31)Особливості розміщення газовидобувної промисловості України.

а)Динаміка розвитку газової промисловості України. Тазова промисловість України не має високих показників розвитку.Інтенсивний розвиток газової промисловостей пов'язаний з відкриттями 50-60р.р. XX ст. та інтенсивною розробкою низки великих родовищ нафти та газу в Західній (Перед-карпатський прогин), Східній (Дніпровсько-Донецька западина) та Південній газоносній областях.б)Характеристика особливостей розвитку та розміщення мережі.

Регіональні особливості розміщення газової промисловості обумовлені заляганням природного газу в надрах землі та системою газопроводів. Наявність потужної мережі газопро­водів в тому числі магістральних газопроводів „Союз" та Уренгой -Помари - Ужгород, дозволяє Україні на компенсаційній основі здійснювати транзитне транспортування газу з Росії і країн Середньої Азії в держави Західної Європи.. Зважаючи на терміни експлуатації газопроводів та їх технічний стан, для підтримання надійного й ефективного функціонування до 2015 року планується повністю завершити реконструкцію всіх компресорних станцій. Здійснюється російсько-український проект, внесений до переліку проектів ЄС у газовій сфері: розширення пропускної спроможності газопроводів з Росії до Балканських країн та Туреччини. Безпосередньо України стосується та частина спільної роботи, що пов'язана з розширенням пропускної спроможності транзитного газопроводу Ананьїв - Ізмаїл.

32)Електроенергетика-провідна галузь економіки України.

а)структура виробництва. Електроенергетика є складовою частиною ПЕК. Вона впливає не тільки на розвиток народного господарства, а й на територіальну організацію продуктивних сил. Всі електростанції України поділяють па чотири види. В основу поділу покладено ознаку використовуваного ресурсу:теплові електростанції, що працюють на твердому, рідкому і газоподібному паливі. Серед них вирізняють конденсаційні і теплоелектроцентралі;гідравлічні, що використовують відповідні гідроресурси і поділяються на гідроелектростанції, гідростимуляційні і припливні; атомні, які у вигляді палива використовують збагачений уран або інші радіоактивні елементи; електростанції, що використовують нетрадиційні джерела енергії. Серед них найперспективпішими є вітрові, сонячні, тощо.в) Екологічні проблеми енергетики. Одним із провідних чинників, що обмежує розвиток енергетики в Україні, є екологічний. Викиди становлять близько ЗО % всіх твердих часток, що надходять в атмосферу внаслідок господарської діяльності людини. За цим показником елек­тростанції зрівнялися з підприємствами металургії і випере­джають всі інші галузі промисловості. Крім того, енергетика дає до 63 % сірчаного ангідриду і понад 53 % оксидів азоту, що надходять в повітря від стаціонарних джерел забруднення. Оксиди сірки і азоту є основними джерелами кислотних дощів в Україні. Вони потрапляють у воду річок, озер і ставків та в грунт у вигляді сірчаної та азотної кислот. Оксиди ароту та вуглецю є основною складовою частиною смогів. У зв'язку з необхідністю збільшення використання в енергетиці вугілля екологічна ситуація може погіршитися.

33)Сучасний стан розвитку і регіональні особливості розміщення металургійного комплексу.

а)Сировинна база чорної металурги. До складу чорної металургії належить: видобуток, збагачення та агломерація залізних, марганцевих і хромітових руд, виробництво чавуну, сталі, прокату, труб, метвиробів, випуску концентратів залізної та марганцевої руд, електроферосплавів, окати-шів, флюсових вапняків, вогнетривів, коксу, як основного виду палива, феросплавів, вторинна переробка чорних металів та ін. б)Головні райони та центри чорної металургії. Видобуток залізної руди здійснюється в п'яти басейнах: Кри­ворізькому, Білозерському, Керченському, Кременчуцькому, Приазовському. Загальні запаси марганцевих руд складають 3.5 млрд. т, з них 2,5 млрд. т. - промислові. За їх запасами Україна посідає 2 місце в світі, після ПАР, забезпечуючи 32% світового виробництва марганцевих сплавів. Марганцеворудною базою чорної металургії України є Придніпровський Марганцеворудний басейн. Він склався з 3 великих районів: Нікопольського, Інгулецько-Дніпровського та Великотокмацького

в)Галузева структура кольорової металургії. Кольорова металургія включає видобуток, збагачення, металургійну переробку кольорових руд, дорогоцінних і рідкісних металів, в тому числі виробництво сплавів, прокат кольорових металів, переробку вторинної сировини і видобуток кольорового каміння. В структурі виробництва кольорових металів України провідне місце посідає алюмінієва промисловість, що складається з виробництва глинозему та алюмінію. Основною алюмінієвою рудою є боксити, запаси яких в Україні невеликі. В Україні є значні запаси нефелінових порід, що можуть бути сировинною базою великої алюмінієвої промисловості

34)Міжгалузевий машинобудівний комплекс України.

