Інформаційні навички у вищій освіті.
Мультимедіа
Напрями впровадження засобів нових інформативних технологій в освіту.
Технології Microsoft
Інтенсивний розвиток процесу інформатизації освіти спричиняє розширення сфери застосування Сучасних Інформаційних Технологій в ОСВІТІ (СІТО). У цей час можна вже цілком виразно виділити успішно й активно, що розвиваються напрямки, використання сучасних інформаційних технологій в освіті. Коротко охарактеризуємо їх.
1. Реалізація можливостей програмних засобів навчального призначення (проблемно-орієнтованих, об'єктно-орієнтованих, предметно-орієнтованих) як засобу навчання, як об'єкта вивчення, як засобу управління, як засобу комунікації, як засобу обробки інформації.
2. Інтеграція можливостей сенсорики, засобів для реєстрації й вимірювання деяких фізичних величин, пристроїв, що забезпечують введення й вивід аналогових і дискретних сигналів для зв'язку з комплектом обладнання, що сполучається з ЕОМ і навчальним, демонстраційним обладнанням при створенні апаратно-програмних комплексів.
Використання таких комплексів надає тому, кого навчають, такий інструмент дослідження, за допомогою якого можна
здійснювати реєстрацію, збір, накопичення інформації про процес, що вивчається або про процес, що має реальний перебіг;
створювати й досліджувати моделі процесів, що вивчаються; візуалізувати закономірності процесів, у тому числі й реально плинні;
автоматизувати процеси обробки результатів експерименту; керувати об'єктами реальної дійсності.
Застосування цих комплексів навчального, демонстраційного обладнання, що функціонує на базі СІТO, дозволяє організовувати експериментально-дослідну діяльність - як індивідуальну (на кожному робочому місці), так і групову, колективну з реальними об'єктами вивчення, їхніми моделями й відображеннями. Це забезпечує широке впровадження дослідного методу навчання, що підводить учня до самостійного «відкриття» досліджуваної закономірності (як шлях реалізації евристичних методів навчання), сприяє актуалізації процесу засвоєння основ наук, до розвитку інтелектуального потенціалу та творчих здібностей.
Інформаційні навички або навички користування інформаційними технологіями у вищій освіті
У багатьох сучасних публікаціях, присвячених визначенню «ключових навичок», практично ніякої уваги не приділяється інформаційним навичкам.
Однак, як показує практика, сьогодні безперечна важливість формування навичок, які є ключовими для майбутнього успіху випускників, який би шлях вони не обрали в житті. Виділяють чотири типи ключових інформаційних навичок –
1. комунікативні навички,
2. обчислювальні здібності,
3. володіння інформаційними технологіями й
4. уміння вчитися.
Так само розглядається безліч інших переліків ключових навичок, які, хоча вони іноді й розширюють число навичок, здебільшого випускають із уваги навички інформаційні.
Отже, розрізняють навички користування інформаційними технологіями й «навички поводження з інформацією».
Навички користування інформаційними технологіями включають:
- базові навички (використання клавіатури, миші, принтера, операції з файлами й дисками);
- володіння стандартним програмним забезпеченням (обробка текстів, створення таблиць, баз даних і т.д.);
- використання мережевих додатків (електронної пошти, Інтернету, веб-браузерів - пошукових систем: Yahoo, Google, Rambler, Windows Live, Apport і т.д.).
Навички поводження з інформацією включають володіння джерелами інформації, критеріями оцінки, способами пошуку, техніками маніпулювання й способами презентації.
Така диференціація приймається багатьма з тих, хто намагається протистояти тенденції прирівнювання комп'ютерів до інформації й тим самим помилкового ототожнення комп'ютерної грамотності й інформаційної грамотності. Але це в деякій мірі небезпечний міф, оскільки він припускає, що інформація - це лише те, що можна зберігати й обробляти за допомогою комп'ютера. Отже, комп'ютерна грамотність й інформаційна грамотність – різні поняття. В той же час, це не означає, що інформаційні технології не є головними елементами сучасних способів поводження з інформацією. Інформаційні технології дозволяють нам одержувати доступ до інформаційних ресурсів. Інформаційні системи організують інформаційні ресурси таким чином, щоб вони стали легкодоступними. Необхідність розуміння того, як ці системи побудовані і як до них можна одержати доступ, постає сьогодні не тільки перед обмеженим колом фахівців, але й перед всіма учасниками освітнього процесу у вузах.
