Основні характеристики спілкування особистості :
Сутність і структура спілкування
Види та функції спілкування
Засоби спілкування
Інтеракція – сукупність зв’язків і взаємовпливів людей що задаються в їхній спільній діяльності. Інтерактивна сторона спілкування це та сторона яка фіксує не тільки обмін інформацією а й організацію сумісних дій що дозволяють реалізувати деяку загальну для партнерів діяльність у дослідженні цієї сторони спілкування використовують поняття інтеракція взаємодія соціальна взаємодія.
Взаємодія – універсальна властивість усього існуючого світу речей і явищ в їх взаємній зміні, впливі один на одного, або на інших.
В суспільстві взаємодія - це система зв’язків і взаємодій між індивідами соціальними групами сукупність усіх соціальних відносин , тобто при взаємодії необхідним компонентом є обмін діями а не тільки інформацією.
Умови ефективної взаємодії:
Делегування
Дотримання правила дистрибутивної справедливості
Делегування – це передача завдань і повноважень особі,яка бере на себе відповідальність за їх виконання. Умови ефективного делегування це опора на знання, здібностей і потреб (мотивів) виконавця (він повинен мати здібності необхідні для виконання доручення і має бути зацікавлений (за мотивований) в його виконанні.
Принцип дистрибутивної справедливості (у рамках теорії соціального обміну).
У теорії спілкування соціальна поведінка людини розглядається, як обмін активністю взаємодіючих індивідів, а нормою соціальної взаємодії дотримання принципу дистрибутивної справедливості згідно з яким стосунки тоді сприймаються і оцінюються як справедливі, коли винагорода у будь якій формі учасників прямо пропорційні їх витратам (вкладу у загальні справи).
Типи взаємодій:
Кооперація - чітке узгодження та досягнення мети одним партнером яке не впливає на інтереси іншого.
Конкуренція – досягнення мети однім партнером за рахунок інтересів іншого.
Конфронтація – це переслідування протилежних цілей (не ідуть на поступки)
Корпорація – на основі взаємної вигоди (ти мені, я тобі)
Психологічний вплив - це застосування у між особистісній взаємодії винятково психологічних засобів, з метою впливу на стан думки почуття,дії іншої людини. До видів психологічного впливу відносять психічне зараження, наслідування,навіювання, переконання, конформізм, маніпуляція, мода, чутки.
Зараження – це психологічний вплив на особистість у процесі спілкування, і взаємодії який передає певні настрої спонукає не через інтелект та свідомість а через емоційну сферу. Частіше проявляється в неорганізованій групі натовпу, але може виникати і в діаді (2 чоловік). На стадіонах, мітингах, масових дійствах однією з ознак є стихійність.
Наслідування – потрібно бути прикладом ( з цим поведешся то від того наберешся), найпоширеніша форма поведінки людини у між особистісній взаємодії. Особа – може бути як активно. Так і пасивною стороною.
Навіювання – метод впливу на психіку людини, пов'язаний з зниженням її критичності до інформації, що надходить відсутністю прагнення перевірити її достовірність необмеженою довірою до її джерел. В сучасних умовах застосовується дуже часто, одночасно може бути одним із небезпечних інструментів маніпуляції поведінкою людини оскільки діє на її свідомість та несвідомість формами навіювання можуть бути гетеро сугестія (вплив збоку) та автосугестія (самонавіювання). Свідомо навіювання застосовують в медицині, водночас навіювання може мати і негативний вплив ставши інструментом маніпуляцією свідомістю індивіда або групи. Навіювання це нормальна властивість людської психіки проте міра навіюваності індивідуальна, на неї впливає: 1. Вік 2. Стать 3. Психологічні індивідуальні особистості (тривожність, високе образне мислення і т.і.)
Переконання – метод свідомого організованого впливу на психіку індивіда через звернення до його критичного судження. Сприятливими умовами для переконання є дискусія, суперечка та ін. Переконання як спосіб психологічного впливу спрямоване на зняття своєрідних фільтрів на шляху інформації до свідомості і почуттів людини. Мета переконання – вплив на систему поглядів цінностей, принципів особистості які спонукають її діяти відповідно до них.
Конформізм – психологічний тиск групи на особу для того щоб змусити її поводитись так як прийнято в групі.
Конфлікт - Конфлікт це зіткнення протилежноспрямовани цілей інтересів позицій, цілей, думок, поглядів, опонентів чи суб’єктів взаємоії
Узагальнюючи, існуючи класифікації конфліктів виділяють такі ьтипології конфліктів:
За складом та кількістю конфліктуючих сторін або учасників конфліктів.
