- •1.Загальні відомості
- •1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості України
- •1.2 Соціальний та економічний розвиток країни, формування механізму збалансованого (сталого) розвитку України
- •2. Стан атмосферного повітря
- •2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря
- •2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами
- •2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах Вінницької області
- •2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки)
- •2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря
- •2.3. Якість атмосферного повітря в населених пунктах
- •2.4. Радіаційне забруднення атмосферного повітря
- •2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля
- •2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття
- •2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря
- •3.Зміна клімату
- •3.1. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів
- •3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів
- •3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату
- •4. Стан водних ресурсів
- •4.1. Водні ресурси та їх використання
- •4.1.1 Загальна характеристика
- •4.1.2 Водозабезпеченість Вінницької області
- •4.1.3 Водокористування та водовідведення
- •4.2. Забруднення поверхневих вод
- •4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод
- •4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки)
- •4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод
- •4.3 Якість поверхневих вод
- •4.3.1 Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками
- •4.3.2 Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів
- •4.3.3 Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію
- •4.3.4 Радіаційний стан поверхневих вод
- •4.4 Якість питної води та її вплив на здоров'я населення
- •4.5 Екологічний стан Азовського та Чорного морів
- •4.6 Заходи щодо поліпшення стану водних об'єктів
- •5. Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природно-заповідного фонду та формування національної екологічної мережі
- •5.1 Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, формування національної екологічної мережі
- •5.1.1 Загальна характеристика
- •5.1.2 Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біологічне та ландшафтне різноманіття
- •5.1.3 Заходи щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття
- •5.1.4 Формування національної екомережі
- •5.1.5 Біобезпека та поводження з генетично модифікованими організмами
- •5.2 Охорона, використання та відтворення рослинного світу
- •5.2.1 Загальна характеристика рослинного світу
- •5.2.2 Лісові ресурси
- •5.2.3 Стан використання природних недеревних рослинних ресурсів
- •5.2.4 Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- •5.2.5 Адвентивні види рослин
- •5.2.6 Стан зелених насаджень
- •5.2.7 Заходи щодо збереження рослинного світу
- •5.3 Охорона, використання та відтворення тваринного світу
- •5.3.1 Загальна характеристика тваринного світу
- •5.3.2 Стан та ведення мисливського господарства
- •5.3.3 Стан та ведення рибного господарства
- •5.3.4 Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- •5.3.5 Інвазивні види тварин та їх вплив на аборигенне біорізноманіття
- •5.3.6 Заходи щодо збереження тваринного світу
- •5.4 Природні території, що підлягають особливій охороні
- •5.4.1 Стан і розвиток природно-заповідного фонду України
- •5.4.2 Водно-болотні угіддя міжнародного значення
- •5.5 Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон
- •5.6 Історико-культурна спадщина
- •5.7 Туризм як фактор впливу на довкілля
- •6. Стан земельних ресурсів і грунтів
- •6.1 Структура та використання земельних ресурсів
- •6.1.1 Структура та динаміка змін земельного фонду України
- •6.1.2 Господарська освоєність земельних угідь
- •6.2 Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси
- •6.3 Стан і якість ґрунтів
- •6.3.1 Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення
- •6.3.2 Забруднення ґрунтів
- •6.3.3. Деградація ґрунтів
- •6.4 Оптимізація використання та охорона земель
- •7.Надра
- •7.1. Мінерально-сировинна база
- •7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази
- •7.2. Система моніторингу геологічного середовища
- •7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість
- •7 .2.2. Екзогенні геологічні процеси
- •7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр
- •7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр
- •8. Відходи
- •8.1 Структура утворення та накопичення відходів