Чому важливі інформаційні навички?
Поява Інтернету, а також безлічі інших електронних і цифрових ресурсів, поставило перед вищою освітою ряд нових питань. Деякі студенти використовують Інтернет як головну альтернативу традиційним літературним джерелам. У цьому контексті вони зіштовхуються із проблемами походження, точності й вірогідності знайденого матеріалу, які здебільшого зайві в рамках звичних форм академічної видавничої діяльності. Якість інформації, що міститься в книгах, журналах і інших видах друкованої продукції, раніше забезпечувалася завдяки різним факторам: авторитетним видавцям, академічно визнаним і заслуженим авторам, рекомендованим викладачами текстам, витратами на утримання бібліотек, що покликані надавати доступ до всіх необхідних матеріалів. Однак щодо Інтернет-Ресурсів, то такі механізми забезпечення якості не діють. Користувач змушений самостійно критично їх оцінювати.
Інформаційні технології перетворили одержання й використання інформації штучно легкою справою. Приводячи всю інформацію до стандартного формату (останнім часом все частіше - до формату веб-сторінок), вони заважають нам визнати існування розходжень між тим, яким способом виробляється інформація, і тим, якого типу інформація виходить в результаті.
Інтернет також ставить нас перед новими етичними проблемами, перед складними питаннями авторського права, власності на інформацію й плагіату. Тому потрібно, щоб студенти стали критичними споживачами інформації, були інформаційно грамотними, дозволяли індивідам не тільки ефективно використовувати інформацію й інформаційні технології й адаптуватися до їх постійно мінливих умов, але й критично осмислювати індустрію інформації й інформаційне суспільство в цілому.
Потреба всіх людей бути інформаційно грамотними означає, що вони не тільки здатні визначати, коли потрібна інформація, але й можуть виявляти, оцінювати й ефективно використовувати інформацію, необхідну для прийняття конкретного рішення або для вирішення насущної проблеми.
Що таке «інформаційні навички»?
У вищій освіті в цьому питанні виділяється кілька ліній:
a. лінія, пов'язана з «дослідницькими навичками», у яких студенти повинні відчути потребу в процесі здійснення дослідження на рівні вищої освіти, тобто лінія, пов'язана з «знаряддями праці» учня;
б. лінія, що вказує на те, що студенти мають бути повністю готові виконувати свої обов'язки, яку б сферу професійної діяльності вони не вибрали після закінчення виша.
Лінія (a) припускає такі навички як уміння використовувати бібліотеку вузу і її ресурси для продовження своїх досліджень, уміння здійснювати «пошук літератури» будь-якого типу глибини й складності, що потрібно в рамках конкретної навчальної/дисциплінарної галузі, і вміння задовільним чином демонструвати все це тьюторам і експертам у будь-якій необхідній формі за допомогою цитування й посилань на прочитані джерела й зібрану інформацію. Такий підхід будується навколо ідеї «компетентного студента», тобто студента, що готовий ефективно функціонувати як складова частина академічного співтовариства.
Усередині лінії (б), зазначеної вище, «інформаційні навички» можна визначити більш широко, включивши в них, крім уже перерахованих, атрибути усвідомлення й розуміння того, яким чином виробляється інформація в сучасному світі, критично відноситись до змісту й обґрунтованості інформації (це пов'язане з елементами критичного мислення в цілому), деякі практичні ідеї із приводу того, як здобувається, управляється, розподіляється й застосовується інформація в реальному світі, особливо знання того, як відповідні професійні групи використовують інформацію на робочих місцях, у бізнесі й у світі культури й мистецтва. Ця «інформація» може бути текстовою й друкованою інформацією, але буде так само включати інші форми інформаційної комунікації, як формальні, так і неформальні, як заплановані, так і випадкові, як міжособистісні, так і опосередковані інформаційними технологіями. Саме на цьому рівні інформаційних навичок доречно застосовувати термін «інформаційна грамотність».
