Предмет шкільної гігієни та її завдання

Гігієна — це медична наука, яка досліджує умови збереження і зміцнення здоров’я людини. Вона вивчає вплив різних факторів зовнішнього середовища (природних, соціальних, виробничих, побутових) на здоров’я людини. На основі цього розробляються науково обґрунтовані нормативи і заходи активного впливу на зовнішнє середовище, щоб створити найбільш сприятливі умови для збереження і зміцнення здоров’я людини.

Корені шкільної гігієни ідуть в далеку давнину, проте до середини XIXст. ця наука була чисто споглядальною і описовою. Теоретичному розв’язанню основних питань шкільної гігієни і створенню спеціальних посібників особливу увагу почали приділяти в Росії з моменту відкриття кафедри гігієни в Петербурзі (1871р.) при Військово-медичній академії. Цю кафедру очолював О. П. Доброславін, який є основоположником експериментальної гігієни в Росії.

У 1884р. професор Ф.Ф. Ерісман створює кафедру гігієни в Московському університеті. В ці роки гігієна стає наукою експериментальною і починає швидко розвиватись. У працях кафедр, що їх очолювали О.П. Доброславін і Ф.Ф. Ерісман, значне місце займали питання шкільної гігієни та фізичного виховання дітей і підлітків. О.П. Доброславін і Ф.Ф. Ерісман поклали початок розвитку вітчизняної шкільної гігієни. Праці Ф.Ф. Ерісмана в галузі дослідження фізичного розвитку дітей і підлітків показали, що стан здоров’я і фізичний розвиток їх перебувають в залежності від умов праці та побуту. Велику увагу Ф.Ф. Ерісман та його учні приділяли гігієнічному обґрунтуванню санітарного благоустрою шкільних приміщень та шкільної ділянки. Розроблені ними гігієнічні нормативи зробили істотний вплив на проектування і будівництво вітчизняних шкіл.

Ф.Ф. Ерісман створив численні навчальні посібники: моделі класної кімнати та різних типів шкільних меблів, моделі правильної і неправильної посадки учнів під час навчальних занять.

Науковий напрямок Ф.Ф. Ерісмана про забезпечення здорових умов праці в школі продовжили і розвинули гігієністи Г.В: Хлопін, А.В. Мальков, А.Я. Гуткін, С.Є. Совєтов, М. І. Корсунська, С.К.Кунін, О.В. Фльоров та ін.

У своїх дослідженнях наука гігієна користується різноманітними методами. Так, при вивченні зовнішнього середовища користуються санітарно-обстежувальним методом. Він полягає в обстеженні і описі населеного пункту, підприємства, школи, їдальні, джерела водопостачання і т.д. і доповненні лабораторними дослідженнями ґрунту, води, повітря, продуктів харчування та інших об’єктів зовнішнього середовища. При цьому застосовуються фізичні, хімічні та біологічні дослідження.

При вивченні впливу факторів зовнішнього середовища на організм, на його фізичний розвиток і здоров’я застосовують фізіологічні та клінічні методи, а також експериментальні дослідження на тваринах. Так, для гігієнічної оцінки мікроклімату досліджують його фізичні властивості (температура, вологість, рух повітря тощо) і стан терморегуляції (температура тіла, шкіри, частота серцевих скорочень та ін.). Щоб виявити вплив умов зовнішнього, середовища на здоров’я людей певного колективу, користуються санітарно-статистичним методом, з допомогою якого вивчають показники здоров’я і патології, зокрема смертності, захворюваності, середньої тривалості життя, фізичного розвитку населення і його окремих груп.

Шкільна гігієна — це наука про охорону і зміцнення здоров'я дітей і підлітків. Термін гігієна походить від грецького hygieinos (цілющий), той, що зміцнює здоров'я. Одночасно з терміном гігієна вживається термін санітарія, який походить від латинського слова sanitas (здоров'я). Під словом санітарія розуміють практичне застосування положень гігієнічної науки.

Шкільна гігієна вивчає взаємодію ростучого організму з зовнішнім середовищем, щоб розробити на цій основі гігієнічні нормативи і вимоги, спрямовані на охорону і зміцнення здоров'я, гармонійний розвиток і вдосконалення функціональних можливостей організму дітей і підлітків. Здійснення цих гігієнічних нормативів і вимог на практиці допомагає не тільки запобігти або послабити вплив несприятливих факторів на ростучий організм, але й зміцнити здоров'я дитини, поліпшити її фізичний розвиток, підвищити працездатність. Цим самим шкільна гігієна активно сприяє розв'язанню завдання виховання дітей і підлітків фізично міцними і здоровими.

Шкільна гігієна є галуззю профілактичної медицини. В певній мірі її можна вважати медико-педагогічною наукою, оскільки її дані застосовуються в справі навчання і виховання підростаючого покоління. Шкільна гігієна тісно зв'язана з багатьма науками. В теоретичній розробці окремих питань і в практичній реалізації гігієнічних заходів шкільна гігієна спирається на дані фізики, хімії, метеорології, вікової морфології і фізіології. Вона зв'язана з мікробіологією, комунальною і харчовою гігієною, гігієною праці, епідеміологією, педіатрією — наукою про дитячі хвороби та іншими клінічними дисциплінами. Тісно зв'язана шкільна гігієна також з педагогікою, психологією та деякими технічними науками.

Знання основних положень цієї науки необхідне вчителеві для правильної організації і проведення навчально-виховної роботи, забезпечення всебічного розвитку дітей і підлітків. Впровадження в практику школи нормативів і вимог гігієни входить у завдання вчителя і медичного персоналу, який обслуговує дитячу установу. Учитель, як і директор школи, відповідає не тільки за правильне виховання, але й за здоров'я школяра.

Профілактика захворювань здійснюється шляхом масових профілактичних оглядів всього населення, запобіжним щепленням, створенням здорових санітарно-гігієнічних умов праці і відпочинку і т. д.

Знання положень шкільної гігієни потрібне вчителеві насамперед тому, що він є основним носієм гігієнічних знань в школі і безпосереднім вихователем в учнів навичок особистої і суспільної гігієни. Крім того, знання положень шкільної гігієни допомагають вчителеві правильно в гігієнічному відношенні організувати навчально-виховний процес і забезпечити оптимальні гігієнічні умови для здоров'я дітей та їх успішного навчання.