Анамнез хвороби
При збиранні анамнезу хвороби необхідно отримати інформацію коли та як почалося захворювання, про його динаміку, тривалість перебігу, загострення та їх причини. Слід вияснити можливі причини захворювання (гострі та хронічні інфекційні хвороби, отруєння, переохолодження, колагенози, обмінні та ендокринні розлади). Необхідно врахувати можливість ураження нирок у зв’язку з переливанням несумісної крові, введенням нефротоксичних антибіотиків, сульфаніламідних препаратів, проведенням щеплення зі застосуванням вакцин, сироваток, γ-глобуліну. Велике значення мають відомості про аналізи сечі на протязі життя дитини, оцінка результатів інших лабораторних, рентгенологічних досліджень, проведених раніше.
Анамнез життя
Необхідно ретельно розпитати батьків про стан здоров’я до народження дитини, під час вагітності і після пологів, особливу увагу звертають на гігієну праці жінки, так як тератогенними можуть бути самі різноманітні фактори під час вагітності. Вияснити як розвивалась дитина у всі періоди дитинства. При констатації спадкового генезу нефропатії вивчається характер спадкових ознак у родині шляхом генеалогічного аналізу родоводів, ретельно збирається родинний анамнез. На підставі родоводу можна встановити хід спадкової передачі захворювання. Уточнюється динаміка фізичного та розумового розвитку дитини на всіх етапах життя, перенесені захворювання з урахуванням особливостей перебігу. Серед хвороб на 1-му році життя, які сприяють розвитку нефропатій, мають значення рахіт, гіпервітаміноз Д, поствакцинальні реакції, часті ГРВІ. Суттєве значення має алергологічний анамнез (прояви ексудативно-катарального діатезу, наявність алергічної реакції на продукти, медикаменти) для уточнення генезу нефропатії. Виясняють умови праці батьків, спосіб життя, можливий вплив на їх організм професійних шкідливостей, побутових факторів тощо
ОГЛЯД
Зовнішній вигляд хворого (млявість, приголомшеність, апатія до оточуючого, звуження зіниць і слабка реакція на світло, неспокій дитини, сухість шкіри з запалими очима, судоми характерні для хворих уремією; іноді судоми спостерігають при пієлонефриті у немовлят).
При огляді дитини необхідно звернути увагу на її зріст і фізичний розвиток; відставання в останньому часто пов’язане з нирковим дизембріогенезом. Наявність стигм дизембріогенезу при огляді може вказати на генетичні або тератогенні фактори в розвитку захворювання.
Вираз обличчя (загострені риси при пієлонефриті у немовлят, гримаса болю при нирковій коліці, пастозність або набряки обличчя (facies nefritica).
Блідість шкіри та слизових оболонок, характерна для ниркових хворих, зумовлена набряками підшкірної основи, спазмом судин шкіри, розвитком анемії. У більшості хворих блідість супроводжується синцями під очима.
Пальпацiя
Пальпаторно визначають набряки або переднабряковий стан (пастозність).
При пальпації живота можна виявити наявність рідини у черевній порожнині, болючість і чутливість в ділянці нижніх полюсів нирки, за ходом сечоводів.
У здорових дітей пропальпувати нирку можна тільки у віці до 2-х років. В умовах патології нирки доступні пальпації при їх збільшенні (гідронефроз, пухлини), нефроптозі.
Пальпація нирки за методом В.П.Образцова та М.Д.Стражеско |
|
Пальпація нирки за методом Д.Ізраеля |
|
Пальпація нирки за методом С.П.Боткіна |
|
Метод балотування Гюйона являється додатковим до класичного методу Стражеско: положення рук лікаря аналогічне методу Стражеско, однак, коли нирка пальпаторно знайдена, лікар наносить ззаду пальцями ряд уривчастих поштовхів, які передаються руці, розташованій спереду. Цей метод зручний при уточненні даних у дітей з пухлинами нирок.
ПЕРКУСIЯ
У зв’язку з топографічним положенням нирки для топографічної перкусії практично недоступні. Тому цей метод дослідження при нефропатіях практичного застосування не знайшов.