Вісім головних навичок інформаційних навичок
Можна умовно виділити вісім конститутивних типів інформаційних навичок:
1. Здатність усвідомлювати потребу в інформації.
2. Здатність виділяти, яким чином можна заповнити «прогалину» в інформації:
- завдяки знанню відповідних видів ресурсів, як друкованих, так і недрукованих,
- завдяки відбору ресурсів, «щонайкраще задовольняючих» вирішення актуального завдання,
- завдяки спроможності розуміти ті умови, що впливають на доступність джерел.
3. Здатність конструювати стратегії виявлення інформації:
- здатність артикулювати інформацію, яку потрібно виявити за допомогою ресурсів,
- здатність розробляти систематичні методи, що підходять для задоволення цієї вимоги,
- здатність розуміти принципи конструювання й створення баз даних.
4. Здатність виявляти й одержувати доступ до інформації:
- здатність розробляти відповідні техніки пошуку:
- здатність використовувати комунікативні й інформаційні технології, включаючи міжнародні академічні мережі,
- здатність використовувати відповідні бібліографічні й анотаційні служби, індекси цитування й бази даних,
- здатність використовувати методи підвищення поінформованості, щоб бути в курсі сучасні даних.
5. Здатність порівнювати й оцінювати інформацію, отриману з різних джерел:
– поінформованість про проблеми упередженого відношення й авторитету, – поінформованість про процес реферування наукових публікацій, – знання про відповідний спосіб витягу інформації, що включає необхідну інформацію.
6. Здатність організовувати, застосовувати й передавати інформацію іншим способами, що відповідають актуальної ситуації:
– здатність створювати бібліографічні посилання у творах друку – статтях, рефератах, дисертаціях,
– здатність створювати особисту бібліографічну систему,
– здатність застосовувати інформацію для рішення насущних проблем, – здатність ефективно передавати інформацію, використовуючи відповідних посередників,
- розуміти проблеми авторських прав і плагіату.
7. Здатність синтезувати й збирати існуючу інформацію, створюючи на її основі нове знання.
Модель інформаційних навичок (див. діаграму нижче) показує відносини між «компетентним користувачем інформації» на базовому рівні (у рамках лінії (а), описаної вище) і на рівні інформаційної грамотності. «Стовпці» показують процес, за допомогою якого користувачі інформації прогресують від компетентності до експертизи, використовуючи ці навички. Лише ті, хто досяг останнього рівня, будуть використовувати всі сім навичок.
8. Вміти користуватися еом, пеом
Все це узагальнено представлено у нижченаведеній таблиці:
чотири типи ключових інформаційних навичок |
Сім головних навичок інформаційних навичок |
1.комунікативні навички,
|
1. Вміти організовувати, застосовувати й передавати інформацію такими способами, що відповідають актуальній ситуації |
2. обчислювальні здібності, |
2. Вміти користуватися ЕОМ, ПЕОМ |
3. володіння інформаційними технологіями й
|
3. Вміти конструювати стратегії виявлення інформації: 4. Вміти виявляти й одержувати доступ до інформації |
4. уміння вчитися.
|
5. Вміти усвідомлювати потребу в інформації. 6. Вміти порівнювати й оцінювати інформацію, отриману з різних джерел 7. Вміти виділяти, яким чином можна заповнити «прогалину» в інформації 8. Вміти синтезувати й збирати існуючу інформацію, створюючи на її основі нове знання. |
|
|
Модель інформаційних навичок
В основі моделі лежать два фундаментальних блоки базових бібліотечних навичок і навичок користування інформаційними технологіями. Перші формуються в рамках програм навчання користувачів академічних бібліотек, останні формуються в рамках таких ініціатив як Європейська ліцензія на користування комп'ютером (European Computer Driving Licence). Між базовим і вищим рівнями поняття «інформаційна грамотність» розташовуються сім головних навичок і атрибутів, повторюване використання яких веде від позиції компетентного користувача до експертного рівня рефлексії (самоаналізу) й критичне усвідомлення інформації як інтелектуального ресурсу. Прогрес від новачка до експерта позначений стрілкою. Першокурсники, швидше за все, будуть знаходитись на початку стрілки, практикуючи, імовірно, лише перші чотири навички, тоді як аспіранти й молоді вчені будуть знаходитись ближче до її закінчення й будуть застосовувати та володіти всіма сьома навичками.
