1.Методологічні проблеми визначення культура

2.Обсяг та зміст поняття «українська культура

3.Народна культура та фольклор

4.Джерела формування української культури

5.Поняття міфу та специфічні риси слов’янської міфології

Пантеон слов’янських богів

7. Київська Русь як соціокультурна система

8.Слово про закон і благодать

Запровадження християнства в Київській Русі та його значення

10.Візантійський канон та його вплив

11.Література доби Києвської Русі

12.Філософська думка Київської Русі

13.Архітектура Київської Русі

14.Галицько-Волинська держава як політичний і культурний наступник КР

Західні культурні впливи на Галицько-Волинське князівство

16.Розвиток гуманістичних та реформаційних ідей в українській культурі ХV-XVI ст.

17.Ст. Оріховський «Напучення польському королеві Сигізмунду Августу»

Творчість І.Вишенського

19.Скульптура і живопис XVI ст.

20.Розвиток книгодрукування

21.Специфічні риси Відродження в Україні

Українці в освітніх закладах Зах. Європи

23.Діяльність Острозького культурно-освітнього осередку

24.Братський рух в Україні

25.Розвиток полемічної літератури в Україні

26.Києво-Могилянська академія як центр освіти і науки в Україні

27.Діяльність Ф.Прокоповича

28.Загальна характеристика українського бароко

29.Ренесансна сутність та барокова форма літератури в Україні в 17 ст

30.Значення творчості Сковороди для розвитку української культури

31.Вияви класицизму в Україні

32.Живопис в Україні 18ст.

33.Музична культура 18 ст.

34.Творчість І.Котляревського

35.Періодизація та загальа характеристика української культури в 19 ст

36.Дворянський період в розвитку української культури

37.Народницький період в українській культурі 19 ст.

38.Модерний період в українській культурі

39.Романтизм та його розвиток в Україні

40.Життя і творчість Т.Г.Шевченка

41.Куліш , Костомаров , Шевченко як представники романтизму

42.Розвиток науки та освіти в Україні 19 ст.

43.Харківський університет та його внесок у розвиток української філософії та науки

44.Київський університет св.Володимира та його внесок в розвиток науки та освіти в Україні

Загальна характеристика розвитку філософсьокої думки в КУ

Архітектура в Україні 19 ст.

47.ПРОСВІТНИЦТВО В УКРАЇНІ

48.КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО.

49.КУЛЬТУРНІ ТОВАРИСТВА ГРОМАДА І ПРОСВІТА

50.РОЗВИТОК ТЕАТРУ В 19 СТ

51.УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 19 СТОЛІТТЯ

52.УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА 20 СТОЛІТТЯ

Національно-культурне становище українців в 20-30-х роках

54.СТИЛЬ МОДЕРН В МИСТЕЦТВІ.

УКРАЇНІЗАЦІЯ

56.РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ

58.ШІСТДЕСЯТНИКИ

59.Українська культура у 80-90 роках

1.Методологічні проблеми визначення культура

Зауважимо, що у своєму етимологічному значенні поняття “культура” бере початок в античності. Його можна віднайти в трактатах філософів та педагогів Стародавньої Греції та Риму. Спочатку у розумінні культури душі, розуму, тіла, що досягається шляхом цілеспрямованих вправ і виховання. Загалом, в античній свідомості розуміння культури ототожнюється з пайдеєю, тобто освіченістю. Так на думку Платона, пайдейя є керівництвом до зміни самої сутності людини. Відомий філософ М. Хайдеггер у цьому контексті уточнює, що “Пайдейя означає перетворення всієї людини в значенні триваючого перенесення її з кола найближчих речей, з якими вона стикається, в іншу сферу, де сутність виявляється сама по собі”

Вперше термін «культура» вжив Цицерон (106 – 43 рр. до н.е.).

Серед різноманітної діяльності людини особливе місце посідає наука як елемент культури, одна з її підсис­тем. Без науки культура не може здійснювати свої основні соціальні функції. Поняття "наука" і "культура" не тотожні. Поняття "культура" значно ширше, адже наука не врахо­вує всіх сфер матеріальної і духовної культури, наприклад таких, як мистецтво, моральні теорії і погляди.

