Сучасні інформаційні технології в сурдопедагогічній освіті

 

1. Еволюція до нової якості освіти

Інформація - відомості про навколишній світ, що підвищують рівень поінформованості людини.

Сучасний період розвитку цивілізованого суспільства характеризує процес інформатизації.

Інформатизація суспільства — це глобальний соціальний процес, особливість якого полягає в тому, що домінуючим видом діяльності в сфері суспільного виробництва є збір, накопичення, продукування, обробка, збереження, передача й використання інформації, здійснювані на основі сучасних засобів мікропроцесорної й обчислювальної техніки, а також на базі різноманітних засобів інформаційного обміну.

Інформатизація суспільства забезпечує:

• активне використання інтелектуального потенціалу суспільства, що постійно розширюється, сконцентрованого в друкованому фонді, в науковому, виробничому й інших видах діяльності його членів,

• інтеграцію інформаційних технологій з науковими, виробничими технологіями. Ця інтеграція ініціює розвиток всіх сфер суспільного виробництва, інтелектуалізацію трудової діяльності;

• високий рівень інформаційного обслуговування, доступність будь-якого члена суспільства до джерел достовірної інформації, візуалізацію наданої інформації, корисність використовуваних даних.

Застосування відкритих інформаційних систем, розрахованих на використання всього масиву інформації, доступної в даний момент суспільству в певній його сфері, дозволяє вдосконалити механізми керування суспільним устроєм, сприяє гуманізації й демократизації суспільства, підвищує рівень добробуту його членів. Процеси, що відбуваються у зв'язку з інформатизацією суспільства, сприяють не тільки прискоренню науково-технічного прогресу, інтелектуалізації всіх видів людської діяльності, але й створенню якісно нового інформаційного середовища соціуму, що забезпечує розвиток творчого потенціалу індивіда.

 Отже, що ж розуміється під терміном «інформаційні технології»?

Технологія (від греч. τέχνη — мистецтво, майстерність, уміння; др.-греч. λόγος — мысль, причина; методика, спосіб виробництва) — комплекс організаційних заходів, операцій і прийомів, спрямованих на виготовлення, обслуговування, ремонт і/або експлуатацію виробу (НАВЧАННЯ) з певною якістю й оптимальними витратами, і обумовлених поточним рівнем розвитку науки, техніки й суспільства в цілому.

Інформаційні технології (ІТ, від англ. information technology, IT) — широкий клас дисциплін і галузей діяльності, що відносяться до технологій керування й обробки даних, а також створення даних, у тому числі, із застосуванням обчислювальної техніки.

Останнім часом під інформаційними технологіями найчастіше розуміють комп'ютерні технолоії. Зокрема, ІТ мають справу з використанням комп'ютерів і програмного забезпечення для збереження, перетворення, захисту, обробки, передачі й одержання інформації. Фахівців з комп'ютерної техніки й програмування часто називають ІТ-Фахівцями.

Інформаційна технологія — процес, що використовує сукупність засобів і методів збору, накопичення, обробки й передачі даних (первинної інформації) для одержання інформації нової якості про стан об'єкта, процесу або явища (інформаційного продукту). Цей процес складається із чітко регламентованої послідовності виконання операцій, дій, етапів різного ступеня складності над даними, що зберігаються на комп'ютерах. Основна мета інформаційної технології — у результаті цілеспрямованих дій по переробці первинної інформації одержати необхідну для користувача інформацію.

