
Актуальність вищезазначеного визначається не тільки соціальним замовленням, але й потребами індивіда до самовизначення й самовираження в умовах сучасного етапу інформатизації суспільства.
Особливої уваги заслуговує опис унікальних можливостей СНІТ, реалізація яких створює передумови для небувалої в історії педагогіки інтенсифікації освітнього процесу, а також створення методик, орієнтованих на розвиток особистості того, кого навчають. Перелічимо ці можливості:
• негайний зворотний зв'язок між користувачем і СНІТ;
• комп'ютерна візуалізація навчальної інформації про об'єкти або закономірності процесів, явищ, як реальних, так і "віртуальних";
• архівне зберігання досить великих обсягів інформації з можливістю її передачі, а також легкого доступу користувача до центрального банку даних;
• автоматизація процесів обчислювальної інформаційно-пошукової діяльності, а також обробки результатів навчального експерименту з можливістю багаторазового повторення фрагмента або самого експерименту;
• автоматизація процесів інформаційно-методичного забезпечення, організаційного керування навчальною діяльністю й контролю за результатами засвоєння.
Реалізація перерахованих вище можливостей СНІТ дозволяє організувати такі види діяльності як:
• реєстрація, збір, накопичення, зберігання, обробка інформації про досліджувані об'єкти, явища, процеси, у тому числі про такі, що реально протікають, і передача досить більших обсягів інформації, представленої в різних формах;
• інтерактивний діалог — взаємодія користувача із програмною (програмно-апаратною) системою, що характеризується на відміну від діалогової [діалогова передбачає обмін текстовими командами-запитами і відповідями-запрошеннями], реалізацією більш розвинених засобів ведення діалогу (наприклад, можливість задавати питання в довільній формі, з використанням "ключового" слова, у формі з обмеженим набором символів – як це, наприклад, здійснюється при вводі пошукового/пошукових слів/знаків/символів у пошукових системах Інтернету); при цьому забезпечується можливість вибору варіантів змісту навчального матеріалу, режиму роботи;
• керівництво реальними об'єктами (наприклад, навчальними роботами, що імітують промислові пристрої або механізми);
• керування відображенням на екрані моделей різних об'єктів, явищ, процесів, у тому числі й таких, що реально протікають (наприклад - IK Puppet: кінематична модель кістяка людини у взаємопов’язаних рухах та статиці);
• автоматизований контроль (самоконтроль) результатів навчальної діяльності, корекція за результатами контролю, тренування, тестування (можливості програм мелотипії щодо розвитку слуху, навчання музичній грамоті, спеціальних програм тренування слуху, різних боків процесу голосоутворення у мові та співі тощо).
З огляду на те, що перераховані вище види діяльності засновані на інформаційній взаємодії викладача з тим, кого навчають, а також із засобами нових інформаційних технологій і враховуючи, що ці засоби нових інформаційних технологій спрямовані на досягнення навчальних цілей, будемо узагальнено називати їх інформаційно-навчальною діяльністю.
З огляду на вищевикладене, виділимо педагогічні цілі використання СНІТ: