46. Процес, основні види та напрямки природокористування

Природокористування - це сукупність усіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу й заходи щодо його збереження.

. а)особливості нераціонального природокористування Нераціональне природокористування – це такий спосіб використання тіл і властивостей природи, який приводить до руйнуванняприродно-ресурсного потенціалу, порушення закономірних природних процесів, забруднення природного середовища. б)особливості раціонального природокористування Раціональне природокористування – це така діяльність людини, метою якої є не лише задоволення своїх потреб, але й збереження природних систем в якісному стані. Це таке природокористування, яке не приводить до якісних змін природної системи, але до якого людство ще не готове.Раціональне природокористування передбачаєорганічне, гармонійне поєднання антропогенних та природних процесів, завдяки чому досягається своєрідний компроміс «інтересів» всіх частин цих процесів. Раціональне природокористування - це оптимальний стан еколого-економічної системи. Воно здійснюється на основі науково обгрунтованих цілей та принципів. Загальною метою раціонального природокористування є задоволення зростаючих потреб людини в природних ресурсах за умов збереження компонентів природного середовища. в)компоненти природокористування Залежно від сфери господарської діяльності природокористування можна поділити на виробниче (промислове, сільськогосподарське тощо) і обслуговуване (рекреаційне, житлово- комунальне тощо). До структурних елементівприродокористування як галузі виробничої діяльності належать: 1)укупність спеціалізованих галузей, що відтворюють природні ресурсу, сприяють їх природному відновленню, регулюють процеси природокористування іншими галузями народного господарства. Ці галузі є природничо-господарськими й охоплюють сільське, лісове, водне, рибне господарство, геологорозвідку та ін.; створення виробничих об'єднань (підприємств) для здійснення переважно природоохоронних функцій. Це підприємства, що утилізують відходи виробництва і вторинні ресурси, очисні споруди, підприємства з виробництва картону із макулатури, целюлоз з трісок і тощо (при виробництві 1 т паперу з макулатури зберігається 4,5 м деревини, викиди в атмосферу зменшуються на 85%, а забруднення води - на 40%); підприємства з виробництва будматеріалів із відходів вуглевидобування, теплових електростанцій; фабрики з утилізації побутового сміття, відходів тваринницьких комплексів тощо; діяльність спеціалізованих цехів, служб, відділів охорони природи, що організовуються на підприємствах тих галузей, які найвідчутніше впливають на стан довкілля.. Складові економіки природокористування - охорона, освоєння й перетворення природи -виявляються в різних формах щодо природних ресурсів. При використанні невичерпних ресурсів ефективність природокористування визначається найменшими експлуатаційними витратами, найбільшими коефіцієнтами корисної дії видобувних виробництв і устаткування. Для вичерпних ресурсів важливими є комплексність та економічність видобутку, зменшення відходів. Охорона відновлюваних ресурсів у процесі використання спрямована на підтримання їхніх продуктивності й ресурсообороту, а експлуатація має забезпечити економний, комплексний та безвідходний '» видобуток і супроводжуватися заходам! щодо запобігання збиткам суміжні» видівресурсів.Економік* природокористування висвітлює дв групи пов'язаних між собою питань: 1) яі найекономічніше та найефективніше використовувати необхідні у виробництв й споживанні ресурси; 2) які методі запобігання забрудненню навколишньою середовища або ліквідації йоп найекономічніші.