0. 1.3.Управління креативністю

Менше балакайте. Більше робіть. Слова можуть показати ваш розум, а дії – вашу значущість.

Бен Франклін

Аспекти управлінської практики, що впливають на творчу активність персоналу можна розділити на шість основних категорій: постановка задачі, свобода дій, ресурси, склад робочої групи, заохочення від безпосередніх керівників та організаційна підтримка.

Один з найбільш дієвих способів стимулювати креативність – правильний розподіл робочих завдань. Керівник повинен підібрати працівникові завдання, що відповідає його компетенції, творчим здібностям і яке викликає у підлеглого бажання швидше взятись за справу. Правильно підібране завдання розширює межі звичних можливостей співробітників. Тут дуже важлива правильність постановки: завдання має бути достатньо складним, щоб працівник не відчував нудьги, і при цьому не настільки важким, щоб йому не здалось, що він не володіє ситуацією.

Безпомилковий вибір доручень для співробітників потребує від керівника володіння точною і детальною інформацією про можливості своїх підлеглих і про поточні робочі завдання. Збір таких даних – справа досить складна і потребує значних затрат часу. Певне через це керівникам не так часто вдається вибрати ідеального виконавця для конкретного завдання.

Насправді однією з самих розповсюджених причин придушування творчої активності є брак інформації, необхідної для правильного розподілу завдань. Замість того, щоб отримати таку інформацію, керівник залучає до роботи першого ліпшого співробітника в результаті чого з’являється цілком передбачуване почуття незадоволення в усіх задіяних сторін.

Що стосується свободи дій то для підвищення креативності необхідно дати волю працівникам у виборі засобів для досягнення цілей. Іншими словами, працівник проявить більше творчої ініціативи, якщо йому дозволити самому приймати рішення стосовно вибору шляхів руху до наміченої цілі. Фактично творчому підходу краще всього сприяє зрозуміло сформульована стратегічна ціль.

Дуже важливо, щоб не залежно від того, хто встановлює цілі, вони доводились до відома всієї організації та залишались незмінними протягом необхідного періоду часу. Дуже важко проявити креативність при вирішенні задачі, якщо її умови постійно змінюються.

Свобода дій стимулює творчу ініціативу, оскільки самостійність при виборі підходів до роботи підвищує внутрішню мотивацію співробітника і виховує почуття особистої зацікавленості. До того ж вона відкриває простір для реалізації інтелектуального і творчого потенціалу.

Які дії керівника можуть дискредитувати ідею свободи? Головним чином це помилки двох типів. По-перше, деякі менеджери часто змінюють цілі або невміло роз’яснюють їх суть підлеглим. По-друге, часто надана керівником самостійність існує тільки на словах, насправді ж такий керівник очікує від виконавців слідувати визначеним шляхом.

Основні ресурси, що впливають на рівень креативності це час і гроші, тому керівнику необхідно розумно відноситись до їх розподілу. Питання про те, скільки часу і грошей виділити співробітнику або робочій групі, потребує детального опрацювання, оскільки прийняте менеджером рішення може, як форсувати креативність, так і повністю її подавити.

За певних обставин цейтнот може стати каталізатором творчої активності: наприклад, якщо конкуренти найближчим часом мають вивести на ринок прекрасний продукт за більш низькою ціною. За таких умов ліміт часу і надзвичайна важливість роботи сприяють бажанню виконавців діяти як можна швидше. Подібні ситуації приводять до зростання рівня внутрішньої мотивації, завдячуючи відчуттю важливості та нагальності проблеми.

Смертельний вплив на креативність мають штучно надумані, або нереальні терміни. Перші породжують, недовіру, інші – виснаження фізичних і моральних сил. Дослідження оригінальних концепцій, пошук унікальних рішень і нових шляхів потребують часу.

