2. Опціон та його специфікація

Опціон — похідний цінний папір, що засвідчує право однієї особи придбати в іншої особи чи продати іншій особі базовий актив у визначений термін із фіксацією ціни під час укладення угоди.

В Україні можуть випускатися опціони:

• на купівлю — опціони, що засвідчують право власника на купівлю базового активу у продавця опціону;

• на продаж — опціони, що засвідчують право власника на продаж базового активу продавцю опціону;

• з поставкою базового активу;

• без поставки базового активу.

Фондовий варант — це опціон на купівлю, базовим активом якого є акції або облігації. Фондовий варант надає його власнику право на купівлю базового активу за ціною виконання у будь-який час до закінчення терміну дії варанта.

Опціон може бути:

а) з виконанням протягом терміну його дії — опціон, який може бути виконаний у будь-який момент до закінчення терміну його обігу;

б) з виконанням в обумовлену дату — опціон, який викону­ється в день, визначений у ньому

Специфікація опціону обовязково повинна містити такі відо­мості:

• тип опціону;

• базовий актив;

• кількісні та якісні характеристики базового активу;

• перший та останній день обігу опціону;

• порядок визначення ціни для кожного моменту обігу опціону;

• мінімальна зміна ціни угоди;

• порядок реалізації сторонами своїх прав та виконання зо­бов'язань за опціоном;

• порядок проведення розрахунків за опціонами.

Для власника опціону важливою є не проста наявність внут­рішньої вартості, а те, щоб її розмір перевищував розмір премії. Але навряд чи це допустить надписант, який враховує в премії не тільки внутрішню, а й зовнішню вартість. Остання — це різниця між премією і внутрішньою вартістю опціону. Вона залежить від рівня ризику, величини і динаміки ринкових процентних ставок, терміну дії контракту й інших факторів. Зовнішня вартість зале­жить і від ступеня змін курсу базового активу в період дії опціо­ну. Цей ступінь нерідко визначається простою інтерполяцією по­передніх курсових змін.

Якщо інвестор, купуючи опціон, страхує себе цим від можли­вих збитків, то продавець опціону страхує себе від можливих збитків точним розрахунком розміру зовнішньої вартості [41].

3. Ф'ючерс та загальні характеристики ф'ючерсних контрактів

Ф 'ючерс — похідний цінний папір, що засвідчує взаємні зо­бов'язання покупця, продавця та організатора торгівлі щодо ку­півлі (продажу) базового активу або проведення грошових розра­хунків відповідно до специфікації ф'ючерса.

Існують товарні та фінансові ф'ючерси. Товарні ф'ючерси це ф'ючерсні контракти на сільгосппродукцію, енергоресурси, метали й ін.

Фінансові ф'ючерси — це ф'ючерсні контракти, в основі яких ісжать фінансові інструменти — державні й інші цінні папери, біржові індекси, відсотки за банківськими ставками, а також кон­вертована валюта і золото. Це стандартний біржовий терміновий контракт відповідно до якого сторони, що його уклали, зо-бов"язуються поставити й одержати необхідну кількість біржового товару або фінансових інструментів у визначений термін у майбутньому за фіксованою ціною. У деяких ф'ючерсах, напри­клад, за банківськими процентними ставками, замість купівлі-одержання товару (фінансового інструмента) або його продажу-постачання може бути передбачена грошова компенсація його вартості.

Ф'ючерсний контракт — цс контракт постачання. При цьому його продавець виступає постачальником, а покупець — майбут­нім власником товару (фінансового інструмента). Ф'ючерсні кон­тракти суворо типізовані і стандартизовані.

Особливість ф'ючерсних контрактів полягає в тому, що їх звичайно укладають не з метою фізичної купівлі або продажу ба­зового активу, а з метою страхування (хеджування) реальних угод із товаром, а також для одержання спекулятивного прибутку під час перепродажу ф'ючерсів або припинення дії угоди. При страхуванні реальних угод ф'ючерсні угоди здійснюють парале­льно на ту саму суму, але з протилежним змістом. При настанні терміну оплати за основною угодою врахування зворотних (оф­сетних) угод запобігає можливому недоодержанню прибутку, підстраховує його. Використання ф'ючерсів пов'язане зі ступе­нем розуміння природи фінансових інструментів і активів.

Специфікація кожного нового класу ф'ючерсів обов'язково повинна містити такі відомості:

• вид ф'ючерсу (з поставкою або без поставки базового активу);

• базовий актив;

• кількісні та якісні характеристики базового активу;

• термін виконання зобов'язання за ф'ючерсом;

• перший та останній день обігу ф'ючерса;

• порядок здійснення сторонами своїх прав та виконання обов'язків за ф'ючерсом;

• порядок проведення розрахунків за ф'ючерсом;

• спосіб визначення ціни ф'ючерса; мінімальна зміна ціни ф'ючерса.

Зобов'язання за ф'ючерсом виконуються тільки через органі­затора торгівлі цим ф'ючерсом (крім проведення розрахунків у грошовій формі, які здійснюються через розрахунковий банк). Гарантом виконання зобов'язань за ф'ючерсом є юридична осо­ба, яка веде облік прав власності за ф'ючерсом.

Можливість оперативно закріпи ф'ючерсний контракт — йото відмітна ознака. Цс призводить до того. що менше як 5 % ф'ючерсних контрактів закінчуються поставкою реального то­вару.

Ще однією особливістю ф'ючерсної торгівлі є те, що вона виросла з торгових операцій на товарних біржах. Тому торгівля ф'ючерсами в основному проводиться не на фондових, а на товарних біржах.

Але існують певні проблеми на шляху розвитку термінового ринку в Україні.

По-перше, активній роботі на ринку термінових контрактів перешкоджає відсутність обґрунтованої законодавчої бази, яка відповідала б реальній економічній ситуації в Україні та загаль­ноприйнятим у світовій практиці поняттям і регулятивним меха­нізмам, що діють на ринку деривативів, — починаючи від самого тлумачення ф'ючерсного контракту до вирішення проблем мита й оподаткування (нині прибуток, який оподатковується, не змен­шується на суму від'ємної варіаційної маржі).

По-друге, досі не вирішено питання бухгалтерського обліку операцій із ф'ючерсними контрактами та іншими похідними фі­нансовими інструментами [41].