Кодифікація права в Україні в складі Російської імперії 18 століття

Систематизація права – впорядкування та вдосконалення правових актів (правових звичаїв, судових прецедентів та практики, правових договорів, нормативно-правових актів…) приведення їх до певної внутрішньої узгодженості шляхом створення єдиних нормативних актів та їх збірників. Слід відрізняти від систематизації законодавства під час якої відбувається впорядкування тільки нормативно-правових актів. Систематизація здійснюється 3-ма способами:

- інкорпорація – впорядкування нормативних актів шляхом видання правотворчими органами збірників чинних нормативно-правових актів за певним критерієм (хронологія, види, назви) без зміни їхнього змісту. Вона може бути офіційною і приватною.

- консолідація – вид систематизації в процесі якого кілька актів об’єднуються в один документ без зміни змісту, хоча як правило здійснюються редакційні виправлення

- кодифікація – найскладніший вид систематизації права, яка характеризується змістовною переробкою, узгодженням, об’єднанням певної групи юридичних норм пов’язаних спільним предметом правового регулювання. Результатом є нові кодекси, статути, зводи, закони.

На початку 18 століття в Російській імперії та на Лівобережній Україні виникають економічні та соціально-політичні передумови та юридично-технічні причини, які вимагають удосконалення та упорядкування норм права для подальшого розвитку законодавства.

Причини проведення систематизації права в Україні:

- економічні: ліквідація кріпосної залежності у більшості селянства, що призвело до прогресу зростання сільського господарства; подальша урбанізація міст, чому сприяло розвиток ремесла, мануфактур, торгівлі.

- соціально-економічні: поява нового пануючого стану – козацької старшини, що бажала юридичного закріплення своєї власності; відносно мирне життя в Україні; вимоги російської влади та дворянства.

- юридичні: присутність гетьманської влади; хабарництво; незнання суддями російського походження польської, німецької та латинської мов;

Кодифікаційні роботи почалися з приходом до влади гетьмана Данила Апостола (з 1727 року), була заключна угода «Рішительні статті» де першим пунктом була вимога до вдосконалення законодавства. Перша кодифікаційна комісія була створена в 1728 році зі указом Петра II, її робота проходила в Глухові. До неї були включені представники генеральної старшини: генеральний бунчужний, суддя…

В першу комісію увійшло 12 чоловік, але її склад постійно змінювався. Перед кодифікаційною комісією було поставлено 2 задачі: перекласти на канцелярську тогочасну російську мову Литовські статути та збірники Магдебурзького права; створення принципово нового збірника українського законодавства. З першим завданням комісія справилася до 1734 року, були перекладені Литовський статут 1688 року, але він був перекладений з польської мови і тому було припущено декілька помилок, було перекладено «Право саксонське і магдебурзьке Павла Щербича», «Право Хелмицьке», «Право цивільне магдебурзьке»…і т.д. А робота над новим збірником українського законодавства продовжилася до 1743 року. Проте необхідним був наявний процесуальний кодекс і тому цією комісією був створений новий збірник для полкових сотенів і міських суддів:

- «Процес короткий приказний» 1734 рік (створили: генеральна канцелярія гетьмана та члени кодифікаційної комісії) Джерела: Литовські статути, порядок прав цивільних, гетьманський універсал, нормативні акти російського походження. Структура: вступ (вказано деякі причини його створення; про заведення у кожному полку полкових, сотенних і магістратських канцелярій, вхідних і вихідних книг); 13 артикулів основного змісту (1-4- загальне судочинство; 5-13 – процесуальні норми з розгляду окремих видів цивільних та кримінальних справ) ці параграфи вміщували виключення із загального законодавства; апендикс (прикінцеві положення) тут був записаний еталон судового вироку; економіка кратка, тут було вказано про деякі нотаріальні дії. Цей документ був чинним у всіх судах Україні. Був одним із джерел проведення кодифікації.

- «Права за якими судиться малоросійський народ» 1743 рік. Цей кодекс був результатом майже 25-річної комісії. Джерела: Литовський статут 1588 1614, 1619, 1578 років; Трибунал луцький 1578 року – правовий акт про порядок розгляду апеляційних справ на Волині, Поділлі, Київщині; Збірники магдебурзького права; Інструкція судам 1730 року; Процес короткий приказний 1734 року; норми Римського та канонічного права; українське звичаєве право. Структура: Інструкція кодифікаційній комісії; пояснення цитат; алфавітний реєстр; 30 розділів поділених на 531 артикул і 1716 пунктів – за основу основної частини була взята структура Литовського статуту 1788 року.

Після затвердження цього документу сенатом, він був надрукований у 300 екземплярах і надісланий по всіх судово-адміністративних установах.

- «Суд і розправа в правах малоросійських» 1750 рік. (створив: Федір Чайкевич). Джерела: звичаєве право, судова практика полкових, сотенних і магістратських судів, польські конституції (на той час конституціями називали укази короля 1511, 1611 років, що стосувалися місцевого судоустрою), Трибунал Луцький «про порядок апеляції судових рішень», норми римського і канонічного права, російське законодавство, збірники магдебурзького права, третій і четвертий розділи Литовського статуту 1588 року. Деякі артикули були його особистого нормотворення. Був підписаний канцелярією 18 жовтня 1750 року.

Частини:

1-ша про докази

2-га про роки

3-тя про процес

4-та про апеляцію

5-та про виконання суду

6-та про посах віно і привіно

26 липня 1754 році був дописаний розділ про апеляції, в 1755 була написана частина про давність земську, в 1758 про суд польовий і комісарський тобто межовий. За змістом ця робота містить добре систематизовані правові норми, вміло використана законодавча техніка того часу.

Гетьманом Розумовським у 1760-1763 була проведена реформа місцевих судів. Замість полкових та сотенних судів впроваджується судова система за зразком Литовських статутів. Вся територія Гетьманщина була поділена на 20 судових повітів, в кожному повіті був 1 земський суд (цивільні справи), 1 підкоморський суд (земельні справи), 1-2 гротський суд (кримінальні справи).

Ця реформа була проведена на основі документу «Суд і розправа в правах малоросійських».