МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ІСТОРІЇ ПРАВНИЧОЇ ДУМКИ В КИЇВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

Історико-юридична школа київського університету (період до 1917р.)

Виконав:

студент 1 курсу 7 групи

денної форми навчання

Селівакін Ігор Олександрович

Викладач:

Соломаха Артем Григорович

Київ 2015 р.

ЗМІСТ

1.Вступ 3

2.Період до реформ 60-х років ХІХ століття 4

2.1 Науковий шлях: Костянтин Олексійович Неволін 7

2.2 Науковий шлях: Микола Іванович Пілянкевич 8

3.Післяреформений період і до 1917 року 9

3.1 Науковий шлях: Микола Карпович Реннекампф 11

3.2 Науковий шлях: Євген Миколайович Трубецькой 12

Висновок 14

Список використаної літератури 15

1. Вступ

Історія правничої думки України ХІХ – початку ХХ ст. є однією з найцікавіших і одночасно складних та недостатньо досліджених проблем правознавства. Останнім часом науковий інтерес вчених-юристів України до цієї проблеми значно пожвавився, проте чимало її аспектів все ще залишається поза увагою правознавців і потребує спеціальних досліджень. Особливо це стосується вивчення історії університетської правової думки на теренах України. У Київському, Харківському і Одеському університетах у цей період працювали багато видатних вчених-юристів, які зробили істотний внесок у розробку теорії права і створили свої школи у науці кримінального, цивільного та інших галузей права.

Незнання досягнень всесвітньо відомих мислителів і вітчизняних вчених не дає нам повної уяви про розвиток світової правничої думки в цілому.

У Київському університеті з моменту його заснування з’явилася і почала розвиватися школа видатних вчених-правознавців, які розробляли важливі загальнотеоретичні проблеми права. Предметом їх досліджень були питання виникнення права, його історичного розвитку, особливості права Росії, України та інших слов’янських країн, межі правового регулювання суспільних відносин, кодифікація законодавства, співвідношення права і справедливості, тощо. Переважно вони закладали фундамент, на якому будується теоретико-правова аргументація багатьох досліджень і понині.

Потрібно констатувати, що роль університетської науки дореволюційної Росії, зокрема вчених Київського університету, у розвитку теорії права є однією з найменш вивчених. Кількість наукових праць, що стосуються дослідження університетської науки взагалі, досить обмежена. Серед них слід відзначити О.Ф. Скакун «Політична і правова думка в Україні»(1861-1917рр.), в якій зачіпаються окремі питання вузівської правової думки, монографію П.С. Березіна «Київська школа кримінального права(1834-1960): історико-правове дослідження», дисертаційні дослідження Л.Г. Заблоцької «Історія розвитку науки міжнародного права в Київському університеті в дожовтневий період», Т.І. Бондарук «Основоположники Київської історико-юридичної школи М.Ф. Владимирський-Буданов, Ф.І. Леонтович», С.М. Мельника «Вчені-юристи Київського національного університету імені Тараса Шевченка у галузі кримінального процесу».

Однак зазначені праці не дають цілісної картини розвитку юридичної школи Київського університету. Вони не містять спеціального, комплексного, системного дослідження ролі київських вчених у розробці саме теорії права. Тому необхідність поглибленого вивчення теоретико-правової думки вчених Київського університету є очевидною.