Позааудиторна пошуково-аналітична робота

Завдання 1. Розмови про працевлаштування можуть вестися і за допомогою телефонного контакту. Складіть телефонний діалог. Поясніть, у чому полягає його відмінність від безпосереднього контакту.

Завдання 2. Продумати ситуацію з елементами рольової гри “Я керівник установи, підприємства, організації. Мої дії” (заздалегідь підготовлені студентами виступи).

Тема: Терміни і термінологія. Професійна

лексика фахівця.

План

1. Терміни та їх місце у діловому мовленні.

2. Виробничо-професійні та науково-технічні професіоналізми.

1. Терміни та їх місце у діловому мовленні

Слово «термін» відоме ще з античних часів. У Середньовіччі слово «термін» означало визначення, позначення. Саме з цим значенням поширилося в Україні уже у 18 столітті.

Термін – це слово або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття.

Сукупність термінів окремої галузі науки становить певну термінологію

Термінологія – це розділ лексикології, який вивчає терміни.

Терміни – це слова або словосполучення, які вживаються в досить специ­фічній (науковій, публіцистичній, діловій та ін.) сфері мовлення і створюються для точного вираження спеціальних понять і предметів. Іншими словами, тер­мін – це слово в особливій функції, і саме в зв’язку з цією функцією термін на­буває великої точності значення, “чистоти” (він позбавлений образних, експре­сивних, суб’єктивно-оцінних відтінків значення).

Основні способи творення термінів:

• зміна значення слова звичайної мови;

• творення неологізмів шляхом словотвору з коренів та інших морфологічних елементів звичайної мови, що часто набирає форми кальок з іноземних мов;

• запозичення з іноземних мов (етранжизми). Переважання перших двох способів пов'язане з тенденцією до пуризму. Для практичних цілей термінологія укладається в галузевих термінологічних словниках.

Терміни створюються засобами власної мови (діловодство), запозичаються (дебет) або “конструюються” з власних і запозичених складників (телетайп, фототелеграма, скорозшивач).

Поява нових термінів, уточнення й кодифікація (закріплення у словнику) вже наявних у мові, ставлять працівника сфери управління перед необхідністю враховувати зміни в мові службової документації, знати вимоги, які до неї ви­суваються.

Усі терміни мають низку характерних ознак до яких належать:

-системність терміна (зв’язок з іншими термінами даної предметної сфери);

-наявність дефініції (визначення) в більшості термінів;

-моносемічність (однозначність) терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності;

• стилістична нейтральність;

• відсутність експресії, образності суб’єктивно-оцінних відтінків.

Терміни поділяються на загальновживані (авангард, ідея гіпотеза, формула) та вузькоспеціальні, уживані в певній галузі науки (знаменник, дільник, чисельник).

До термінів ставляться такі вимоги:

1.Термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику, формі (діловодство, а не діловедення, справоведення, ділопроізводство). Проник­нення нестандартних термінів у діловодство пояснюється насамперед обстави­нами складання документа: вони укладаються швидко, часто навіть без чорно­виків, поява їх диктується обставинами, звичайно малосприятливими для три­валого обдумування; не завжди ці папери читаються іншими особами.

Виникнувши таким чином, нестандартний термін поступово поширюється й може навіть перейти в загальнонародний вжиток, засмічуючи мову.

2.Термін повинен вживатися з одним (закріпленим за ним у словнику) зна­ченням (наприклад, циркуляр - це розпорядження, які повинні виконуватися всіма підвідомчими даній організації установами й підприємствами, а це озна-чає, що циркуляр – це лише директивний лист, а не лист будь-якого типу, і таким словом можна називати лише документи цього типу.

3. При користуванні терміном слід суворо дотримуватися правил утворен­ня від нього похідних форм: якщо словник або довідник дає лише певні форми, то “утворювати” ще якісь слова для власного вжитку забороняється, наприклад: акт, род. відм. акта (а не акту як у загальновживаному слові), множина – акти; словосполучення акт приймання-здавання, акт ревізії, акт звірки розрахун­ків, акт про надходження товарів; комерційний акт та ін. Від терміна акт можна утворити дієслово (актувати), пасивну форму дієслова (актуватися), дієприкметник (актований), віддієслівний іменник (актування). Проте вже термін активування належить до іншої галузі (як і активація) і в діловодстві вжитий бути не може.

4. При укладанні документа службова особа повинна звіритися за словни­ком, якщо певний термін викликає у неї сумніви, і не пускати в обіг слів, утво­рених кимось на заміщення наявних у словнику загальнолітературних термінів. Напр.: є терміни позаштатний фонд і несписочний фонд, проте дехто, порушуючи норми літературної мови, вживає неправильний вислів безлюдний фонд.

5. Причиною таких ускладнень часто буває неоднозначне розуміння якогось терміна тим, хто писав листа, і тим, хто його одержав.

Від термінів слід відрізняти номенклатурні назви – своєрідні етикетки предметів, явищ, понять. Якщо в основі терміна лежить загальне поняття, то в основі номенклатурної назви – одиничне.