Інформація (від лат. informatio, від лат. informare — надавати форму) — поняття, що пов'язане з об'єктивною властивістю матеріальних об'єктів і явищ (процесів) породжувати різноманіття станів, які за допомогою взаємодій передаються іншим об'єктам і запам'ятовуються в їхній структурі. Інформацією володіє будь-який матеріальний об'єкт. Існування інформації як об'єктивної властивості матерії логічно випливає з відомих фундаментальних властивостей матерії - структурності, безперервної зміни (руху) і взаємодії матеріальних об'єктів. При кожній з відомих взаємодій матеріальних об'єктів - механічному, електромагнітному, гравітаційному, сильному й слабкому - відбувається й інформаційна взаємодія, що у діалектичному матеріалізмі називається відбиттям. Сама по собі інформація не матеріальна - це такий же атрибут матерії як, наприклад, рух. У вузькому значенні інформація — відомості (повідомлення, дані) незалежно від форми їхньої презентації. Наразі не існує єдиного визначення терміна інформація. З точки зору різних галузей знання, дане поняття описується своїм специфічним набором ознак.

Компонентами технологій для виробництва продуктів (в освіті – результатів навчання) є апаратне (технічні засоби), програмне (інструментальні засоби), математичне й інформаційне забезпечення цього процесу.

Відповідно до визначення, прийнятому ЮНЕСКО (UNESCO — United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization), ІТ — це комплекс взаємозалежних наукових, технологічних, інженерних дисциплін, що вивчають методи ефективної організації праці людей, зайнятих обробкою й збереженням інформації; обчислювальну техніку й методи організації й взаємодії з людьми й виробничим устаткуванням, їхні практичні застосування й реалізації, а також пов'язані з усім цим соціальні, економічні й культурні проблеми. Самі ІТ вимагають складної підготовки, великих початкових витрат і наукомісткої техніки. Їхнє впровадження повинне починатися з формування інформаційних потоків у системах підготовки фахівців, а також зі створення математичного забезпечення,.

Основні риси сучасних ІТ:

• комп'ютерна обробка інформації по заданим алгоритмам;

• зберігання великих^[1]обсягів інформації на машинних носіях;

• передача інформації на значні^[2]відстані в обмежений час.

Одним із пріоритетних напрямків процесу інформатизації сучасного суспільства є інформатизація освіти — процес забезпечення сфери освіти методологією й практикою розробки й оптимального використання сучасних або, як їх прийнято називати, Сучасних Нових Інформаційних Технологій (CНІТ), орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічних цілей навчання, виховання.

Цей процес ініціює:

• удосконалення механізмів керівництва системою освіти на основі використання автоматизованих банків даних науково-педагогічної інформації, інформаційно-методичних матеріалів, а також комунікаційних мереж;

• удосконалення методології й стратегії відбору змісту, методів і організаційних форм навчання, виховання, що відповідають завданням розвитку особистості того, кого навчають, у сучасних умовах інформатизації суспільства;

• створення методичних систем навчання, орієнтованих на розвиток інтелектуального потенціалу того, кого навчають, на формування вмінь самостійно здобувати знання, здійснювати інформаційно-навчальну, експериментально-дослідницьку діяльність, різноманітні види самостійної діяльності по обробці інформації;

• створення й використання комп'ютерних тестових, діагностуючих методик контролю й оцінки рівня знань тих, кого навчають,.

Інформатизація освіти як процес інтелектуалізації діяльності того, кого навчають, розвивається на основі реалізації можливостей засобів нових інформаційних технологій, підтримує інтеграційні тенденції процесу пізнання закономірностей предметних галузей і навколишнього середовища (соціального, екологічного, інформаційного й ін.), сполучаючи їх з перевагами індивідуалізації й диференціації навчання, забезпечуючи тим самим синергізм (комбінаторність) педагогічного впливу.

Серед інших проблем даний курс передбачає наступне:

• намітити рішення основних проблем інформатизації освіти на концептуальному рівні, де реалізуються можливості засобів нових інформаційних технологій, педагогічна доцільність їхнього використання, психолого-педагогічні вимоги, що пред’являються до них, оптимальні умови їхнього застосування.

• пропонування шляхів реалізації концептуальних положень: створення й застосування учбово-матеріальної бази забезпечення процесу інформатизації освіти.

