§ 2. Обладнання класної кімнати

Парти. Основним обладнанням класів для учнів І—ІХ класів є парта. Для учнів X—XІ класів середніх шкіл з виробничим навчанням, а також вечірніх (змінних) шкіл парти можна замінити столами і стільцями. Моделей парт існує багато. Проте далеко не всі вони відповідають педагогічним, гігієнічним та виробничо-технічним вимогам. Найповніше задовольняє згадані вимоги парта конструкції Ф. Ф. Ерісмана, яка виготовляється з дерева і парта на металевій основі. Парти Ерісмана бува­ють одно- і двомісні.

Одномісні парти використовуються в спеціальних школах-інтернатах, допоміжних школах для розумово відсталих дітей, в санаторно-лісових школах, в школах для дітей із слабким зором. Гігієнічні переваги одномісної парти полягають в тому, що вона полегшує підбір кожному учневі партії необхідного йому номера, полегшує прибирання класної кімнати, дозволяє при потребі відділити учнів одного від другого, використати парту в домашньому побуті.

У масових школах прийнята двомісна шкільна парта (дерев'яна і на металевій основі). Основними гігієнічними перевагами парт на металевій основі є наявність подвійної спинки сидіння, яка сприяє більшій опорі для тулуба, і «прозорість», яка полегшує тримання парт в чистоті.

Основні розміри парт. Парти виготовляються семи різних номерів (від № 6 до № 12 включно). Кожен номер відповідає певній групі зросту дітей. За партою одного й того самого номера можуть сидіти і зберігати правильне положення тіла учні з різницею зросту в межах 10-15 см.

В табл. 21 показані основні розміри парт, затверджені Державним стандартом. Однією з вимог до парти є наявність похилої кришки стола (нахил 14—15°) і з'єднання лавки з столом. Похила кришка стола забезпечує кращі умови для зорового сприймання під час читання і письма (зменшується акомодація очей). Частину кришки парти роблять відкидною (на шарнірах); це дозволяє учневі вільно вставати, коли він відповідає. З'єднання стола і лавки парти полегшує умови посадки за партою і дає учням можливість опиратися на спинку сидіння; це зменшує їх стомлюваність і є одним з важливих засобів проти викривлення хребта.

Висота лавки над підлогою повинна відповідати довжині гомілки з стопою плюс 2 см на висоту каблука. Глибина лавки (передньо-задній розмір її) дорівнює ²/₃ довжини стегна. Така глибина лавки забезпечує стійке і зручне положення. Якщо лавка буде ширша, ніж ²/₃ стегна, то край лавки впиратиметься в підколінну западину і стискуватиме кровоносні судини. Якщо ж лавка буде вузькою, то половина стегна висітиме в повітрі, а це створює неміцну опору. Брусок спинки парти повинен бути на рівні поперекового вигину хребта і своїм профілем відповідати вигину хребта.

Правильне співвідношення кришки стола парти і її лавки зумовлюється правильними дистанціями спинки і лавки та диференцією парти.

Диференцією парти називається відстань по вертикалі від заднього краю кришки стола до лавки. Диференція вважається нормальною, коли вона дорівнює відстані від лавки до ліктя руки, притиснутої до тулуба, плюс 2—2,5 см. При меншій диференції учень змушений нахилятись над столом парти, що утруднює дихання і спричиняє швидке стомлення. Крім того, при малій диференції (низька парта) учень змушений дуже опускати праве плече, що призводить до викривлення хребта вліво (лівосторонній сколіоз). Коли ж диференція парти буде вище норми, що може бути, напри­клад, при великій висоті стола і низькій лавці, то учневі доводиться значно піднімати праве плече, що може спричинитись до правостороннього сколіозу.

Дистанція спинки, тобто відстань по горизонталі від заднього краю кришки парти (зверненого до учня) до спинки, повинна дорівнювати передньо-задньому діаметру грудної клітки учня з прибавкою 3-5 см на її екскурсію. При більшій дистанції спинки школяр не зможе під час читання і письма опиратись на спинку, а це швидко стомлюватиме спинні м'язи. Учень змушений буде набирати неправильної пози, яка спричинятиме викривлення хребта, вдавлювання грудної клітки, порушення нормального зору тощо. Якщо ж величина дистанції спинки буде малою, то школяр ви­явиться стиснутим між краєм кришки стола і спинкою, що сковуватиме його рухи.

Дистанцією лавки називається відстань по горизонталі від заднього краю кришки стола до переднього краю лавки. Дистанція лавки буває трьох видів: від'ємна, нульова і додатна.

