- •IX. Каркаси виробничих будівель
- •9.1. Загальна характеристика каркасів виробничих будівель
- •9.2. Основні елементи каркасу та їх функції
- •9.3. Області застосування стальних та змішаних каркасів
- •9.4. Вимоги, які пред’являються до каркасів
- •9.4.1. Експлуатаційні вимоги
- •9.4.2. Вимоги надійності та довговічності
- •9.4.3. Економічні вимоги
- •9.5. Конструктивні схеми основних несучих елементів стальних каркасів
- •9.6. Уніфікація об’ємно-планувальних параметрів. Розміщення колон в плані. Температурні шви та їх призначення
- •9.7. Компонування однопролітних поперечних рам каркасу
- •А. Вертикальні розміри.
- •9.8. В’язі стальних каркасів
- •9.8.1. В’язі колон
- •9.8.2. В’язі покриття (шатра)
- •9.9. Фахверк
- •X. Особливості розрахунку поперечних рам
- •10.1. Фактична робота стальних каркасів
- •10.2. Розрахункова схема однопролітної поперечної рами
- •10.3. Визначення навантажень, які діють на раму
- •10.3.1. Постійні навантаження
- •10.3.2. Снігове навантаження
- •10.3.3. Навантаження від мостових кранів
- •10.3.4. Вітрове навантаження
- •10.4. Практичні прийоми для статичного розрахунку поперечних рам
- •10.5. Визначення розрахункових зусиль в елементах рами
- •Хі. Компонування та розрахунок елементів покриття
- •11.1. Конструкція покрівлі
- •11.2. Безпрогонні покриття
- •11.3. Покриття по прогонам
- •11.4. Конструкція та розрахунок прогонів суцільного перерізу
- •11.5. Решітчасті прогони
- •2) Чотирипанельний; 3) шестипанельний
- •11.6. Вибір схеми кроквяних та підкроквяних ферм
- •11.7. Особливості роботи і розрахунку кроквяної ферми в системі поперечної рами
- •11.7.1. Навантаження
- •А. Постійне навантаження.
- •11.7.2. Визначення зусиль в стержнях ферм з урахуванням опорних моментів та розпору рами
- •11.8. Конструювання та розрахунок опорних вузлів кроквяної ферми
- •11.8.1. Опорні вузли ферми при шарнірному опиранні
- •11.8.2. Опорні вузли ферми при жорсткому з’єднанні з колоною а. Верхній опорний вузол.
- •XII. Колони поперечних рам
- •12.1. Типи колон та їх перерізів
- •12.2. Розрахункові довжини колон
- •12.2.1. Розрахункова довжина колони в площині рами
- •12.2.2. Розрахункова довжина колони з площини рами
- •12.3. Розрахунок суцільних (суцільностінчастих) позацентрово-стиснутих колон
- •12.4.2. Розрахунок стержня колони
- •12.4.3. Робота і розрахунок елементів решітки
- •12.4.4. Перевірка стійкості колони в площині рами (в площині дії моменту) як єдиного стержня
- •12.5. Конструювання, особливості роботи та розрахунку основних вузлів позацентрово-стиснутих колон
- •12.5.1. Сполучення надкранової та підкранової
- •12.5.2. Розрахунок бази колон та фундаментних болтів
- •13.1. Загальна характеристика
- •13.2. Навантаження на підкранові конструкції
- •13.3. Конструктивні рішення суцільних підкранових балок
- •13.4. Особливості розрахунку суцільних підкранових балок
- •13.4.1. Розрахункові зусилля
- •13.4.2. Перевірка міцності підкранових балок
- •13.4.3. Перевірка прогинів (жорсткості)
- •13.4.4. Перевірка місцевої стійкості
- •13.4.5. Розрахунок поясних швів підкранових балок
- •Література до вивчення дисципліни
9.8. В’язі стальних каркасів
В’язі - обов’язкові елементи каркасів. Вони необхідні для забезпечення геометричної незмінності просторової системи каркасу та стійкості стиснутих елементів; сприйняття вітрових навантажень та гальмівних сил кранів; створення жорсткості, необхідної для нормальної експлуатації будівлі; забезпечення умов надійного та зручного монтажу. В’язі забезпечують роботу каркаса як єдиної просторової системи.
В’язі, які сприймають силові дії (вітер, гальмування кранів), повинні передавати зусилля на фундаменти найкоротшими шляхами.
Система в’язів складається з двох комплексів: 1) в’язів колон; 2) в’язів покриття (шатра).
9.8.1. В’язі колон
Призначення в’язів колон:
1) забезпечення геометричної незмінності каркасу в поздовжньому напрямку під час монтажу та експлуатації;
2) сприйняття тиску вітру на торець будівлі і поздовжніх гальмівних сил кранів;
3) забезпечення поздовжньої жорсткості будівлі;
4) забезпечення стійкості колон з площини поперечних рам.
В кожному температурному відсіку будівлі передбачається самостійна система в’язів.
Для виконання перелічених функцій необхідно влаштувати хоча б один вертикальний жорсткий диск по довжині температурного блоку та систему поздовжніх елементів, які прикріплюють інші колони до цього диску. Жорсткі диски по колонам та по фермам влаштовуються між одними і тими ж осями.
В’язі по колонам влаштовують в два яруси: нижній ярус – нижче підкранових балок, верхній ярус – вище підкранових балок.
Рис. 9.17. Система в’язів між колонами
Рис. 9.18. Розміщення жорстких дисків між колонами
при великій довжині будівлі
В’язі ставлять біля середини, щоб не заважати температурним деформаціям (рис.9.19).
Рис. 9.19. Можливі температурні деформації:
- температурні деформації
Якщо жорсткі диски поставити по торцям будівлі, то в усіх поздовжніх елементах виникатимуть значні додаткові температурні зусилля Ft внаслідок неможливості вільних температурних деформацій (рис.9.20). Це недопустимо.
Рис. 9.20. Додаткові температурні зусилля в поздовжніх елементах
Ці ж в’язі сприймають сили поздовжнього гальмування кранів і тиск вітру на торці будівлі (рис.9.21).
Рис. 9.21. Схема роботи в’язів нижнього ярусу на сприйняття поздовжнього гальмування кранів і тиску вітру на торці будівлі
В’язі верхнього ярусу розміщують між тими ж колонами, що і нижнього (біля середини), а також біля торців температурного блоку. Ці в’язі сприймають вітрове навантаження, що діє на торцеві стіни, і передають на жорсткі підкранові балки (рис.9.22).
Рис. 9.22. Робота в’язів між колонами
Оскільки верхня частина колони достатньо гнучка, то додаткові температурні напруження при наявності цих в’язів невеликі.
Найбільш проста схема в’язів – хрестова. Кут нахилу діагоналей – 35…55° (45°). Можуть бути напіврозкісні схеми.
б)
а)
Рис. 9.23. До проектування в’язів між колонами
Рис. 9.24. Розпірки між колонами для зменшення розрахункової довжини
При монтажі в’язі забезпечують поздовжню жорсткість каркасу. Монтаж колон починають з жорстких дисків, до яких прив’язують інші колони.
Перерізи в’язів – кутики, швелери, прямокутні труби.
Довгі елементи в’язів, які сприймають невеликі зусилля, розраховуються за граничною гнучкістю. Для стиснути в’язів u = 210 – 60α (нижній ярус); u = 200 (верхній ярус). Для розтягнутих відповідно u = 300; u = 400.