Відповідь №36

???????????????? (нейротрансмітери) - це речовини, які безпосередньо передають нервовий імпульс через синапс. Характеризуються наступними ознаками:

• Накопичуються в пресинаптичній структурі в достатній концентрації.

• Звільняються при передачі імпульсу.

• Викликають після зв’язування з рецепторами на постсинаптичній мембрані зміну

швидкості метаболічних процесів і виникнення електричного імпульсу.

• Мають систему для інактивації або транспортну систему для видалення з синапсу.

Крім того останім часом виділяють поняття нейромодулятори – речовини, які посилюють або послаблюють передачу нервового імпульсу нейромедіаторами. Вони самостійно в передачі сигналів через синапс участі не беруть.

Характеристика основних нейромедіаторів

Розрізняють збуджувальні, гальмівні та змішані нейромедіатори (володіють збуджувальною та гальмівною діями).

Змішані нейромедіатори

1. Ацетилхолін – продукт взаємодії ацетил-КоА та холіну за участю холінацетилтрансферази. Інактивується ацетилхолінестеразою або шляхом реаптейку.

Розрізняють:

• Н-холінорецептори (вибірково збуджуються алкалоїдом тютюну – нікотином), являються іонотропними, при взаємодії з ними ацетилхоліну активується відкриття натрієвих каналів.

Ефекти ацетилхоліну, обумовлені зв’язуванням з Н-холінорецепторами: стимуляція дихального центру, секреції адреналіну та антидіуретичного гормону.

• М-холінорецептори (вибірково збуджуються токсином мухоморів - мускарином).

Відносяться до метаботропних. У відповідь на взаємодію з ними медіатору активується фосфоліпаза С і утворення фосфоінозитидних месенджерів. Ефекти ацетилхоліну, обумовлені зв’язуванням з М-холінорецепторами:  Серце і судини - розширення судин, ослаблення серцевих скорочень (гальмівний ефект ацетилхоліну).

 Око - звуження зіниці та зниження внутрішньоочного тиску, бронхи -

звуження, ШКТ - посилення перистальтики та секреції травних соків

(збуджуючий ефект ацетилхоліну).

2. Норадреналін - похідне амінокислоти тирозину. Виділяють α1 і α2 (переважають в судинах шкіри і сфінктерах ШКТ), а також β1 (містяться в основному в серці) і β2 рецептори (зосереджені в бронхах, кишечнику, матці, судинах скелетних м’язів). Всі норадреналові рецептори являються метаботропними. При взаємодії норадреналіну з α1 та β1 виникає збуджуюча, а при зв’язуванні з α2 і β2 рецепторами - гальмівна дія. Зв’язування з β рецепторами викликає активацію аденілатциклази, з α2 – пригнічення активності аденілатциклази, а взаємодія з α1 – призводить до активації фосфоліпази С. Інактивується переважно моноамінооксидазою або шляхом реаптейку.

Ефекти норадреналіну (називаються симпатоміметичними):

 Око – розширення зіниці та підвищення внутрішньоочного тиску.

 Серце і судини – звуження судин, збільшення серцевих скорочень.

 Бронхи – розширення.

 ШКТ – послаблення перистальтики та секреції травних соків.

3. Дофамін - похідне амінокислоти тирозину.

При взаємодії з D1 рецепторами відбувається активація аденілатциклази, а з D2 рецепторами – пригнічення її активності. Інактивується переважно моноамінооксидазою або шляхом реаптейку.

Біологічні ефекти:

 Регулює складні рухи.

 Бере участь в розвитку емоцій.

 Володіє слабкими симпатоміметичними ефектами, але на відміну від адреналіну і норадреналіну сприяє розширенню судин нирок та посилює натрійурез.

При гіпофункції дофамінергічних нейронів виникає паркінсонізм (підвищення тонусу м’язів, тремор та порушення точних рухів), а при гіперфункції – шизофренія.

Збуджувальні нейромедіатори

1. Серотонін (5-гідрокситирамін, 5-НТ) - похідне амінокислоти триптофану. Серотонін впливаючи на 5-НТ1 рецептори викликає активацію аденілатциклази, а з 5-НТ2 – стимуляцію активності фосфоліпази С.

Біологічні ефекти:

 Регулює тривалість сну та температуру тіла.

 Бере участь в розвитку емоцій.

 Є медіатором алергії.

 Викликає скорочення бронхів.

 Підвищує артеріальний тиск.

При гіпофункції серотонінергічних нейронів може виникати депресія, а при гіперфункції - галюцинації.

2. Гістамін – утворюється при декарбоксилуванні амінокислоти гістидину. При взаємодії гістаміну з Н1 рецепторами активується гуанілатциклаза, а з Н2 метаботропними рецепторами – аденілатциклаза.

Інактивується гістамін гістаміназою.

Біологічні ефекти:

 Регулює тривалість сну та температуру тіла.

 Сприяє ослабленню больового сприйняття.

 Є медіатором алергії (при взаємодії з Н2-рецепторами) та запалення.

 Викликає скорочення бронхів.

 Знижує артеріальний тиск.

 Збільшує шлункову секрецію (при взаємодії з Н2-рецепторами).

3. Глутамінова кислота. Впливає переважно на N-метил-D-аспартатні (NMDA) рецептори, що викликає відкриття кальцієвих каналів. Через ціж рецептори проявляють нейротрансміттерну роль відомі газотрансміттери (оксид азоту та гідроген сульфід)Біологічні ефекти: глутамат забезпечує процеси пам’яті, навчання, становлення індивідуальних форм поведінки.

4. Аспарагінова кислота. Взаємодіє з тими ж рецепторами, що і глутамат.

Біологічні ефекти: сприяє здійсненню спиномозкових рефлексів.

Гальмівні нейромедіатори

1. ГАМК (γ-аміномасляна кислота) – продукт α-декарбоксилування глутамату. Вплив даного медіатора на ГАМК рецептори (іонотропні), викликає відкриття хлорних каналів та розвиток процесу гальмування. Біологічні ефекти: бере участь в регуляції рухів, запам’ятовуванні, навчанні, формуванні емоцій.

2. Гліцин. Рецептори до даної амінокислот подібні до ГАМК рецепторів. При зв’язуванні з ними гліцину також активується відкриття хлорних каналів. Біологічні ефекти: викликає гальмування мотонейронів головного та довгастого мозку. Стрихнін блокує гліцинові рецептори і викликає судоми.

3. Таурин – похідне амінокислоти цистеїну. Рецептори до нього покищо невідкриті. Біологічні ефекти: бере участь у зоровому сприйнятті.

4. Аденозин – нуклеозид. Він впливає на метаботропні Р1 рецептори (блокуються кофеїном та теофіліном) і Біологічні ефекти: викликає седативну, протисудомну та гіпотензивну дії.