• визначення складових учбово-матеріальної бази,

• опис призначення учбово-методичних комплексів, до складу яких входять засоби навчання, що функціонують на базі нових інформаційних технологій і призначені, зокрема, для підтримки процесу викладання загальноосвітніх предметів.

• розгляд доцільності використання навчального, демонстраційного устаткування, що сполучається з ЕОМ (Електронно-Обчислювальною Машиною), що призначається для організації й здійснення експериментально-дослідницької діяльності.

Особлива увага в курсі приділяється аналізу можливостей програмних засобів і систем навчального призначення й педагогічної доцільності їхнього використання в процесі навчання. На основі досвіду оцінки якості програмних засобів і систем, використовуваних у сфері освіти, і аналізу різних підходів до проблеми оцінки ефективності їхнього застосування в курсі використовується експертно-аналітичний підхід до оцінювання якості програмних засобів навчального призначення. Цей підхід заснований на триетапній діяльності експерта при використанні ним набору показників для характеристики програмного засобу.

За результатами аналізу програмних продуктів й інших матеріалів міжнародних конференцій і семінарів, присвячених проблемам застосування в сфері освіти технології Мультимедіа й систем "Віртуальна реальність", предмет дає уяву про перспективні напрямки педагогічної технології, що використовує можливості сучасних засобів роботи з аудіовізуальною інформацією, що сприяє реалізації інтенсивних форм і методів навчання з метою розвитку особистості того, кого навчають, формування творчого підходу до самостійного придбання знань.

Віртуальна реальність (VIRTUAL REALITY) - нова технологія неконтактної інформаційної взаємодії, що реалізує за допомогою комплексних мультимедіа–операційних середовищ ілюзію (обман почуттів, те що здається) безпосереднього входження й присутності в реальному часі в стереоскопічно представленому "екранному світі".

Базовими компонентами типової системи "Віртуальна реальність" є:

1. переліки або списки з перерахуванням і описом формуючих віртуальний світ об'єктів у субсистемі створення й керування об'єктами віртуального світу;

2. субсистема, що розпізнає й оцінює стан об'єктів переліків і безупинно створює картину "місцезнаходження" користувача щодо об'єктів віртуального світу;

3. головний дисплей (окуляри - телемонітори), у якому безупинно представляються змінні картини "подій" віртуального світу;

4. пристрій з ручним керуванням, реалізований у вигляді "інформаційної рукавички" або "спейс - болл", що визначає напрямок "переміщення" користувача щодо об'єктів віртуального світу;

5. пристрій створення й передачі звуку.

Педагогіка як наука про цілеспрямовану, спеціально організовану, систематичну діяльність щодо формування індивіда, а також про зміст, організаційні форми й методи освіти, існує всього кілька сотень років. В інших своїх іпостасях – як мистецтво або як ремесло – педагогіка нараховує багато тисячоріч. Навіть швидкий ретроспективний погляд на проблему передачі підростаючому поколінню накопиченого потенціалу знань і вмінь переконує в тім, що пріоритетними завжди були ті цілі й завдання, які в тій або іншій мірі адекватно відбивали насущні потреби суспільства в даний період його розвитку. Разом з тим завжди існував і якийсь інваріант, що у міру руху людства вперед по шляху цивілізації сформувався в досить значиму метаціль: розвиток особистості індивіда в гармонії трьох її почав (аспектів) – духовного, інтелектуального, фізичного. Нітрохи не применшуючи значення кожного з аспектів і розглядаючи загальний розвиток індивіда як гармонічний розвиток особистості, звернемося до проблем інтелектуального розвитку, розвитку творчого потенціалу як вищого початку людини. При цьому термін інтелект будемо розглядати в самому загальному плані як здатність мислення, пізнання, що ініціює розумовий розвиток особистості.