а)Галузева структура машинобудівного комплексу.

Машинобудівний комплекс охоплює спеціалізовані галузі. Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль в створенні матеріально-технічної бази. Структура машинобудівельного комплексу України складається з галузей:

1.Важкого машинобудування:-металургійне. - гірничорудне, -енергетичне. 2.Середнього машинобудування:-транспортне. - сільськогосподарське і тракторне, - верстатобудування, -устаткування для легкої і харчової промисловості.3.Точного машинобудування:-приладомашинобудування, -електротехнічне машинобудування.4.Транспортного машинобудування:залізничне машинобудування, -автомобілебудування - авіабудуваннясуднобудування (морське та річне). б)Структура важкого машинобудування, принципи розміщення.

Структура важкого машинобудування: - металургійне. -гірничорудне, - енергетичне. Найбільше підприємство важкого машинобудування є -Новокраматорський завод, який випускає устаткування для доменних печей, ковальсько-пресове устаткування та екскаватори. Устаткування для металургійної промисловості виробляється також в: Маріуполі, Дебальцевому (Луганська обл.), Кривому Розі, Дніпропетровську. Підприємства, що виробляють гірничорудне устаткування, розташовані в Донбасі і Придніпров'ї. Заводи з виробництва шахтного устаткування функціонують в Донецьку, Харкові та Луганську. Центрами виробництва енергетичного устаткування є Харків та Полтава. Виробництво устаткування для нафтової і газової промисловостей зосереджено в Харкові, Конотопі (Сумська обл.) та Дрогобичі (Львівська обл.). в)Структура Транспортного машинобудування: - залізничне машинобудування, -автомобілебудування – авіабудування суднобудування (морське та річне). В Україні транспортне машинобудування представлено всіма галузями. Великі заводи, що спеціалізуються на виробництві устаткування для залізниць розташовані в Луганську, Харкові та Дніпропетровську, а головними центрами вагонобудування є Дніпродзержинськ, Кременчук і Кадіївка (Луганська обл.). Залізничні цистерни виробляють в Маріуполі, а в великих транспортних центрах і вузлах працюють локомотивно-ремонтні заводи. Центрами морського суднобудування є Миколаїв та Херсон, а річного - Київ. Судноремонт морського транспорту здійснюється в Одесі, Маріуполі, Керчі та Севастополі, а річного - Запоріжжі, Ізмаїлі, Кілії. Автомобільні заводи України випускають автобуси (Львів, Бориспіль, Черкаси), великовантажні автомашини (Кременчук), легкові автомобілі (Запоріжжя, Луцьк), автомобільні мотори (Мелітополь). В останні роки в Україні отримала розвиток збірка автомобілів іноземних марок з комплектуючих вузлів і деталей. Центрами такого автомобілескладання є Луганськ, Кременчук, Чернігів, Херсон, Іллічівськ, Черкаси, Бориспіль, Сімферополь. Мотоцикли, мопеди та велосипеди виготовляють у Львові, Києві, Харкові та Чернігові. Центрами літакобудування є Київ та Харків. Найважливішим центром тракторобудування є Харків, де діють заводи - тракторний, тракторних самохідних шасі, моторобудівний. Колісні трактори виробляють у Дніпропетровську, тракторні агрегати

у Вінниці. Ряд великих підприємств для виробництва деталей і запасних частин для тракторів працюють у Сімферополі, Кременчуці, Чугуєві, Києві, Білій Церкві, Луганську, Одесі.

35)Структурний аналіз агропромислового; комплексу України в нових економічних умовах.