Перкусія сечового міхура здійснюється зверху донизу, починаючи з пупка, по серединній лінії живота (застосовують метод тихої перкусії). За допомогою перкусії сечового міхура можна визначити розміри цього органа, що значно збільшується при затримці сечі. Метод постукування у ділянці нирок дозволяє виявити симптом Пастернацького (симптом поколочування). Для цього слід долоню лівої руки покласти плазом на крижову ділянку (справа або зліва), а потім по тильній поверхні її обережно постукувати ребром кисті правої руки. Перкуторно можна також виявити наявність вільної рідини у черевній порожнині. |
|
ЛАБОРАТОРНI МЕТОДИ ДIАГНОСТИКИ
ДОСЛІДЖЕННЯ СЕЧІ
загальний аналiз сечi;
методи кількісного визначення формених елементів в сечi : метод Амбурже, метод Аддіс-Каковського, метод Нечипоренко;
дослідження функціонального стану нирок: проба Зимницького;
дослідження парціальних функцій нирок: клубочкова фільтрація (проба Реберга), канальцева реабсорбцiя, дослідження ниркового плазмотоку та кровотоку.
Перед збором сечi обов'язково пiдмивають зовнiшнi статевi органи (незалежно вiд статi). Посуд для збору сечі повинен бути чистий та сухий. Як правило, сечу збирають зранку, вiдразу пiсля нiчного сну, пiд час вiльного сечовипускання, беруть середню порцiю, в кiлькостi 50-100 мл.
З дiагностичною метою забору використовують катетеризацiю сечового мiхура.
В нормi колiр сечi має солом'яно-жовте забарвлення.
свiтло-жовтий колiр - при надлишковому питтi;
насичено жовтий колiр - при недостатньому питтi;
у новонароджених на протязi першого тижня життя колiр сечi змiнюється: вiдразу пiсля народження - безбарвна, в наступнi 2-4 доби - темна та каламутна (високий вмiст сечокислих солей), а з 5-6 доби - свiтло-солом'яна та прозора; безбарвна - при нецукровом дiабетi;
блiдо-жовтий - при зморщенiй нирці;
темно-жовтий - при застiйнiй нирці, недостатностi кровообiгу на фонi враження мiокарду та клапанної системи серця;
м'ясних помиїв - при гломерулонефритi, сечо-кам'янiй хворобi, полiпах миски та нирок, пухлинах, геморагiчних дiатезах, лiкуваннi антикоагулянтами;
пива - при вiрусному гепатитi й паренхiматозних жовтяницях;
темно-бурий (до чорного) - при меланосаркомi;
сiро-молочний - при пiдвищеному вмiсту фосфатiв;
цегляно-червоний - при пiдвищеному вмiстi солiв уратiв та оксалатiв;
червоний або рожево-червоний - при прийомi або отруєннi амiдопiрином, аналгiном, антипирiном, карболовою кислотою;
пурпурно-червоний - при прийомi фенолфталеїну;
темно-коричневий - при приоймi iндикану.
При стояннi - невеличке помутнiння (дiагностичного значення не має). Помутнiння бути обумовлено:
пiдвищеним вмiстом солей (сечокислих, фосфорнокислих, вуглекислих);
бактерiурiєю;
наявнiстю великої кiлькостi форменних елементiв кровi, цилiндрiв, слизу, жирiв.
Проба трьох склянок
За допомогою цього методу виявляють, на якому рiвнi сечових шляхiв видiляється кров або лейкоцити.
Проба Зимницького. Перевага цiєї проби полягає в проведеннi функцiонального дослiдження нирок при звичайному режимi харчування та прийому рiдини. Тому при госпiталiзацiї, як правило, її проводять на 3-ю добу перебування дитини у лікарні.
Метод Амбурже - пiдрахунок формених елементiв, що видiляються з сечею за 1 хвилину, тобто швидкiсть їх виведення (за 1 хвилину з сечею видiляється до 1000 еритроцитiв, до 2000 лейкоцитiв).
Метод Аддіс-Каковського - кiлькiсть форменних елементiв i цилiндрiв в добовiй кiлькостi сечі (до 1 млн. еритроцитiв, 2 млн. лейкоцитiв, до 20 тис. гiалiнових цилiндрiв).
Метод Нечипоренко - визначення кiлькостi формених елементiв в 1 мл сечi (еритроцитiв –1000, лейкоцитiв – 2000, гiалiнових цилiндрiв – 250).
Дослiдження парцiальних функцiй нирок.
Клубочкова функція – ступiнь клубочкової фiльтрацiї можна визначити за допомогою таких речовин, якi не реабсорбуються та не видiляються у канальцях (ендогенний креатинiн).
Проба Реберга (клубочкова фiльтрацiя у здорової дитини складає 80-100 мл за хвилину).
Канальцева реабсорбцiя – визначення компонентiв сечi, якi повнiстю реабсорбуються у ниркових канальцях (глюкоза, амiнокислоти). Показник у здорової дитини перевищує 85% (100 -300 мкмоль/хв).
Біохімічні дослідження крові.