Наука є феноменом культури. Вона збагачує людину, її духовний світ і тим самим сприяє його розвитку. Саме на­ука виробляє певний механізм передачі знань новим поко­лінням. Разом з тим, наука та її пізнавальна діяльність зна­ходяться в залежності від умов соціально-економічного стану суспільства. В тому числі — його культури. Наука розвиваєть­ся тільки на певному рівні соціально-економічного поступу суспільства, коли виникає потреба в наукових знаннях, і на певному рівні культурного прогресу, який формує сприят­ливу атмосферу для виникнення і розвитку знань. Це озна­чає, що наука народжується в надрах самої культури.

Культура є багатограним поняттям оскільки використовується в повсякденному значенні і як об’єкт наукових досліджень.Існує приблизно 500 значень терміну «культура».Проблема в тому , що усі вони є коректними , але неповними. У 1982 році на всесвітній конференції ЮНЕСКО був досягнутий консенсус у визначені культури. Повне значення :

Культура – комплекс духовних, емоційних та інтелектуальних рис суспільства, які виражаються не лише в мистецтві,а у способі буття, світогляді на конкретному історичному етапі його розвитку, системі цінностей і традицій.

Предметом історії української культури є вивчення фундаментальних закономірностей, світоглядних принципів розвитку культури на конкретних етапах та їх зв’зок із сучасним станом вітчизняної культури.

2.Обсяг та зміст поняття «українська культура

У антропологічному значенні термін «культура» означає створений суспільством життєвий світ . Спосіб життя людських спільнот лише частково детермінований природним оточенням і біологічними особливостями людини натомість життєвий світ,тобто світ культури людини, розвивається у сфері свободи і відповідно розвиток культури можна осмислити на основі того, яким чином людські спільноти перетворюють негативну свободу-свободу від природних (об’єктивних) детермінацій - на позитивні. Тобто створення особливого самобутнього життєвого світу ,а отже , і самобутньої спільноти.

Національна культура уособлює надбання культур різних соціальних верств і прошарків населення кожного окремого суспільства. Своєрідність національної культури, її неповторність і оригінальність виявляються як у духовній (мова, література, музика, живопис, релігія), так і в матеріальній (традиції виробництва, праці, ведення гос­подарства) сферах життя і діяльності народу. Так, зокре­ма, виділяють національні культури — українську, російсь­ку, французьку та ін.

Кожен народ, створюючи власну національну культуру, тим самим робить внесок у світову культуру, здійснюючи за її допомогою зв'язок з навколишньою природою та інши­ми народами. В результаті такого спілкування відбуваєть­ся взаємне культурне збагачення. І як наслідок — різні куль­тури розвиваються, ускладнюються, стають набагато різно­манітнішими

В основі розуміння національної культури покладено поняття спільноти. Однією з найпростіших , історично перших , спільнот індивідуального типу постає саме етнос.

Етнос - група людей , які об’єднані саме культурними чинниками (міфами, віруваннями,звичаями,мовою),які здатні породжувати почуття солідарності.

Нація – спільнота людей, які об’єднані культурно-психологічним та історичним контекстом (етнічна нація, культурна нація).

Нація – єдність громадян у межах певного державного утворення.

Етнічна або політична нація , залежно під поняття.

Політична нація формується внаслідок утворення національних держав , належність до політичної нації визначається громадянством.

Етнічна нація є результатом етногенезу, який має історичний ,а не політико-правовий характер. Формування національної культури полягає у виокремленні певних елементів з наявної етнокультурної різноманітності. Формування відбувається на основі синтезу етнокультурних утворень у консолідовану культурну цілісність. Суб’єктом цього перетворення постає елітарна частина суспільства.

До основних рис національної культури відносять:

національну самосвідомість , національна ідея , національна мова ,територія , наявність держави та держ. утворень. Ці ж риси характеризують і національну культуру.

Під національною самосвідомістю розуміють здатність культури до консолідації синтезу різних етнокультур, а також здатність до визнання і розуміння інших культур.

Національна ідея - здатність культури зберігати єдність у просторі та часі , зберігати свою ідентичність (Велика франц. революція дала поштовх французам ).

Національна культура - така культура, яка виникає на основі спільного культурно-історичного і психологічного контексту , формується внаслідок консолідації різних етнокультур. Має такі властивості, як національна самосвідомість , нац. ідея , нац. держава і територія.