Розкриття природою закладених можливостей і здібностей до пізнання, до творчої ініціативи, їхній систематичний розвиток, удосконалювання й своєчасна реалізація - от той шлях, яким в ідеалі варто пройти кожній людині в процесі становлення її як особистості. Сучасні соціологічні й психолого-педагогічні дослідження переконують у тому, що людина, яка реалізувала себе, свій творчий потенціал, безкомплексна особистість. А це, як мінімум, є необхідна умова комфортного існування як самої людини, так і суспільства в цілому для подальшого руху по шляху вдосконалення й самовдосконалення.

Градієнт (вектор, що показує напрямок найскорішого зростання певної функції) руху, вочевидь залежить від виконання трьох умов: розкриття індивідуальних можливостей людини, її розвиток і реалізація на благо суспільству й собі. Назвемо їх скорочено "умови 3 Р" ("умови трьох ер"). Обов'язковість виконання "умов ЗР" у процесі формування особистості учня ні в кого, як правило, не викликає сумніву. Однак, як вчить історія розвитку суспільства, для досягнення благих цілей одного тільки доброго бажання вчителів або наставників, на жаль, вкрай недостатньо.

Важливість вищевикладеного особливо зростає в наш час, у століття глобальної комп'ютеризації й інформатизації, що надає сучасній людині небачені раніше засоби потужної активізації її розумових можливостей, засоби, що дозволяють до того ж інтенсифікувати процеси інтелектуального розвитку індивіда.

Так, використання можливостей засобів сучасних інформаційних технологій дозволяє:

• ініціювати процеси розвитку певних типів мислення (наприклад, наочно - образного, теоретичного);

• інтенсифікувати процеси розвитку пам'яті, уваги, спостереження;

• сформувати якості лідера, здатного до керівної й організаційної діяльності.

Досить широко відома також роль комп'ютера в розвитку творчих можливостей музиканта. Сучасний музикант, використовуючи електронні засоби, може не тільки з легкістю створювати композиції, різноманітні аранжування, варіації на будь-яку задану музичну тему, але й творити нове. Не менший інтерес являє собою новий напрямок у живопису, так званий відеоарт (відеоживопис). Уперше за всю світову історію мистецтв художникові надається можливість показати IN-LIVE (наживо) свої здобутки, представити їх у русі, у розвитку. Або таке. У кожного, хто займається з дітьми хореографією, гімнастикою, співом, у певний момент виникає проблема добору музичного матеріалу. І практично всі стикаються із проблемою «перероблення» готових фонограм. Наприклад, у художній гімнастиці існують чіткі параметри: час виступи повинне бути обмежене (1 хвилина 25-30 секунд), музика повинна бути динамічною, бажано із частою зміною настрою й ефектною «крапкою» наприкінці. Педагогам, що займаються з дітьми естрадним співом, часто потрібно створити фонограму меншу за часом, тому що через докучливий, багато разів повторюваний приспів дитина утомлюється, та й слухач теж. А проблема «переробки» фонограми вирішується досить просто: завдяки використанню програмами лінії аудіодеформаторів - «Adobe Audition», Vocaljam, Vogone, Anvil Srudio, Audacity та ін.

Образно кажучи, сучасні інформаційні технології відкривають вікно в потаєний світ людської фантазії, забезпечуючи можливість моделювання зображуваної митцем реальності в її часовому розвитку.

Разом з тим ні в кого не виникає сумнів у тому, що, якими б привабливими не були ці засоби, які б унікальні можливості вони не мали, пріоритетним завжди залишається принцип "не нашкодь" (у медицині ”NON NOCERE”). Із цієї причини необхідно особливу увага приділити можливим негативним наслідкам використання цих засобів, а особливо комп'ютера. Тим більше, що вже ніхто не може авторитарно заборонити або обмежити застосування комп'ютерної техніки на виробництві, у науці, в освіті, у побуті, під час дозвілля (особливо при активному захопленні комп'ютерними іграми).

