Лабораторно-практична робота №4 «проектування поперечних профілів земляного полотна. Розрахунок обсягів земляних робіт»

Мета роботи – вивчення загальних принципів проектування земляного полотна міських вулиць і доріг для різних грунтово-геологічних умов.

В результаті виконання роботи студент повинен вміти виконувати робочі креслення поперечних профілів земляного полотна з урахуванням рельєфу, типу ґрунтів, стійкості земляного полотна, а також виконувати розрахунки об'ємів земляних робіт.

Основні положення

Земляне полотно вулиці є ґрунтовою основою для дорожнього одягу, тому повинно бути міцним і стійким незалежно від природнокліматичних умов місцевості та періоду року.

Під міцністю земляного полотна слід розуміти властивість зберігати без деформацій форму і розміри, надані йому при будівництві, при дії зовнішніх сил і природних факторів.

Під стійкістю розуміють збереження передбаченого проектом положення в просторі без зсувів і усідання.

Проектування земляного полотна слід проводити з урахуванням природнокліматичних особливостей району та грунтово-гідрологічних умов ділянки будівництва, вертикального планування прилеглих територій та функціонального призначення їх забудови, категорії вулиці (дороги), висоти насипу (глибини виїмки), типу дорожнього одягу, властивостей ґрунтів, які передбачається використовувати при спорудженні земляного полотна та ступеня їх зволоження, вимог захисту населення від шуму, вихлопних газів автомобілів і пилу, умов виконання робіт, наявності та стану зелених насаджень і підземних комунікацій.

Поздовжні уклони земляного полотна повинні відповідати запроектованим уклонам дорожнього одягу, а поперечні – бути не менше 20 ‰ і спрямовуватись у бік лотків проїзних частин або дренажів (на газонах уклон приймається у межах 5-10 ‰).

Найменшу ширину земляного полотна для розташування проїжджих частин вулиць, доріг і площ необхідно приймати такою, що дорівнює ширині проїжджої частини з резервом 0,5 м з кожного боку для влаштування піщаного дренажного шару під бордюром і кращого сполучення з шарами під прилеглими тротуарами.

За наявності в поперечному профілі бічних канав ширина земляного полотна збільшується на ширину двох узбіч.

К рутість укосів земляного полотна характеризують коефіцієнтом закладання, який визначається як відношення висоти укосу до його горизонтальної проекції.

Крутість укосів насипів і виїмок слід призначати з урахуванням забезпечення їхньої стійкості та вимог безпеки руху (див. табл. 1).

Таблиця 1

Ґрунт	Найбільша крутість укосів при висоті укосу насипу, м
	до 6	до 12
		у нижній частині	у верхній частині
Брили з слабковивітрюваних порід	1:1...1:3	1-1,3...1:1,5	1:3…1:1,5
Великоуламкуватий і піщаний (крім дрібного і пилуватого піску)	1:1,5	1:1,5	1:1,5
Піщаний дрібний і пилуватий, глинистий і лесовий	1:1,5 1:1,75	1:1,75 1:2	1:1,75 1:1,75

Примітка. В чисельнику подані значення для пилуватих ґрунтів і однорозмірних дрібних пісків для ІІ і Ш дорожньо-кліматичних зон. Висоту укосу насипу визначають за різницею відміток верхньої і нижньої брівок укосу.

Укріплення укосів насипів і виїмок може бути здійснено висіванням трав або дернуванням, стабілізацією ґрунтів, улаштуванням збірних бетонних чи залізобетонних підпірних стінок або іншими засобами.