Індивід - це людина, як представник певного біологічного виду (гомо сапієнс) з притаманними тільки для нього ознаками: 1)наявність або відсутність волосяного покрову; 2) особливості скелету; 3) особливості черепу; 4) здатність до прямоходіння та розвитку мови.

Індивідуальність - це поєднання як фізичних, так і психологічних особливостей, які відрізняють людину від інших (зріст, вага, колір очей, волосся, шкіри; особливості характеру, темпераменту, світогляд, здібності людини).

Особистість - соціальна сутність людини, яка формується та виявляється у спілкуванні серед собі подібних.

Структура особистості за Петровським.

поєднує ті явища, які безпосередньо визначають системну організацію індивідуальності. Це психічні процеси, властивості, стани. Умовно її можна зобразити як деякий замкнений простір (психічний простір) всередині органічного тіла людини (вона представлена темпераментом, характером, здібностями людини, тобто всіма характеристиками її індивідуальності.

Інтеріндивідна система. Виявляється у спілкуванні з іншими людьми та в прояві групових взаємовідносин (відображає особистість у системі міжособистісних відносин).

Надіндивідна система, в якій особистість розглядається за межами органічного тіла індивіда та переборює обмеженість існуючих зв’язків "тут" і "тепер" з іншими людьми. Тобто, це форми впливу, які людина свідомо або не свідомо здійснює на інших людях (перетворення інтелектуальної, емоційно-вольової, моральної сфери і світопогляди).

Рокова періодизація:

0-1 - новонароджене

1-3 - раннє дитинство

3-6,7 - дошкільне дитинство

6,7-10,11 - молодший шкільний вік

10,11-14-15 - підлітковий період

14,15-17-18 - рання юність

17,18-20,25 - юність

20,25-40,45 - дорослість

40,45-60,65 - зрілість

65-... - старість.

Лекція. Основні характеристики спілкування особистості.

Спілкування – це складній і багатогранний процес, який може виступати в один і той же час як процес взаємодії індивідів, як інформаційний процес і як ставлення людей один до одного і як процес взаємовпливу один на одного і як процес співпереживання і взаємного розуміння один одного.

Комунікація – це специфічна форма взаємодії людей у процесі їхньої пізнавально-трудової діяльності.

Модель мовленнєвої комунікації. Для здійснення будь-якого акту комунікації необхідні три елементи:

1. комунікатор (відправник комунікації) – людина, яка передає інформацію.

2. Одержувач інформації (реципієнт) – людина, яка сприймає цю інформацію.

3. Повідомлення у будь-якій формі.

За соціологом Ласуелом існує інша модель комунікативного процесу, яка включає 5 елементів:

1. Хто передає повідомлення (комунікатор)

2. Що передається повідомленням.

3. Як (здійснюється передача), канал зв’язку.

4. Кому (напрям повідомлення), реципієнт.

5. Ефект (який ефект).

Структура спілкування. Відносять три взаємозалежних аспектів:

1. Комунікативна сторона спілкування.

2. Інтерактивна передача полягає в організації взаємодіє між індивідами,що спілкуються.

3. Перцептивна сторона спілкування означає процес сприйняття і пізнання один одного партнерами по спілкуванню і встановлення на цій основі взаєморозуміння.

Отже, і комунікація, і спілкування в широкому сенсі здійснюється між індивідами, крупами, організаціями, державами, культурами, завдяки знаковим системам.

Комунікація між людьми відбувається у формі спілкування як обмін цілісними знаковими утвореннями, в якій відображено знання, думки, ідеї, ціннісні ставлення, емоційні стани.

Види та функції спілкування.

Види спілкування:

1. За критерієм просторового спілкування: безпосереднє і описо-рядковане спілкування

2. За критерієм відносин до спілкування: бажане, не бажане, необхідне, нейтральне.