До передбачуваних негативних наслідків використання засобів сучасних інформаційних технологій можна віднести, по-перше, можливу шкоду здоров'ю (наприклад, при тривалій і безконтрольній роботі за комп'ютером) і, по-друге, педагогічно невмотивоване їхнє використання (наприклад, ігнорування дидактичних принципів навчання, використання засобу тільки заради самого факту його застосування, перевага ігрового компонента над навчальним), що не призводить до позитивних результатів щодо розвитку особистості того, кого навчають, або інтенсифікації навчального процесу. Перше досить легко уникнути при дотриманні обмежень у повному обсязі (наприклад, час використання комп'ютера, зміну електронно-променевого монітора на рідкокристалічний - рос.ЖК), установлюваних гігієністами, психологами й педагогами. Так, наприклад, використання методичних рекомендацій з устаткування спеціалізованого кабінету інформатики й обчислювальної техніки, дозволяє дотримуватись педагогічних і гігієнічних вимог щодо оформлення кабінету, до планування й розміщення в ньому робочих місць; організовувати різні види навчальної діяльності; здійснювати індивідуальну, групову, колективну роботу із засобами сучасних інформаційних технологій, зокрема з комп'ютером. Грамотне дотримання подібних рекомендацій гарантуватиме не лише забезпечення принципу "не нашкодь", але й реалізацію педагогічних цілей використання засобів сучасних інформаційних технологій. Інша можлива небезпека криється в безсистемному, педагогічно необґрунтованому використанні засобів сучасних інформаційних технологій. Це, на жаль, більше розповсюджене й навіть масове явище, ніж порушення гігієнічних вимог. Так, наприклад, застосування програмних засобів у навчальних цілях, орієнтованих на ігрову діяльність, найчастіше зводить всю роботу учня до бездумного виконання примітивного набору команд, до автоматичного натискання клавіш. Така діяльність не тільки не сприяє освоєнню навчального матеріалу, але розвиває азарт, приводить до так званої комп’ютероманії. Або інший приклад. Використання комп'ютерних програм, що представляють на моніторі текст книги для її прочитання, ніяк не можна вважати педагогічно виправданим, тому що можливості засобів сучасних інформаційних технологій дозволяють забезпечити здійснення таких видів навчальної діяльності, які раніше відомими педагогіці засобами забезпечити було не можна. А прочитання тексту можна здійснити й традиційно - з аркуша книги, тим більше, що тривале читання з екрана комп'ютера шкідливо для очей. Особливо це стосується гіпертекстових матеріалів, які з монітора серйозно вивчати не лише не можливо, але й безперспективно та не доцільно.

Подібні приклади педагогічно недоцільного використання можливостей комп'ютера можна продовжити. Але ще більше можна сказати про не використовувані в педагогічних цілях можливості засобів сучасних інформаційних технологій. У зв'язку із цим на перший план виступає необхідність створення теоретичної бази, що описує педагогічну доцільність використання засобів сучасних інформаційних технологій, методику, що забезпечує реалізацію цих можливостей з метою інтенсифікації освітнього процесу й, звичайно, виконання "умов 3P". Не менш важливою є необхідність відгородити, убезпечити психологію особистості від можливої персоніфікації технічного засобу взагалі й комп'ютера зокрема. Опису певних підходів до вирішення вищезгаданих проблем, зокрема як поставити на службу педагогіці засоби сучасних інформаційних технологій, як забезпечити реалізацію "умов ЗР", використовуючи їх унікальні, з погляду педагогічних застосувань, можливості, і при цьому не нашкодити тому, кого навчають.

Упродовж викладу матеріалу буде запропоновано "Словник", що містить тлумачення, пояснення термінів і понять, пов'язаних із проблемами інформатизації освіти, а також з описом використання можливостей засобів сучасних інформаційних технологій з метою вдосконалювання навчального процесу, розвитку інтелектуального потенціалу того, кого навчають.

