Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
навч-мет посібник виправлене2.doc
Скачиваний:
68
Добавлен:
26.04.2019
Размер:
1.9 Mб
Скачать

2. Виробничо-професійні та науково-технічні професіоналізми

Професіоналізми – це слова або вислови, властиві мові певної вузької професійної (рідше - соціальної) групи людей, поставлених в особливі умови життя. Звичайно професіоналізми. називають емоційно забарвлені елементи, що виступають як розмовні синоніми-еквіваленти до стилістично індивідуальної професійної номенклатури чи слів-термінів і часто виходять за межі літературної норми: у водіїв легкова машина підвищеної прохідності має назву бобик, руль – бублик, автокришка – ґума, легковий автомобіль – кінь; у друкарів і журналістів по­милка називається ляп, нижній кінець сторінки, книжки – хвіст; у льотчиківлітакІл-2”горбатий, слід, що залишає реактивний літак,- ковбаса-зебра. Такі професіоналізми є метфоризованими словами загального вжитку. Деякі з них з часом вхо­дять у нормативне вживання: двірникпристрій для очищення вітрового скла – у водіїв; ліхтарик, боковик підзаголовок, винесений за поля тексту, у дру­карів та ін.

Професіоналізми виникають у двох випадках: коли та чи інша спеціаль­ність або вид занять не має розвиненої термінології (напр.: полювання, рибальство, різні ігри та ін.) або як розмовні неофіційні замінники наявних у цій галузі термінів. Друга група професіоналізмів особливо поширена й досить активно поповнюється (наприклад: карданний пристрій – кардан, транс­плантація – пересадка; отоларинголог – вушник та ін.). Це, як правило, загальнозрозумілі й часто загальновживані слова, які, проте, не належать до літературної мови. З-поміж професіоналізмів можна вирізняти науково-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жарґонні.

З професійною лексикою тісно пов’язана спеціальна термінологія окремих галузей науки, техніки, мистецтва тощо. Вони мають певну кількість спільних елементів. Проте між ними є істотні відмінності: у професійній лексиці при детальній диференційованості назв окремих предметів, їх частин та видових понять немає назв для широких категорій однакових чи подібних реалій. А кожна назва за своїм походженням і структурою звичайно ізольована від інших. Тоді як у термінології слова, що означають близькі поняття, становлять утво­рення від однакових коренів. Професіоналізми виникають стихійно на власній мовній основі, а галузеві терміни переважно творяться свідомо, часто з вико­ристанням іншомовних слів та словотворчих засобів.

На відміну від термінів, професіоналізми не мають чіткого наукового ви­значення й не становлять цілісної системи. Терміни – абстрактні поняття, а професіоналізми – конкретні, тому що детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов’язані зі сферою діяльності відповідної профе­сії, наприклад:

1.Слова та словосполучення, притаманні мові моряків:

кок – кухар, камбуз – кухня, кубрик – кімната відпочинку екіпажу, бак – носова частина корабля, чалитися – приставати до берега, ходити в море – плавати, компас, рапорт тощо.

2. Професіоналізми працівників банківсько-фінансової, торговельної та по­дібних сфер: зняти каму, підбити, прикинути баланс.

3. Назви фіґур вищого пілотажу в льотчиків: штопор, бочка, петля, піке, фюзеляж та ін.

4. Професіоналізми користувачів ПК: мама – материнська плата, клава – клавіатура, скинути інформацію – переписати, вінт – вінчестер (жорсткий диск нагромадження інформації).

5. Професіоналізми музикантів: фанера – фонограма, ремікс – стара мелодія з новою обробкою, розкрутити (пісню, ім’я) – розрекламувати.

На жаль, дехто зі службових осіб, причетних до складання ділової корес­понденції, вважає професійну лексику нормою писемного мовлення, засмічуючи професіоналізмами мову ділових паперів, утруднюючи спілкування й знижуючи загальний рівень мовної культури документів.

Щодо слів стилістично маркованих - термінів, професіоналізмів та інших, то вони можуть мати і номінативну (у науковому та офіційному стилях) функцію, і поєднану з нею художньо-експре­сивну роль. Тому вживати такі слова треба за необхідністю, а не для того, щоб похизуватися неординарністю свого мовлення. Для чого казати дефекти, якщо можна сказати недогляди або вади, недоліки, менеджер замість керівник, прийняти рішення (офіційне) замість вирішити (нейтральне), ампутувати гілку замість відрізати її?