- •IX. Каркаси виробничих будівель
- •9.1. Загальна характеристика каркасів виробничих будівель
- •9.2. Основні елементи каркасу та їх функції
- •9.3. Області застосування стальних та змішаних каркасів
- •9.4. Вимоги, які пред’являються до каркасів
- •9.4.1. Експлуатаційні вимоги
- •9.4.2. Вимоги надійності та довговічності
- •9.4.3. Економічні вимоги
- •9.5. Конструктивні схеми основних несучих елементів стальних каркасів
- •9.6. Уніфікація об’ємно-планувальних параметрів. Розміщення колон в плані. Температурні шви та їх призначення
- •9.7. Компонування однопролітних поперечних рам каркасу
- •А. Вертикальні розміри.
- •9.8. В’язі стальних каркасів
- •9.8.1. В’язі колон
- •9.8.2. В’язі покриття (шатра)
- •9.9. Фахверк
- •X. Особливості розрахунку поперечних рам
- •10.1. Фактична робота стальних каркасів
- •10.2. Розрахункова схема однопролітної поперечної рами
- •10.3. Визначення навантажень, які діють на раму
- •10.3.1. Постійні навантаження
- •10.3.2. Снігове навантаження
- •10.3.3. Навантаження від мостових кранів
- •10.3.4. Вітрове навантаження
- •10.4. Практичні прийоми для статичного розрахунку поперечних рам
- •10.5. Визначення розрахункових зусиль в елементах рами
- •Хі. Компонування та розрахунок елементів покриття
- •11.1. Конструкція покрівлі
- •11.2. Безпрогонні покриття
- •11.3. Покриття по прогонам
- •11.4. Конструкція та розрахунок прогонів суцільного перерізу
- •11.5. Решітчасті прогони
- •2) Чотирипанельний; 3) шестипанельний
- •11.6. Вибір схеми кроквяних та підкроквяних ферм
- •11.7. Особливості роботи і розрахунку кроквяної ферми в системі поперечної рами
- •11.7.1. Навантаження
- •А. Постійне навантаження.
- •11.7.2. Визначення зусиль в стержнях ферм з урахуванням опорних моментів та розпору рами
- •11.8. Конструювання та розрахунок опорних вузлів кроквяної ферми
- •11.8.1. Опорні вузли ферми при шарнірному опиранні
- •11.8.2. Опорні вузли ферми при жорсткому з’єднанні з колоною а. Верхній опорний вузол.
- •XII. Колони поперечних рам
- •12.1. Типи колон та їх перерізів
- •12.2. Розрахункові довжини колон
- •12.2.1. Розрахункова довжина колони в площині рами
- •12.2.2. Розрахункова довжина колони з площини рами
- •12.3. Розрахунок суцільних (суцільностінчастих) позацентрово-стиснутих колон
- •12.4.2. Розрахунок стержня колони
- •12.4.3. Робота і розрахунок елементів решітки
- •12.4.4. Перевірка стійкості колони в площині рами (в площині дії моменту) як єдиного стержня
- •12.5. Конструювання, особливості роботи та розрахунку основних вузлів позацентрово-стиснутих колон
- •12.5.1. Сполучення надкранової та підкранової
- •12.5.2. Розрахунок бази колон та фундаментних болтів
- •13.1. Загальна характеристика
- •13.2. Навантаження на підкранові конструкції
- •13.3. Конструктивні рішення суцільних підкранових балок
- •13.4. Особливості розрахунку суцільних підкранових балок
- •13.4.1. Розрахункові зусилля
- •13.4.2. Перевірка міцності підкранових балок
- •13.4.3. Перевірка прогинів (жорсткості)
- •13.4.4. Перевірка місцевої стійкості
- •13.4.5. Розрахунок поясних швів підкранових балок
- •Література до вивчення дисципліни
10.3.4. Вітрове навантаження
Вітрове навантаження є змінним навантаженням, для якого встановлені два розрахункові значення:
- граничне розрахункове значення;
Рис. 9.51. Схеми кранового навантаження
- експлуатаційне розрахункове значення.
Граничне розрахункове значення вітрового навантаження на 1 м2 поверхні будівлі (в кН/м2 ) визначається за формулою
,
де fm — коефіцієнт надійності за граничним розрахунковим значенням вітрового навантаження, визначений за 9.14 [9];
W0 — характеристичне значення вітрового тиску; воно дорівнює середній (статичній) складовій тиску вітру на висоті 10 м над поверхнею землі, який може бути перевищений у середньому один раз за 50 років; визначається залежно від вітрового району (5 районів) по карті (рис. 9.1 [9]) або за додатком E [9]. ;
C — коефіцієнт, який визначається за формулою
,
Caer — аеродинамічний коефіцієнт, що визначається за 9.8 [9] та додатком І [9]; він враховує умови обтікання вітром і залежить від конфігурації поверхні. Наприклад, для вертикальних навітряних поверхонь (активний тиск) Caer = 0,8, для завітряних поверхонь (відсос) Caer = 0,6 ;
Ch — коефіцієнт висоти споруди. Він враховує збільшення вітрового навантаження залежно від висоти споруди або її частини, що розглядається, над поверхнею землі, типу навколишньої місцевості і визначається за рис. 9.2 [9];
Calt — коефіцієнт географічної висоти, який враховує висоту H (в кілометрах) розміщення будівельного об’єкта над рівнем моря. При H<0,5 км ;
Crel — коефіцієнт рельєфу, що враховує мікрорельєф місцевості поблизу площадки розташування будівельного об’єкта і приймається таким, що дорівнює одиниці, за винятком випадків, коли об’єкт будівництва розташований на пагорбі або схилі;
Cdir — коефіцієнт напрямку, що враховує нерівномірність вітрового навантаження за напрямками вітру і, як правило, приймається таким, що дорівнює одиниці. Значення Cdir, що відрізняється від одиниці, допускається враховувати при спеціальному обґрунтуванні тільки для відкритої рівнинної місцевості та при наявності достатніх статистичних даних;
Cd — коефіцієнт динамічності, що враховує вплив пульсаційної складової вітрового навантаження і просторову кореляцію вітрового тиску на споруду. Для основних типів будівель і споруд значення Cd визначаються за графіками на рис. 9.5...9.10 [9].
Граничне розрахункове лінійне навантаження на раму в певній точці по висоті
qw = Wm B, кН/м,
де В – крок колон.
Фактична епюра вітрового лінійного навантаження наведена на рис.9.52.
Для спрощення статичних розрахунків навантаження на ділянці від низу ригеля до найвищої точки замінюють зосередженими силами W i W’, прикладеними в рівні низу ригеля, а нерівномірне по висоті колон навантаження замінюють еквівалентним рівномірно розподіленим qw i q’w (див. рис.9.52).
Еквівалентне навантаження визначається з умови рівності згинаючих моментів в защемленні колони від фактичного та еквівалентного навантажень.
10.4. Практичні прийоми для статичного розрахунку поперечних рам
Визначення внутрішніх зусиль в елементах рами виконується окремо від кожного з навантажень. Рама розраховується звичайними методами будівельної механіки (метод сил, переміщень) або за допомогою ЕОМ.
Рис. 9.52. Вітрове навантаження на раму