Використання інформаційних технологій у вищій освіті

Багато фахівців вважають, що у зв'язку із процесами, що відбуваються у світі, необхідно радикальним чином трансформувати вищу освіту в щось таке, чого ніколи раніше не було. Однак, це не так.

Взаємодія між людьми - між викладачами й студентами, а також між самими студентами - лежить в основі повноцінної освіти. Демографічні й економічні зміни впливають на такі взаємини, підвищуючи важливість спілкування професорсько-викладацького складу зі студентами. Інформаційні ж технології є саме тим засобом, які сприяють підтримці такого спілкування.

Уважається, що у вищій освіті відбувалися три великих революції. Перша - це перехід від усних традицій до писемного слова, друга - зміна розподілу студентів на невеликі групи сучасною системою бібліотек і студентських містечок, а третя була викликана інформаційними технологіями. Кожна із цих революційних змін поліпшувала якість освіти, зберігала кращі зі старих методів, даючи в той же час дорогу новим технологіям. У кожній з таких змін взаємини між викладачами й студентами залишалися основою системи освіти. Це справедливо й сьогодні.

Дослідження показують, що роботодавці зараз шукають у випускниках вищих навчальних закладах ті якості, які можуть бути прищеплені під час спілкування між викладачами й студентами, а саме:

• здатність критично мислити й ефективно спілкуватися як у вербальному, так і в писемному мовленні;

• уміння працювати в групах, причому як у своїй власній галузі, так і в суміжних дисциплінах;

• уміння швидко адаптуватися до нових технологій;

• знання глобального навколишнього середовища й культурних особливостей, що необхідні для роботи в умовах всесвітнього розподілу праці.

Вплив інформаційних технологій на ефективність спілкування між викладачами й студентами

Якщо запитати будь-якого студента назвати улюбленого викладача, він згадає того, хто має найбільш важливу якість - індивідуальний підхід до кожного. Усі пам'ятають того викладача, які витрачав додатковий час на спілкування, забезпечуючи тим самим зворотний зв'язок і підтримуючи нові ідеї.

Інформаційні технології не підмінюють собою людське спілкування – вони просто вирішують певні завдання, даючи цим можливість сконцентруватися на ідеях при зустрічах з колегами. Одним з таких продуктів, що роблять особисте спілкування більше привабливим і ефективним, є Microsoft NetMeeting, додаток для проведення відеоконференції. Спільно використаний контент заздалегідь доступний всім зацікавленим учасникам, а участь у конференції можна брати, не залишаючи своїх офісів. Такий підхід дає можливість учасникам заздалегідь обміркувати мету зустрічі, а вже потім одержати максимальну користь із особистого спілкування.

Використання подібних технологій має широкі можливості й у вищій освіті. Так, студенти можуть заздалегідь переглядати навчальні плани, знайомитися зі змістом курсів і порівнювати свої успіхи із пропонованими темпами навчання на факультеті, тобто до того, як вони зустрінуться зі своїм викладачем. Завдяки цьому спілкування з ним може стати набагато змістовнішим. З іншого боку, студенти можуть заздалегідь прослухати лекції, вивчити необхідний матеріал за допомогою Інтернет, а потім, уже підготовленими, прийти на лекцію, щоб робити саме те, для чого вони там зібралися: обмінюватися ідеями, обговорювати різні точки зору й т.д. Самі лекції можуть стати коротше й проводитися в різний час. Як показують результати досліджень, такі перетворення в процесі навчання студентів приводять до підвищення якості отриманих знань.

Наприклад, на кафедрі математики в Технологічному інституті штату Вірджинія був створений Math Emporium - навчальний центр, що складається з 500 робочих станцій і призначений для навчання 3,5 тис. студентів лінійній алгебрі. На відміну від лекцій, на яких студенти просто сидять і роблять записи, вивчення матеріалу в центрі проходить у вигляді виконання лабораторних робіт, причому кожний студент може робити це по-різному відповідно до рівня власних знань і здібностей.