Від'ємною дистанцією лавки вважається така, коли задній край кришки стола заходить на 4 см за передній край лавки або коли перпендикуляр, спущений від заднього краю кришки, падає прямо на лавку. Така від'ємна дистанція забезпечує учневі найбільш зручну, найменш стомлюючу і правильну посадку за партою і створює міцну опору на спинку при таких заняттях, як читання, писання та ін. Наявність від'ємної дистанції лавки при відповідності парти зростові учня виключає можливість викривлень хребта і порушень зору при посадці за партою.

Нульовою дистанцією лавки називається така, при якій задній край кришки стола знаходиться на одному рівні з переднім краєм лавки або коли перпендикуляр, спущений від краю кришки стола, падає прямо на передній край лавки.

Додатною дистанцією лавки називається така, при якій задній край кришки стола знаходиться на певній відстані по горизонталі від переднього краю лавки або коли перпендикуляр, опущений від краю кришки стола, падає на вільний простір прямо перед лавкою. Парти з нульовою і додатною дистанціями лавки непридатні для занять, бо учень змушений відсуватись вперед від спинки парти, що призводить до таких самих небажаних наслідків, як і при надто великій дистанції спинки. Тому промисловість тепер не випускає парт з нульовою та додатною дистанцією, але серед старих парт ще є такі, їх необхідно переробити.

Досить зручною в гігієнічному відношенні є універсальна парта зі змінною висотою лавки і стола, а отже, і диференцією. Цього досягається спеціальним підйомним механізмом. За такою партою можуть сидіти учні різного зросту.

Розсаджування учнів за парти. В перші дні занять (а ще краще— перед початком навчального року) учителі разом з активом учнів під керівництвом шкільного лікаря повинні промаркірувати парти і раціонально розподілити відповідні номери парт по класах. Маркірують парти вимірюванням висоти сидіння і висоти заднього (зверненого до учня) краю кришки парти над рівнем підлоги. Вимірюють звичайною лінійкою або спеціально виготовленою планкою завдовжки 1 м, на якій з обох боків зроблено по 7 позначок (поперечних рисок) на рівні:

Визначивши висоту лавки і краю стола, на зовнішній стороні правого стояка ставлять відповідний номер парти.

На початку навчального року і на початку третьої чверті вчитель (в V-XІ класах — класний керівник) вимірює зріст учнів і встановлює, відповідно до їх зросту, потрібний номер парти. Зріст учнів вимірюють або звичайним зростоміром, або спеціально виготовленою дерев'яною рейкою довжиною в 2м з поділками, нанесеними через кожні 10 см, починаючи з 110 см. У проміжках між цими поділками послідовно наносять всі номери парт. Між поділками від 110 до 119 наносять цифру 6, від 120 до 129 — 7, від 130 до 139 — 8, від 140 до 149 — 9, від 150 до 159 — 10, від 160 до 169 — 11, від 170 і вище — 12; ці цифри відповідають номеру парти. Вимірюючи зріст учня з допомогою такої рейки, зразу можна визначити номер парти, за яку слід посадити даного учня. В кожному класі звичайно потрібні парти трьох-чотирьох суміжних номерів, бо діапазон зросту дітей одного й того самого класу може доходити до 25—29 см і більше.

Номер парти можна визначити за методом А. Ф. Лістова. Визначивши зріст учня зростоміром, відняти від перших двох цифр зросту (десятки) число 5. Число, що залишилось, і відповідатиме номеру парти. Наприклад, зріст учня 117 см. Перші дві цифри 11, від них треба відняти 5; буде 6. Отже, учневі потрібна парта № 6. Для учня зростом 135 см (13 — 5 = 8) потрібна парта № 8 і т. д.

Розміри парти повинні обов'язково відповідати зростові учня. За такою партою учневі легше сидіти, виробляється правильна постава, не так швидко настає стомлення, не буває бічного викривлення хребта, короткозорості, розладу функцій органів дихання та кровообігу тощо.

Розміщуючи учнів за партами, необхідно, крім зросту, враховувати їх зір та інші індивідуальні особливості кожного учня. Учнів, малих на зріст, а також з недостатнім зором або слухом необхідно розсаджувати за передніми партами біля вікна. Учнів, схильних до простудних захворювань, не слід саджати за парти, розміщені біля вікон. Дітей із слабким типом нервової системи, а також дуже збудливих краще саджати поближче до стола вчителя, бо такі учні потребують особливо чуйного і уважного ставлення з боку вчителя.

Посадка учня за партою. Кожен учитель повинен виховувати в дітей звичку (умовний рефлекс) правильно сидіти під час занять.