Про виділенні засобів під конкретний проект необхідно зважити можливості організації з потребою в матеріальних, людських, фінансових та інших ресурсах. Після чого необхідно знайти оптимальне співвідношення між бажаним і можливим. Цікаво, що перевищення реальної потреби в засобах не дає відповідного підвищення креативності. Однак заниження потреби в ресурсах приводить до зменшення креативності.

Є ще один ресурс, вплив якого на рівень креативності часто трактується невірно, – це простір. Багато хто вважає, що творчій групі для роботи необхідно зручне, просторе приміщення. Це не буде зайвим, однак ця умова не має такого впливу на творчу активність, як інші управлінські ініціативи.

Щоб створити команду, здатну генерувати творчі ідеї, необхідно дуже ретельно підійти до формування персонального складу робочої групи, членів якої відрізняє одночасно і готовність до взаємодії, і неоднорідність знань та поглядів. Чому? А тому, що в колективах, які складаються з людей з різною інтелектуальною базою і різними підходами до роботи, тобто мають різну кваліфікацію і стиль творчого мислення, ідеї що пропонуються часто утворюють цікаві комбінації або служать основою для інших, порою самих неочікуваних і корисних результатів.

Крім неоднорідності, керівник повинен потурбуватись, щоб формуєма група мала такі якості:

1) всі її члени мають поділяти ентузіазм щодо вирішення поставленої перед колективом задачі;

2) необхідно забезпечити щоб члени групи були готовими прийти на допомогу один одному у випадку невдачі або у важку хвилину;

3) кожен повинен з повагою відноситись до думок і поглядів всіх інших членів групи.

Ці фактори не тільки благотворно впливають на внутрішню мотивацію, але й на загальний рівень професійного і творчого мислення групи.

Найбільш розповсюдженою помилкою менеджера, яка є згубною для творчої ініціативи є формування однорідних робочих груп. Однорідні групи швидко приходять до «рішення», в процесі їх роботи не виникає непорозумінь. Крім цього, їх вирізняє високий моральний дух. Але це нічого не дає для посилення професійного і творчого потенціалу.

Керівнику робочої групи, для стимулювання креативності не слід забувати про заохочення творчої ініціативи підлеглих. Матеріальне і моральне заохочення маючи безпосередній зв'язок з внутрішньою мотивацією, необхідне для підтримання ентузіазму через відчуття, що їхня робота важлива для організації, або окремо взятої групи людей.

В успішних креативних організаціях менеджери рідко стимулюють підлеглих обіцянками любих благ при досягненні бажаного результату. Зате вони активно підтримують творчі пропозиції, що надходять від окремих співробітників або робочих груп, ще до того, коли буде видно кінцевий комерційний результат даних пропозицій.

Стимулювання з боку керівництва проявляється також шляхом сприяння творчій ініціативі підлеглих – власним прикладом настійливо шукати рішення складної проблеми і сприяння обміну інформацією та співробітництву між членами робочої групи.

Розквіт креативності спостерігається там, де організація підтримує творчу активність підлеглих.

Вище керівництво організації має підтримувати креативність взявши за правило обмін інформацією і активне співробітництво між працівниками, і тим самим попереджувати прояви нездорової конкуренції. Якщо говорити про компетентність, то чим частіше спеціалісти обмінюються думками та інформацією, тим більшою стає сума знань кожного з них. По суті, єдиний спосіб активізувати творчий процес співробітників заключається в тому, щоб надати їм можливість використовувати різноманітні підходи до вирішення проблем.

Від керівника вимагається створити в колективі здорову ділову атмосферу, оскільки внутрішні чвари, політиканство, інтриги та плітки дуже негативно впливають на креативність, тому що вони відволікають співробітників від творчої роботи.

Почуття спільної мети, піднесення, захоплення своєю роботою, це фактори, що відіграють важливу роль у внутрішній мотивації, мають сприяти розвиткові творчої ініціативи і креативності організації в цілому. А за наявності нездорової конкуренції співробітники відчувають, що їхній роботі загрожують чужі інтереси.