- •IX. Каркаси виробничих будівель
- •9.1. Загальна характеристика каркасів виробничих будівель
- •9.2. Основні елементи каркасу та їх функції
- •9.3. Області застосування стальних та змішаних каркасів
- •9.4. Вимоги, які пред’являються до каркасів
- •9.4.1. Експлуатаційні вимоги
- •9.4.2. Вимоги надійності та довговічності
- •9.4.3. Економічні вимоги
- •9.5. Конструктивні схеми основних несучих елементів стальних каркасів
- •9.6. Уніфікація об’ємно-планувальних параметрів. Розміщення колон в плані. Температурні шви та їх призначення
- •9.7. Компонування однопролітних поперечних рам каркасу
- •А. Вертикальні розміри.
- •9.8. В’язі стальних каркасів
- •9.8.1. В’язі колон
- •9.8.2. В’язі покриття (шатра)
- •9.9. Фахверк
- •X. Особливості розрахунку поперечних рам
- •10.1. Фактична робота стальних каркасів
- •10.2. Розрахункова схема однопролітної поперечної рами
- •10.3. Визначення навантажень, які діють на раму
- •10.3.1. Постійні навантаження
- •10.3.2. Снігове навантаження
- •10.3.3. Навантаження від мостових кранів
- •10.3.4. Вітрове навантаження
- •10.4. Практичні прийоми для статичного розрахунку поперечних рам
- •10.5. Визначення розрахункових зусиль в елементах рами
- •Хі. Компонування та розрахунок елементів покриття
- •11.1. Конструкція покрівлі
- •11.2. Безпрогонні покриття
- •11.3. Покриття по прогонам
- •11.4. Конструкція та розрахунок прогонів суцільного перерізу
- •11.5. Решітчасті прогони
- •2) Чотирипанельний; 3) шестипанельний
- •11.6. Вибір схеми кроквяних та підкроквяних ферм
- •11.7. Особливості роботи і розрахунку кроквяної ферми в системі поперечної рами
- •11.7.1. Навантаження
- •А. Постійне навантаження.
- •11.7.2. Визначення зусиль в стержнях ферм з урахуванням опорних моментів та розпору рами
- •11.8. Конструювання та розрахунок опорних вузлів кроквяної ферми
- •11.8.1. Опорні вузли ферми при шарнірному опиранні
- •11.8.2. Опорні вузли ферми при жорсткому з’єднанні з колоною а. Верхній опорний вузол.
- •XII. Колони поперечних рам
- •12.1. Типи колон та їх перерізів
- •12.2. Розрахункові довжини колон
- •12.2.1. Розрахункова довжина колони в площині рами
- •12.2.2. Розрахункова довжина колони з площини рами
- •12.3. Розрахунок суцільних (суцільностінчастих) позацентрово-стиснутих колон
- •12.4.2. Розрахунок стержня колони
- •12.4.3. Робота і розрахунок елементів решітки
- •12.4.4. Перевірка стійкості колони в площині рами (в площині дії моменту) як єдиного стержня
- •12.5. Конструювання, особливості роботи та розрахунку основних вузлів позацентрово-стиснутих колон
- •12.5.1. Сполучення надкранової та підкранової
- •12.5.2. Розрахунок бази колон та фундаментних болтів
- •13.1. Загальна характеристика
- •13.2. Навантаження на підкранові конструкції
- •13.3. Конструктивні рішення суцільних підкранових балок
- •13.4. Особливості розрахунку суцільних підкранових балок
- •13.4.1. Розрахункові зусилля
- •13.4.2. Перевірка міцності підкранових балок
- •13.4.3. Перевірка прогинів (жорсткості)
- •13.4.4. Перевірка місцевої стійкості
- •13.4.5. Розрахунок поясних швів підкранових балок
- •Література до вивчення дисципліни
12.5. Конструювання, особливості роботи та розрахунку основних вузлів позацентрово-стиснутих колон
12.5.1. Сполучення надкранової та підкранової
частин (типове рішення)
Рис. 12.40. Конструкція вузла сполучення надкранової та підкранової
частин колони (траверси): А – опорна плита; Б – горизонтальні ребра;
В – горизонтальна діафрагма; Г – стінка траверси; Д – вертикальні ребра
Траверса має несиметричний двотавровий переріз. Горизонтальні пояси (горизонтальні ребра та діафрагма) забезпечують місцеву стійкість стінки. Розрахункова схема траверси – однопролітна балка, опорами якої є вітки нижньої частини колони.
Зовнішнім навантаженням на траверсу, як балку, є зусилля M i N, які діють в нижньому перерізі верхньої частини колони. В запас міцності і для спрощення розрахунків вважається, що ці зусилля передаються на траверсу тільки через полиці двотавра верхньої частини колони. Тоді в прольоті балки діє сила
де М і N – найбільш несприятлива комбінація для внутрішньої полиці, яка дає найбільше значення Nf .
Висота траверси приймається конструктивно з врахуванням забезпечення достатньої жорсткості:
ht = (0,5…0,8) h1 .
Мінімальна товщина стінки траверси tt приймається з умови її роботи на зминання (оскільки поверхня опорної плити А стругається, а торець підкранової вітки фрезерується) від дії сили Dmax (максимальний вертикальний тиск кранів):
звідси
де Rp – розрахунковий опір сталі зминанню торцевої поверхні;
lp tt – розрахункова площа зминання;
lp – розрахункова довжина зминання стінки (рис.12.41);
Рис. 12.41. До визначення розрахункової довжини зминання стінки lp
lp = b + 2 tA ;
b – ширина опорного ребра підкранової балки;
tA – товщина опорної плити А (tA = 20…25 мм).
Оскільки траверса, як балка, працює на згин, то переріз траверси перевіряється на міцність за нормальними та дотичними напруженнями (по перерізу 3-3):
де Mt i Qt – внутрішні зусилля в траверсі від дії сили Nf ; Wmin – мінімальний момент опору перерізу траверси.
Розміри вертикальних ребер Д призначаються з умови рівноміцності з полицею двотавра верхньої частини колони. Тобто сумарна площа перерізу двох ребер повинна бути не меншою площі перерізу полиці. Шви Ш1 прикріплення цих ребер до стінки траверси розраховуються на силу Nf . Катет кожного з чотирьох швів повинен бути:
де lw = ht – 1 см.
Розміри горизонтальних ребер Б і горизонтальної діафрагми В приймаються конструктивно: товщина 10…20 мм, ширина – виходячи з розмірів віток. Шви їх прикріплення розраховуються як поясні шви в балках (див п.6.7.4) на дію максимальної поперечної сили в траверсі.
Прикріплення траверси до стінки підкранової вітки (шви Ш2) розраховується на максимально можливе зусилля, яке включає реакцію траверси і максимальний тиск підкранових балок Dmax . Для більш надійного з’єднання в стінці підкранової вітки роблять проріз, в який заводять траверсу і приварюють її чотирма кутовими швами Ш2. Катет цих швів повинен бути:
де (рис.12.42).
Рис. 12.42. Розрахункова схема траверси для розрахунку її прикріплення до стінки підкранової вітки
F1 - опорна реакція на підкранові вітці від сили ;
M0 i N0 – комбінація зусиль в нижньому перерізі верхньої частини колони, які дають найбільшу опорну реакцію на підкрановій вітці при Dmax на колоні.
Прикріплення траверси до зовнішньої вітки розраховується на дію опорної реакції F2 .