У рамках вищої освіти поняття інформаційної грамотності повинне містити в собі уявлення про індивід, здатний вносити свій внесок у синтезування існуючої інформації, розвивати далі виведені з такого синтезу ідеї і, нарешті, створювати нове знання з конкретної предметної дисципліни.
Випускник школи повинен, як мінімум:
1. Розуміти загальні принципи роботи ПК, функціонування локальної й глобальної мережі;
2. Володіти навичками роботи в середовищі Microsoft Windows;
3. Володіти навичками роботи з розповсюдженими додатками Microsoft Office (Word, Excel, PowerPoint);
4. Володіти навичками роботи з електронною поштою;
5. Володіти навичками пошуку даних у мережі Інтернет.
Приклади практик формування інформаційних навичок
Там, де існує розмаїття практики й контексту, складно представити чисту розгорнуту картину діяльності. Однак є кілька ключових елементів. Як літературні джерела, так і практики говорять про абсолютну необхідність того, щоб оволодіння інформаційними навичками було частиною навчальних планів з конкретних предметів.
У числі принципів побудови програм розвитку інформаційних навичок можна назвати наступні:
- Програми повинні бути націлені на те, щоб підходити для будь-якого типу учнів на всіх можливих рівнях навчання.
- Програми повинні мати ясні цілі й будуватися на міцних педагогічних засадах.
- Програми повинні включати механізми підвищення якості й зворотного зв'язка.
- Програми повинні намагатися вимірювати вихідну й кінцеву компетентність і тим самим демонструвати свою дієвість.
- Програми повинні бути ефективно керованими, у тому числі у фінансовому плані.
- Програми повинні дієво використовувати нові технології й інші інновації.
Основні напрямки використання інформаційних технологій у вищій освіті
Можна виділити наступні ключові моменти стратегічного значення, на які привертають найбільшу увагу при використанні інформаційних технологій:
- Дистанційна освіта.
- Мережеві технології.
- Керівництво безпекою.
- Повсюдне використання комп'ютерів/універсальний доступ.
- Стратегії викладання й навчання.
- Підготовка персоналу для ИТ і керування людськими ресурсами.
- Стратегії фінансування ІТ.
- Он-лайнові послуги для студентів.
- Розширені способи зв'язку.
- Адміністративні системи.
Ці моменти являють собою першочергові питання, вирішення яких дозволить оптимізувати процес переходу вузу до включення ІТ у свої процеси.
Виділяються наступні основні напрямки, у рамках яких застосування ІТ у вищому освіті відіграє центральну роль.
1. Навчальний процес. Це головна галузь використання ІТ. У рамках її ключовими проблемами є забезпечення мережевого необмеженого доступу до навчальних матеріалів, електронне копіювання й розсилання документів, доступ до баз даних, електронні публікації, цифрові бібліотеки, поширення інформації на CD-ROM, інтерактивна взаємодія через швидкісні локальні мережі, передача голосової й візуальної інформації й багато іншого.
2. Наукові дослідження. Комунікація з колегами й дослідниками по усьому світі: електронна пошта, Інтернет-Конференції, форуми, вільний доступ до наукової інформації - от лише невелика кількість технологічних рішень, які дозволяють значно підвищити рівень дослідницької роботи в університеті. Поширення комунікаційних технологій веде до того, що сьогодні цілком реальне існування наукових співтовариств, що включають учених з багатьох країн, об'єднані зусилля яких дають якісно нові результати.