Внутрішньо особистісні конфлікти
Між особистісні конфлікти
Особистісно групові
Міжгрупові
Міжколективні
Міждержавні
Міжнаціональні
За проблемно діяльнісною ознакою
Управлінські
Сімейні
Педагогічні
Політичні
Економічні
Творчі
За часом протікання
Гострі і хронічні конфлікти
Короткочасні (дуже емоційні) і довготривалі (більш стійкі)
За замістом
Змістовні
Проблемні
За тенденцію до перетворень і варіативністю:
Конструктивні (сприяють розвитку організації або соц системи)
Деструктивні (Створюють соц напруженість до соц системи)
За ступенем інтенсивності конфліктів
Основні і неосновні
Реалістичні та Нереалістичні
До позначиних типів у межаї кожної з названи класифікацій типи конфліктів конкретизуються і визначаються види конфліктів
Ідиологічні конфлікти (в основы яких лежать суперечносты в поглядах, установках людей, найрізноманітніших питаннях життя суспільства, колективу, відміності в життеви позиціях). Ці конфлікти можуть виникати як на рівні суспільства так і між окремими особами. Вони можуть бути глибокими, гострими, і складними. Можут відноситись до політики держави цієї або іншой партії, а можут бути пов’язані з між нац., сімейними відносинами, як у побуті, ктак і в офіційній обстановці.
Економічні конфлікти
Соц. Конфлікти повязані з суперечностями питань житля, побутовими послугами, розподілу обовязків, установки.
Сімейно побут. Конфлікти. Засновані на діз гармонії сімейних відносин, проблемах у псих атмосфері сімї мають рівні значусності від дрібних побуд дія
Соц псих конфлікти. В основі цієї групи конфліктів порушення у сфері взаємостосунків. Причини: псих несумісність. Нічим не вмотивована неприязність. Боротьба за вплив, пристижне положення, увагу.
Псих. Педагогічні конфлікти. Грунтуються на суперечностях які виникають у навчально виховному процесі при зіткнені вимог інтересів педагогів тих хто начається, батків
Співвідношення фаз і етапів конфлікту
Фаза конфлікту |
Етап конфлікту |
Можливості вирішення конфлітку |
Початкова |
Винекнення і розвиток конфліктної ситуації, усвідомлення |
92% |
Фаза підйому |
Початок відкритої конфліктної взаємодії |
46 |
Пік конфлікту |
Розвиток відкритого конфлікту |
5% |
Нульва |
нульвою стадією етапів конфлікту є винекненя і розвиток конфліктної ситуації і тільки потім настає усвідомлення конфліктної ситуації |
20 |
Стилі поведінки людини у конфліктних ситуаціях.
Існують 5 стилів поведінки людини у конфлікті
Усунення (ухиленняе) – це такий тип поведінки коли у конфлікті мінімум враовується як власні інтереси, так і інтереси опонента. Люди в цьому стилі не звертають увагу на проблему, вважають що вона зникне сама по собі. Причини такої поведінки: особливе ставлення. Намагання виграння сил, для атаки=) та усвідомлення відсутності необхідних ресурсів для отримання перемоги над опонентом.
Конкуренція - це тип поведінки в якому у конфлікті максимально враховується і задовольняється власні інтереси, і мінімально інтереси опонентпа. Доречно використовувати коли ви розумієте що в вас немє іншого вибору і вам нічого втрачати. Коли вти володієто достатніми повноваженнями
Пристосування – це тип поведінки орієнтований на мінімальне врахування конфліктів власних інтересів і максимальне задоволення інтересів опонента. Цей стиль означає що ви дієте разом з іншою людиною не немагаючись захищати власні інтереси . Підодить для використання, коли не дуже хвилює те що сталося, коли людина розуміє що мало шансі перемогти і коли є розуміння, що результат цієї справи набагато важливіше для іншої людини чим для вас
Компроміс – тип поведінки, який забезпечує часткове задоволення у конфлікті і власних інтересів і інтересів опонента по принципу «ти мені я тобі». Найбільш ефективний цей стиль коли обидві сторони володіють однаковю владою і мають взаємовиключні інтереси. Друга ситуація. Є бажання прийнят рішення швидко. Інша ситуація. Влаштовує типчасове рішення для використання виграним часом
Співробітництво – тип поведінки який забезпечує максимальне задоволення в конфлікті власних інтересів і інтересів опонента. Цей стиль потребує більшої внутрішньої роботи порівняно з іншими стратегіями. Застосовується в ситуціях коли у сторін тісні тривалі і взаємнозалежні відносини. Інша ситуація. Коли партгнери здатні викласти суть свої інтересів і вислухати один одного