При правильній посадці створюються найкращі фізіологічні і гігієнічні умови для роботи учня за партою — нормальне зорове сприймання, вільне дихання, найменше напруження м'язів-розгиначів спини, нормальний кровообіг. Правильна посадка характеризується такими ознаками: учень сидить глибоко на сидінні, тулуб відкинутий назад і наближений до вертикального положення, поперековим вигином учень спирається на спинку парти, між тулубом і заднім краєм кришки парти залишається вільний простір у 3—5 см (на екскурсію грудної клітки); плечі — на одному рівні; голова трохи нахилена вперед, відстань від очей до книжки або зошита 35—40 см. Передпліччя вільно лежать на поверхні кришки парти приблизно під прямим кутом одне до одного, лікті — майже біля краю парти. Ноги зігнуті в кульшовому і колінному суглобах під прямим кутом, ступні опираються на підлогу або підніжку.

Для такої посадки потрібна парта правильної конструкції, основні розміри якої відповідають зростові учня.

Підбір та розставляння парт у класі. В кожному класі, як правило, бувають учні двох-чотирьох зростових груп. Для учнів І—II класів найчастіше потрібні парти двох-трьох номерів, а для ІІІ—IV — трьох-чотирьох номерів, бо в цих класах буває більша різниця в зрості учнів.

Спеціальними дослідженнями встановлено, що для обладнання 1-9 класів школи потрібно парт: № 6 — 5%; № 7 — 22%; № 8 — 27%; № 9 - 23%; № 10 - 16%; № 11 - 6%; № 12 - 1%.

Для учнів 1 класу потрібно парт: № 6 —28%; № 7 — 61 %; № 8 — 11%; для учнів 2 класу —№ 6 — 24%; № 7 — 64%; № 8— 12%; для учнів 3 - класу — № 6 - 6%; № 7 — 53%; № 8 — 37%; № 9 — 4%; для учнів 4 класу - № 7 - 23%; № 8 - 59% і № 9 - 18%.

Останнім часом наша промисловість почала випускати парти з змінною диференцією. Такі парти особливо зручні для тих шкіл і класів, в яких заняття відбуваються в дві зміни. Парти в класі ставлять у три ряди вздовж класу з таким розрахунком, щоб світло падало на них з лівого боку.

Парти менших номерів ставлять ближче до класної дошки, за ними —

парти більших номерів. Для дітей з недостатнім зором або слухом парти (якщо вони більшого розміру) ставлять у третьому ряді. Розставляючи парти, слід додержувати таких відстаней:

між внутрішньою стіною в класі і першим рядом парт 50—60 см

між першим і другим рядами парт 70—75 см

між другим і третім рядами парт 70—75 см

між третім рядом парт і зовнішньою стіною 60—70 см

Учнів, які сидять у першому і третьому рядах, протягом навчального року слід двічі міняти місцями. Наприклад, учнів, які в першому півріччі сиділи в третьому ряді, в другому півріччі треба посадити за парти відповідних номерів у першому ряді, і навпаки. Це необхідно для того, щоб не вироблялася в них звичка нахиляти тулуб і голову вправо або вліво, що зв'язано з читанням записів на класній дошці або розгляданням наочних посібників, карт і схем, розміщених над класною дошкою.

Класна дошка. Класні дошки бувають настінні і пересувні. Настінну класну дошку довжиною 3,0—3,5м і шириною 1,2м розміщують посередині передньої стінки класу. Для учнів 1—4 класів дошку розміщують так, щоб нижній край її був на висоті 80—85 см, а для учнів 5—11 класів — на висоті 90—95 см від підлоги.

Для найкращого зорового сприймання поверхня класної дошки повинна бути рівною, матовою, без подряпин і тріщин, чорного кольору, який дає найкращий контраст записів крейдою. У старших класах можна використати класні дошки, покриті темно-коричневим лінолеумом. Як настінні, так і пересувні дошки біля нижнього свого краю повинні мати жолобок для крейдяного пилу, збоку — ящик для крейди і гачок для рушника.

Витирати дошку слід вологою ганчіркою або губкою, які треба мити гарячою водою з милом. Для витирання крейди з рук слід користуватись рушником, який треба міняти щодня на чистий.

Стіл і стілець учителя. Найзручніший для роботи вчителя стіл заввишки 77 см (площа кришки 110  70 см) з ящиками або тумбочкою, що закриваються. Висота стільця 45 см з площею сидіння 40  41 см і спинкою, яка забезпечує опору тіла в попереково-крижовій та підлопатковій ділянках. Стіл і стілець для вчителя ставлять перед першою партою середнього ряду або третього ряду (біля вікна). З обох положень учителеві зручно спостерігати за роботою і поведінкою учнів.

Шафи. Шафи в класі потрібні для зберігання книг, зошитів і наочних посібників. У новозбудованих школах влаштовують внутрішньостінні шафи. Цим економиться площа і менше збирається пилу в класі. Розміри шафи (висота і глибина полиць) узгоджуються із зростом дітей і довжиною їх рук.