- •8.2 Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення)
- •8.3 Використання відходів як вторинної сировини
- •8.4 Транскордонне перевезення відходів
- •8.5 Державне регулювання в сфері поводження з відходами
- •9.Екологічна безпека
- •9.1 Екологічна безпека як складова національної безпеки
- •9.2 Об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку
- •9.3 Радіаційна безпека та радіоекологія
- •9.3.1 Радіаційне забруднення територій
- •9.3.2 Радіоактивні відходи
- •10. Промисловість та її вплив на довкілля
- •10.1 Структура та обсяги промислового виробництва
- •10.2 Вплив на довкілля
- •10.2.1 Гірничодобувна промисловість
- •10.2.2 Металургійна промисловість
- •10.2.3 Хімічна та нафтохімічна промисловість
- •10.2.4 Харчова промисловість
- •10.3 Заходи з екологізації промислового виробництва
- •11. Сільське господарство та його вплив на довкілля
- •11.1 Соціально-економічні тенденції в сільському господарстві
- •11.2 Вплив на довкілля
- •11.2.1 Внесення мінеральних і органічних добрив на оброблювані землі та під багаторічні насадження
- •11.2.2 Використання пестицидів
- •11.2.3 Екологічні аспекти зрошення та осушення земель
- •11.2.4 Тенденції в тваринництві
- •11.3 Органічне сільське господарство
- •12. Енергетика та її вплив на довкілля
- •12.1 Структура виробництва та використання енергії
- •12.2 Ефективність енергоспоживання
- •12.3 Вплив енергетичної галузі на довкілля
- •12.4 Використання відновлювальних джерел енергії та розвиток альтернативної енергетики
- •13. Транспорт та його вплив на довкілля
- •13.1. Транспортна мережа Вінницької області
- •13.1.1. Структура та обсяги транспортних перевезень
- •13.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів
- •13.2. Вплив транспорту на довкілля
- •13.3. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля
- •14. Збалансоване виробництво та споживання
- •14.1 Структурна перебудова та екологізація економіки
- •14.2 Впровадження елементів більш чистого виробництва на Вінниччині
- •14.3 Ефективність використання природних ресурсів
- •14.4 Тенденції та характеристика споживання
- •15. Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища
- •15.1 Регіональна екологічна політика Вінниччини
- •15.2 Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки
- •15.3. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства
- •15.4 Виконання державних цільових екологічних програм
- •15.5 Моніторинг навколишнього природного середовища
- •15.6 Державна екологічна експертиза
- •5.7 Економічні засади природокористування
- •15.7.1 Економічні механізми природоохоронної діяльності
- •15.7.2 Стан фінансування природоохоронної галузі
- •15.8 Стандартизація, метрологія у сфері охорони довкілля і природокористування
- •15.9 Дозвільна діяльність у сфері природокористування
- •15.10 Екологічний аудит та екологічне страхування
- •15.11 Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля
- •15.12 Участь громадськості у процесі прийняття екологічно значущих рішень
- •15.12.1 Діяльність громадських екологічних організацій
- •15.12.2 Діяльність громадських рад, об’єднань, тематичних робочих груп і мереж
- •15.13 Екологічна освіта та інформування
- •15.14 Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля
- •15.14.1 Співробітництво з Європейським Союзом
- •15.14.2 Залучення зовнішньої допомоги та координація діяльності щодо програм /проектів зовнішньої допомоги
- •15.14.3 Двостороннє та багатостороннє співробітництво
- •Висновки
- •Додатки
- •5.3 Охорона, використання та відтворення тваринного світу 74
6.1.2 Господарська освоєність земельних угідь
Ґрунтовий покрив області є одним з найбільш еродованих (41,2%) серед інших областей України, в тому числі 39% орних угідь. Виникнення і розвиток ерозійних процесів пов'язано з багатьма причинами. Однією із них є нераціональне використання землі, якому сприяє: інтенсивне розорювання схилових земель (більше 30) і вирощування на них просапних культур (особливо цукрових буряків); відсутність комплексного підходу в проведенні протиерозійних заходів; перенасичення просапними культурами структури посівних площ. Також, нераціональне землекористування призводить до втрати родючості ґрунтів.
Повне знищення ґрунтового покриву спостерігається в процесі селитебного, промислового, дорожнього й інших видах будівництва. Діяльність гірничовидобувних підприємств, стихійні сміттєзвалища призводять до промислової деградації ґрунтів. Нині на Вінниччині площа земель, порушених гірничодобувною промисловістю, складає біля 20 тис.га.
