10.Візантійський канон та його вплив

Але основний вплив Візантії на слов'янський світ здійснювалося за допомогою його християнізації. Вона ж послужила ідеологічною основою для об'єднання слов'янських племен в єдине російське держава. У Київську Русь християнство проникло вже вперше половині Х століття. З договору Ігоря з греками (945 р.) ми дізнаємося, що в цей час серед київських варягів було багато християн, і що в Києві була християнська церква св. Іллі. Після смерті Ігоря його вдова і правителька держави велика княгиня Ольга сама прийняла християнство (близько 955 р.), і деякі члени князівської дружини наслідували її приклад.

Для російського народу, порівняно пізно вступив на шлях історичного розвитку, прийняття християнства означало в той час прилучення до багатовікової і високої культури Візантії.

Візантійська естетика справила величезний вплив на музичну культуру Київської Русі, надовго визначивши шлях розвитку російської музики. Церковний спів, почуте російськими послами в Константинополі, вразило їх уяву нечуваної до того сладостной красою. Якщо народна пісня супроводжувала життя людини, глибоко входила в його побут, праця, відпочинок, від колискових до похоронних плачів, то церковна музика виконувала іншу задачу.

Принцип канону відігравав найважливішу роль в культурі Візантії, де він складався поступово, формуючи всі види богослужбових чинопоследований. Канон мав охоронної тенденцією, він не дозволяв привносити в церковну культуру нічого низького банального, чужого їй. Візантійський канон ліг в основу співочої церковної культури Давньої Русі. Однак, якщо у Візантії музично - поетичний канон богослужіння складався поступово протягом кількох століть і оформився остаточно лише в Х столітті, в Стародавній Русі канон був сприйнятий цілком разом з хрещенням Русі і розглядався тут як щось непорушне, священне. Його порушення на Русі могло розглядатися, як єресь. Так невеликі зміни деяких текстів і обрядів в результаті нових перекладів, вироблені в середині ХУ11 століття привели до драматичних подій, викликавши розкол російської церкви і рух старообрядців. Попевочний принцип музичної композиції був запозичений давньоруськими музикантами з Візантії.У другій половині 1Х створюється слов'янська писемність на основі грецького статутного листи з додаванням кількох літер. Брати Кирило (827-869гг.) І Мефодій (815-885 рр..) Прибули з Візантії в Великоморавське державу на запрошення князя Ростислава з місіонерськими цілями в 863 році. Договір 911 року між Олегом і Візантією вже був написаний двома мовами - грецькою і слов'янською. Про досить значне поширення грамотності серед різних верств суспільства свідчать літописи та археологічні знахідки, що відносяться до Х1 століття, а так само численні новгородські берестяні грамоти. Давньоруська живопис християнської Русі грала в житті суспільства дуже важливу і зовсім іншу роль, ніж живопис сучасна і з цією роллю було визначено її характер. Невіддільна від самого призначення живопису та досягнута нею висота. Русь прийняла хрещення від Візантії і разом з ним успадкувала уявлення про те, що завдання живопису - «втілити слово», втілити в образи християнське віровчення. Тому в основі давньоруської живопису і лежить велике християнське «слово». «Образ» по-грецьки - ікона. І вже з глибокої давнини слово «ікона» стало вживатися і вживається досі як пряме назву для набули широкого поширення в живопису візантійського світу окреме самостійне зображення як правило, написаних на дошці. Але в широкому сенсі іконою, тобто чином втілив слово, є створене цієї живописом: зображення, невіддільні від самих будівель храмів, мозаїки, фрески, що прикрашають сторінки рукописних книг. Прагнучи підкреслити призначення і характер живопису візантійського православного світу, часто до неї цілком, а не тільки власне до ікон відносять термін«іконопис». В області станкового живопису першим поштовхом впливу візантійського живопису був привіз на Русь ікон.