3. Адміністративний процес. Сьогодні керування вищим навчальним закладом складно представити без ІТ. Починаючи із простої комп'ютеризації процесу надходження (обробка анкет абітурієнтів, он-лайнова реєстрація й ін.) і закінчуючи забезпеченням оперативного обміну інформацією між адміністративними працівниками. Однак це одна з тих сфер, що поки ще дуже мало розвинена.
4. Електронна комерція. До цього напрямку можна віднести електронну оплату за навчання, рекламу й продаж вироблених у вузах послуг через Інтернет і ін.
Однією із проблемних галузей є сфера IT, зокрема сфера інформаційної безпеки. Сьогодні важливо підготувати кваліфікованих фахівців, які зможуть грамотно розвивати й адмініструвати програмні комплекси, розробляти нові додатки з мінімумом провалів у безпеці, навчати школярів, студентів дисциплінам, пов'язаним з інформаційною безпекою.
У світлі даної проблеми, «Лабораторія Каперського» уже сьогодні через свої академічні програми пропонує допомогу викладачам у підготовці кваліфікованих фахівців у сфері інформаційної безпеки, що відповідають сучасним вимогам ринку. Освітня програма «Академія Касперського» дозволяє донести накопичений досвід і знання компанії через кваліфікованих викладачів студентам. У рамках програми «Лабораторія Касперського» бере активну участь в організації конференцій, олімпіад і конкурсів по інформаційних технологіях, а також надає студентам можливість стажування на базі компанії.
Через освітні ініціативи «Лабораторія Касперського» співробітничає з науково-дослідними центрами в Європі, але очевидно, що особливу цінність представляють вітчизняні навчальні заклади.
Сьогодні компанія тісно співробітничає із провідними вишами Росії: МДУ ім. М.В.Ломоносова, МГТУ ім. Н.Э. Баумана, МИФИ, МФТИ, Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут, Кубанський державний технологічний університет, Новосибірський державний університет, Оренбурзький державний університет, Південно-Уральський державний університет і ін., а також вишами країн СНД: Харківський національний університет радіоелектроніки, Харківський авіаційний інститут.
Робота ведеться по трьох напрямках: освітньому, конкурсному й науково-дослідному.
Освітній напрямок програми надає педагогам допомогу в підготовці кваліфікованих кадрів через освітні семінари, додаткові навчальні матеріали, розробки. Для студентів пропонується участь у тематичних зустрічах - «Дні антивірусної безпеки», де провідними спеціалістами компанії представляються доповіді, що відбивають сучасний стан справ у світі комп'ютерних погроз (вірусів, спама, хакерських атаках).
Конкурсний напрямок покликаний виявити талановитих студентів, педагогів, підтримати їх і заохотити їхнє прагнення займатися наукою надалі.
ТЕХНОЛОГІЇ Microsoft
Академія інформаційних технологій Microsoft (Microsoft IT Academy) є міжнародним освітнім проектом компанії Microsoft. Навесні 2005 р. Microsoft IT Academy була відкрита в м. Зеленограді, у Московському Інституті Електронної Техніки - Центрі Комп'ютерного Навчання. Вивчаючи новітні технології, слухачі одержують широкі можливості для побудови успішної кар'єри. Роботодавці одержують інструмент незалежної оцінки кваліфікації працівників і кандидатів на вакантні посади.
Програма Microsoft IT Academy стартувала в січні 2003 року, зараз у ній беруть участь більше двох тисяч освітніх установ в усьому світі. Ціль програми - допомогти навчальним закладам стати лідерами в галузі викладання сучасних комп'ютерних технологій і надати учнем можливість придбати знання й навички по різним ІT-Спеціалізаціям.
Microsoft IT Academy надає зокрема студентам:
Можливість навчаючись у виші, щоб одержати професійні знання й навички роботи з новітніми й затребуваними на IT-Ринку технологіями й програмними продуктами.
Можливість довести майбутнім роботодавцям свою високу мотивацію й здатність до навчання, підтверджені сертифікатом Microsoft IT Academy.
Можливість ефективно підготуватися до складання іспитів на міжнародні сертифікати IT-Фахівців.
Можливість, ще навчаючись у виші здійснити вигідні інвестиції у власну майбутню кар'єру.