Негативний вплив на якість земельних ресурсів спричиняє надмірна розораність території області (одна з найвишчих у країні): розораність території області становить 65,3%. Найвищий відсоток розораності території в Бершадському (74,6%), Чернівецькому (74%), Липовецькому (77,6%), Теплицькому (68,1%) районах.
6.2 Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси
Специфічне землекористування на Вінниччині, що супроводжувалось високим рівнем розораності силових земель, розширенням посівних площ просапних культур, недостатньо обґрунтованою широкомасштабною меліорацією перезволожених, заболочених земель, нехтуванням науково обґрунтованими ґрунтозахисними сівозмінами, впровадженням індустріальних технологій вирощування сільськогосподарських культур, викликало відчутне зменшення площ, зайнятих природними рослинними угрупованнями (луками, лісами, болотами) при одночасному збільшенні питомої ваги освоєних сільськогосподарських угідь, насамперед ріллі.
В цілому антропогенне перетворення агроландшафтів збільшилося в 1,5-2 рази, при одночасному рості урбанізованих й індустріальних територій. Екосистеми агроландшафтів значно спрощені, їх видовий склад, екологічна розмаїтість угідь і зв’язки між компонентами ландшафту порушені, спостерігається деградація ґрунтового покриву, переущільнення й погіршення водно-фізичних і механічних властивостей ґрунту, а на деяких територіях активізувались ерозійні та зсувні негативні процеси. У структурі сільськогосподарських угідь краю значно переважає рілля. Під впливом розораності ґрунти області помітно змінили свої фізико-хімічні властивості: зменшилася величина гідролітичної кислотності, збільшилася сума увібраних основ, підвищилася величина рН. Кількість рухомих форм азоту скоротилася в темно-сірих ґрунтах на 6,5 мг, у сірих - на 3,9 мг, у світло-сірих - на 4,5 мг; фосфору – відповідно на 2,3-2,2 мг, калію – 11,3-18,2-1,8 мг на 100 г ґрунту; запаси вологи – на 27,32 і 20 мм у метровому шарі. Продуктами ерозії замулюються річки, вони концентруються в заплавах, на терасах, днищах балок і безтічних пониженнях, що призводить до збільшення площі глеєвих і глеюватих ґрунтів.
Ґрунтовий покрив краю є одним з найбільш еродованих (41,2%) серед областей України, в тому числі 39% орних угідь. Виникнення і розвиток ерозійних процесів пов’язано з багатьма причинами. Однією із них є нераціональне використання землі, якому сприяє: інтенсивне розорювання схилових земель (більше 30) і вирощування на них просапних культур (особливо цукрових буряків); відсутність комплексного підходу в проведенні протиерозійних заходів; перенасичення просапними культурами структури посівних площ. Також, нераціональне землекористування призводить до втрати родючості ґрунтів. В результаті ерозії, за дослідженням Інституту землеробства УААН, щорічно з кожного гектара орних угідь у середньому виноситься близько 24,5т дрібнозему, 0,5-0,9т гумусу, 1,8т фосфору, 2т калію.
Однією з причин агрофізичної деградації ґрунту, яка проявляється майже на всій площі орних земель краю, що обумовлює ущільнення (до 60 см і більше), розпорошення верхнього шару, зниження протиерозійної стійкості ґрунту, є його багаторазовий обробіток різними знаряддями за допомогою потужних і важких колісних тракторів.
Повне знищення ґрунтового покриву спостерігається в процесі селитебного, промислового, дорожнього й інших видах будівництва. Діяльність гірничовидобувних підприємств, стихійні сміттєзвалища призводять до промислової деградації ґрунтів. Нині на Вінниччині площа земель, порушених гірничодобувною промисловістю, складає біля 20 тис.га.
Негативний вплив на якість земельних ресурсів спричиняє надмірна розораність території області (одна з найвишчих у країні): розораність території області становить 65,3%. Найвищий відсоток розораності території в Бершадському (74,6 %), Чернівецькому (74 %), Липовецькому (77,6 %), Теплицькому (68,1 %) районах.