Агропромисловий комплекс (АПК) за своїм складом та структурою значно відрізняється від інших міжгалузевих комплексів, - передусім тому, що в ньому як головний засіб виробництва використовується земля, на якій вирощується сільськогосподарська продукція та сировина для виробничого та невиробничого споживання. Власне, сільськогосподарське виробництво, яке базується на використанні сільськогосподарських угідь, є основою розвитку переробних галузей промисловості. а) Сьогодні АПК має такі сфери: промисловість, що виробляє засоби виробництва для сільського господарства; власне сільське господарство;галузі, зайняті транспортуванням, переробкою та збутом кінцевої продукції сільськогосподарської сировини й продовольства. б). До економічних факторів розвитку регіонального рийку продовольчих товарів відноситься рівень розвитку і розміщення сільськогосподарського виробництва і промислової переробки сільськогосподарської сировини, рівень розвитку "господарських зв'язків між підприємствами продовольчого комплексу, міжрегі­ональних зв'язків з забезпечення товарообміну, рівень і структура цін на продовольчі товари. До науково-технічних факторів належать рівень розвитку ма­теріально-технічної бази сільського господарства, харчової промисловості та інфраструктури, рівень механізації і автоматизації транспортно-складських процесів та впровадження досягнень науково-технічногогірогресу. До соціальних факторів, що впливають на розвиток регіонального ринку продовольчих товарів, належать кількісний і якісний рівень забезпечення підприємств продовольчого комплексу трудовими ресурсами, чисельність і соціально-демографічна структура населення та його розміщення по території, в) Необхідною передумовою ефективності суб'єктів сільського господарства на регіональному ринку продовольчих товарів є утворення багатоукладної аграрної економіки і рівноправність господарських формувань різних форм власності, включаючи приватну. Без радикального реформування відносин власності на землю і становлення багатоукладної аграрної економіки ефективний розвиток виробництва продовольства в регіоні неможливий. До складу суб'єктів сільського господарства повинні входити акціонери, орендні, кооперативні, селянські (фермерські), особисті підсобні господарства, а також виробничі, постачально-збутові, торгівельно-посередиицькі підприємства та їх асоціації різних форм власності..

36)Сiльське господарство України:

а) земельні ресурси сільського господарства Основу сільськогосподарського

виробництва складають земельні ресурси країни, придатні для ведення сільського господарства, які одержали назву сільськогосподарських угідь (41763.8 тис. га.): угіддя складаються з ріллі, перелогів, сінокосів, пасовищ, насаджень. На жаль сьогодні майже 69%, або понад ЗО млн. га сільськогосподарських угідь визнані деградованими і біля 15 млн. земель в Україні - ерозійно небезпечні. б)диференціація сільського господарства за природними зонами

У країна має всі умови для розвитку сільського господарства, але вони диференційовані за природними зонами. Кожна зона має власні особливості у структурі земельних ресурсів, сільськогосподарських та лісових угідь. Так, Полісся займає близько 20% площі України і вирізняється порівняно низьким ступенем розвитку сільського господарства, освоєністю земельного фонду, але високою питомою вагою природних кормових угідь. Тому для зони характерні дрібноконтурність, подрібненість землекористування. Тут переважають дерново-підзолисті ґрунти (до 70% території). На Поліссі обробляється близько 35% земельної площі. Лісостеп - найбільша природна зона: близько 30% загальної площі країни. Враховуючи високу освоєність (76%) та розораність (65,9%), значну частину земель складають сінокоси, ліси та кущі, болота, яри та зсуви, що розділяють орні масиви. Ґрунтові та кліматичні умови найбільш сприятливі для інтенсивного введення сільського господарства. В лісостепу переважають типові чорноземи та сірі опідзолені ґрунти. Степова зона розділяється на дві підзони: Північну та Південну. Північна частина Степу займає більше 25% території. Південний Степ - 1/7 частину, але освоєність та розораність земель тут дещо нижчі, ніж у Північному Степу. Гірський Крим займає невелику територію, що вирізняється підвищеною лісистістю, а орні землі становлять тут лише 21,8%.Українські Карпати характеризуються найбільшою лісистістю, низькою сільськогосподарською освоєністю земель.На Прикарпатті переважають кислі, дерново-підзолисті, глеєві та суглинкові ґрунти. Ці фактори несприятливо впливають на розвиток сільського господарства. в)галузі сільського господарства УкраїниТрадиційне сільське господарство ділятьна дві галузі: рослинництво (зернові,зернобобові культури, технічні культури,овочеві культури, сади) і тваринництво(скотарство, свинарство, вівчарство,птахівництво, кролівництва, рибнегосподарство,бджільництво,шовківництво).