Вступ

Актуальність дослідження

В останні роки в психології зростає інтерес до вивчення організаційної культури. Проведені дослідження свідчать, що організаційна культура впливає на успішність діючої організації (процвітаючі організації відзначаються високим рівнем культури) та має важливі наслідки: визначає поведінку й рівень компетентності членів організації в широкому колі соціальних ситуацій.

Однак проблемі організаційної культури освітніх організацій приділялося недостатньо уваги. Сьогодні нові форми організаційної культури формуються у вищих освітніх закладах, які прагнуть вийти за рамки застарілих норм, цінностей, регламентів і способів діяльності. Вона починає яскраво виявлятися і привертати суспільну увагу.

Важливим є те, що організаційна культура є інтегральним феноменом, який пов'язує місію освіти, філософію організації, відображену через мету діяльності освітнього закладу, та ціннісно-смисловий аспект професійного розвитку як майбутніх спеціалістів, так і викладачів ВНЗ. Організаційна культура вищого навчального закладу розвивається і може формуватися цілеспрямовано з урахуванням цілей та цінностей нової парадигми освіти та нових суспільних запитів. Тому, виявлення і вивчення чинників, що будуть сприяти формуванню організаційної культури серед працівників на кафедрі вищого навчального закладу є актуальним і важливим.

Мета курсової роботи: проаналізувати психологічні чинники формування організаційної культури на кафедрі ВНЗ

Об'єкт дослідження: організаційна культура на кафедрі вищого навчального закладу

Предмет дослідження: чинники, які впливають на формування організаційної культури на кафедрі ВНЗ

Завдання курсової роботи:

1) Теоретично проаналізувати поняття організаційної культури;

2) Охарактеризувати структуру організаційної культури;

3) Розглянути чинники, які впливають на становлення організаційної культури на кафедрі ВНЗ;

4) Охарактеризувати психологічні чинники формування організаційної культури на кафедрі ВНЗ .

Теоретична основа: праці Т. Парсона, Е. Шейна, Т. Дж. Уотсона, С. Харріса, Р. Морана, К.С. Камерона, Н. Леметра, А.Н. Францева, Р. Таджурі, Г. Литвинова та ін.

Наукова новизна: полягає у теоретичному описі психологічних чинників, що впливатимуть на формування організаційної культури

Практичне значення: дану курсову роботу можна використати у написанні методичних рекомендацій для працівників кафедри вищого навчального закладу з метою формування сприятливого психологічного клімату та організаційної культури.

Розділ 1

Теоретично- методологічні основи організаційної культури

1.1 Поняття організаційної культури

Організаційна культура професійно-освітнього середовища виявляється в особливостях визнання та функціонування цінностей професійної культури та їх структуризації у вигляді певного типу культури, а також в усвідомленні особливостей реальної організаційної культури викладачами як учасниками освітнього процесу. Для дослідження організаційної культури на кафедрі вищого навчального закладу, насамперед, потрібно розкрити сутності понять «культура» та «організація» та розглянути структуру власне організаційної культури.

У сучасній літературі існує досить визначень поняття організаційної культури. Як і багато іншим організаційно- управлінських дисциплін, концепція організаційної культури немає єдиного “вірного ” тлумачення. Більшість авторів сходиться на тому, що культура організації є складною композицією важливих припущень, що бездоказово приймаються і розділяються членами колективу. Часто організаційна культура трактується як організації, що приймаються переважно, філософія та ідеологія управління, припущення, ціннісні орієнтації, вірування, очікування, розташування і норми, що лежать в основі відносин і взаємодій як у середині організації так і за її межами. Більшість сучасних дослідників під культурою розуміють специфічний спосіб організації та розвитку людської життєдіяльності, представлений в продуктах матеріального та духовного виробництва, системі соціальних норм і духовних цінностей, сукупності відносин людей до природи, один до одного ідо самих себе. На думку Б. Смирнова, організаційна культура означає впорядковану сукупність виробничих, суспільних та духовних досягнень людей. Усі наведені визначення поняття організаційної культури не суперечать один одному. Відмінність полягає в тому, що одні даються у вузькому значенні, інші — в широкому.

Поняття «культура» можна тлумачити у широкому значенні - як рівень розвитку суспільства або історичної епохи та у вузькому значен­ні - як сферу духовного життя людей.

На основі існуючих в літературі підходів можна зробити висновок про те, що культура - це система цінностей, норм, правил поведінки, звичаїв та традицій, які є спільними для певної групи людей та переда­ються із покоління в покоління .

Слід зазначити, що культуру також можна охарактеризувати як динамічну систему, яка здатна розвиватись, змінюватись або, навпаки, «обростати» своєрідними нормами та канонами, які залишають дедалі менше місця для сприйняття нового .