За критерієм орієнтації на співрозмовника:

• Міжособистісне спілкування

• Особистісно – групове

• Між групове

За тривалістю взаємодії

• Довготиривале

• Короткочасним

За типом зв’язків між учасниками взаємодії

• Монологічне спілкування

• Діалогічне спілкування

За критерієм результативності

• Конфліктне спілкування

• Маніпулятивне спілкування

• За завершеністю

• Завершене

• Не завершене

За формою взаємодії

• Ділове

• Дружнє

• Дружньо ділове

Функції спілкування (За Ломовим):

• Інформаційно-комунікативно (обмін інформацією)

• Регуляційно – комунікативне (регуляція поведінки спільної діяльності в процесі взаємодії. Завдяки цієї функції людина регулює не тільки власну поведінку, а й поведінку інших людей і реагує на їхні дії)

• Афективно – комунікативна (регуляція емоційної сфери людини. Вона арактерезує емоційну сферу людини в якій виявляється її ставлення до навколишнього середовища, в тому числі і соціального)

Функції спілкування (За Карпенком) (з огляду на мету спілкування):

• Контактна (передбачає встановлення контакту як стану взаємної готовності до прийому і передаванню повідомлення та підтримання взаємозв’язку під час взаємодії)

• Інформаційна (обмін повідомлення)

• Спонукальна (Стимулювання активності партнера по спілкуванню)

• Координаційна (передбачає взаємне орієнтування і узгодження дій для організації спільної діяльності)

• (В адекватному сприйманні і розумінні сутності повідомлення)

• Амотивна (реалізується через стимулювання у партнера по спілкуванню потрібних емоційних переживань і станів за допомогою власних переживань і станів)

• Встановлення відносин (полягає в усвідомленні і фіксуванні індивідом свого місця в системі рольових, статусних, ділооових, між особистісних та інших зв’язків)

• Здійснення впливу (Наслідками її дії є зміна стану особистісного стану співрозмовника )

Засоби спілкування

Вербальні засоби спілкування, це спілкування за допомогою мови. Мова може бути письмовою, чи усною.

Питання діляться на п’ять типів у процесі ділового спілкування між людьми:

• Закриті (на які відповідь може бути так чи ні). Закриті питання позбавляють співрозмовника висловити власну думку

• Відкриті. Потребують якогось пояснення. Задаються для отримання додаткових відомостей зясування реальних мотивів

• Риторичні питання. Не вимагають відповіді. Їхня мета викликати нові питання, вказати на не вирішені проблеми

• Питання для обміркування. Які змушують міркувати, коментувати сказане, вносити поправки у викладене

• Переломні питання. Утримують бесіду в строго встановленому напрямку. Або піднімають нові проблеми, переключають на інше

Невербальне спілкування. Це передача інформації за допомогою жестів, міміки, пантоміміки, умовних знаків

Невербальні засоби поділяють на чотири группи:

• Екстра-тапара-лінгвістичний – різні речові добавки, що надають спілкуванню певне забарвлення. Це інтонації, паузи, сміх, покашлювання та інші.

• Оптико-кінетичні – це те що людина прочитує на відстані (жести, міміка, пантоміміка)

  • Жест – це рух рук, або кістей рук, які класифікуються на основі функцій, які виконюють . Жести є комунікативні (які замінюють мовою), описові (їхній змість зрозумілий тільки при словах), Жести, які виражають ставлення до людей, стан людини

  • Міміка – це рух мязів обичча

  • Пантоміміка – це сукупність жестів міміки і положення тіла в просторі

• Просіміка – це організація простору і часу комунікативного процесу, дистанції спілкування (зони спількування). До 50 см – інтимна. 50см-1.2м – міжособистісна спілкування. 1.2-3 – офіційно ділова, соціальна зона. Більше 3м – публічна.

• Візуальний контакт – це контакт очей

Характер - це індивідуально типологічні особливості які формуються та проявляються в процесі спілкування та діяльності протягом всього життя людини.

Фактори розвитку характеру:

1. Спадковість

2. Виховання

3. Середовище

4. Самовиховання

5. Діяльність