Щодо сутності поняття «організація», то Р. Дафт визначає його як соціальне утворення, яке має спеціально створену структуру, а свою ді­яльність підпорядковує певній меті .

Подібне визначення дають М.Х. Мєскон, М. Альберт, Ф. Хедоурі, які вважають, що організація — це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення спільної мети або цілей .

Характеризуючи організацію, також необхідно врахувати такі еле­менти, як:

• завдання, які є необхідними для досягнення цілей організації, їх розподіл на окремі види робіт між працівниками;

• систему заходів, які необхідні для реалізації мети організації;

• інтеграцію окремих робіт у відповідних підрозділах, які можуть їх координувати різними засобами, включаючи до цього формальну іє­рархічну структуру;

• мотивацію, взаємодію, поведінку, погляди членів організації, які частково визначаються заходами, що спрямовані на реалізацію її мети, а частково мають особистий, випадковий характер;

• прийняття рішення, комунікації, інформаційні потоки, контроль, заохочення та покарання, що відіграють важливу роль для забезпечення виконання цілей організації;

• єдину організаційну систему, що розглядається як внутрішня узгодженість, яка має бути досягнута між усіма вищевказаними елемен­тами організації.

Концепцію організаційної культури було розроблено у 60-х роках минулого століття Р. Таджурі та Г. Литвином, зокрема, в контексті вивчення організаційного клімату. На їх думку, організаційний клімат – це відносно стійка якість внутрішнього середовища організації, яка: а) «відчувається» членами цієї організації; б) впливає на їх поведінку; в) може бути описана за низкою змін у ціннісних поняттях, прийнятих організацією .

У ході подальших досліджень організації, у процесі вивчення організаційного клімату стали враховувати також об'єктивні характеристики організації (результати її діяльності, характеристику ієрархічних рівнів тощо). Уточнення змісту організаційного клімату спричинило появу но­вих понять, зокрема, соціально-психологічного клімату. Незважаючи на зміни в тлумаченні організаційного клімату, не було знайдено стійких взаємозв'язків між соціально-психологічним кліматом та об'єктивними характеристиками організації .

Учені відкинули спроби покращання ситуації в сучасних органі­заціях за допомогою пошуку взаємозалежних зв'язків між факторами організаційного та соціально-психологічного клімату. Почались пошу­ки шляхів, за допомогою яких можна здійснювати вплив на ставлення працівників до роботи в організації .

В основу розв'язання проблеми, з одного боку, було покладено ідею Т. Парсона, який звернув увагу на культурно-інституційний аспект ор­ганізації. Організація розглядалася як система, що «виробляє» свій про­цес соціалізації, щоб люди, які знаходяться в цій системі, розвинули або суб'єктивну мотивацію «підкорення» конкретним нормам, або загальну потребу «підкорення» нормам .

З іншого боку, було отримано дані про утворення в межах формаль­ної організації неформальних груп, які характеризуються наявністю своєрідної культури, що має свою систему цінностей, норм, правил по­ведінки, традицій, звичаїв, завдяки яким зберігається цілісність групи та стає можливою діяльність у ній .

Організація — це складний організм, основою життєвого потенціалу якого є організаційна культура. Вона не тільки відрізняє одну організацію від іншої, але і зумовлює успіх функціонування та виживання організації в довгостроковій перспективі. Можна сказати, що організаційна культура — це "душа" організації. Тлумачення організації як соціальної системи, в якій відбувається процес соціалізації, в результаті чого формуються цінності, норми, пра­вила поведінки, звичаї, традиції, дозволило твердити про наявність у ній певного типу організаційної культури.

Характеристика організаційної культури охоплює:

• індивідуальну автономність - ступінь відповідальності, незалежності та можливостей вираження ініціативи в організації;

• структуру - взаємодія органів та осіб, діючих правил, прямого керівництва та контролю;

• напрямок - ступінь формування цілей та перспектив діяльності організації;

• інтеграція - ступінь, до якої частини (суб'єкти) в рамках організації користуються підтримкою в інтересах здійснення скоординованої діяльності;

• управлінське забезпечення - ступінь, щодо якої менеджери забезпечують чіткі комунікаційні зв'язки, допомогу і підтримку своїм підлеглим;

• підтримку - рівень допомоги, яка надається керівниками своїм підлеглим;

• стимулювання - ступінь залежності винагороди від результатів праці;

• ідентифіковані - ступінь ототожнення працівників з організацією в цілому;

• управління конфліктами - ступінь разрешаемості конфліктів;

• управління ризиками - ступінь, до якої працівники заохочуються в інноваціях і прийняття на себе ризику.

Ці характеристики включають як структурні, так і поведінкові виміри. Та чи інша організація може бути піддана аналізу і детально описана на основі перерахованих вище параметрів і властивостей.