34.Матеріали зубчастих коліс

Вибір матеріала зубчатих коліс залежить від призначення передачі та умов її роботи. В якості матеріалів коліс використовують сталі, чавуни та пластмаси.

Сталі. Основними матеріалами для зубчастих коліс є термічно оброблені сталі. В залежності від міцності стальні зубчасті колеса поділяються на дві групи.

Перша група - колеса з міцністю поверхней зубів Н<350 НВ. Використовуються в слабо- та середньонавантажених передачах . Матеріалами для коліс цієї групи є вуглеводневі сталі 35,40,45,50,50Г,леговані сталі 40Х,45Х,40ХН та ін. Термообробку – покращення виконують до нарізання зубів. Колеса при міцності поверхні зубів Н 350 НВ добре припрацьовуються та не піддаються крихкому розрушенню.

Друга група – колеса з міцністю поверхней Н>350 НВ. Висока міцність робочих поверхонь зубів досягається об’ємним та поверхневим загартуванням .Ці види термообробки дозволяють в декілька разів підвищити навантажену спроможність передачі в порівнянні з покращеними сталями.

Зуби коліс з міцністю поверхней Н>350 НВ не прироблюються. Для неприроблених зубчастих передач забезпечувати різність міцності зубів шестерні та колеса не вимагається.

Стальне лиття. Використовують для виготовлення крупних зубчастих коліс (d a .> 500 мм ) . Використовують сталі 35 Л 55 Л . Литі колеса нормалізують.

Чавуни. Використовують при виготовленні зубчастих коліс тихохідних відкритих передач. Рекомендуються чавуни СЧ18 .СЧ 35 .Зуби чавунних коліс добре приробляються ,але мають понижену міцність на згині.

Пластмаси. Використовують в скороходних слабонавантажених передачах для шестерен ,які працюють в парі з металевими колесами .Зубчасті колеса із пластмас відрізняються безшумністю та плавністю ходу. Найбільш розповсюджені текстоліт, лигнофоль, капролон, поліформальдегід.

36.Пасові передачі

У найбільш вживаному вигляді (рис. 21.1) пасова передача склада¬ється з ведучого 1 і веденого 2 шківів та замкнутої форми приводного паса 3, що розміщується на шківах із деяким попереднім натягом. Вільна ділянка а паса, що набігає на ведучий шків, називається ведучою віткою паса, а вільна ділянка Ь, що набігає на ведений шків, називається ве¬деною віткою. Під час роботи передачі пас передає енергію від ведучого шківа до веденого за рахунок сил тертя, які виникають між пасом та шківами, тобто сили тертя забезпечують зчеплення па¬са зі шківами. У пасових передачах по¬передній натяг пасів створюється за рахунок їхнього пружного розтягу при одяганні на шківи або засто-суванням спеціальних натяжних пристроїв. Пасові пере¬дачі не забезпечують жорсткого зв'язку між шківами через можливість проковзування паса на шківах. Тому у кінематично точних приводних механізмах пасові передачі застосовують дуже рідко.

Пасові передачі переважно використовують для передавання по¬тужностей у діапазоні 0,2–50 кВт. Зустрічаються також передачі для потужностей 500 і навіть 1500 кВт, проте застосування їх має унікальний характер.

Передаточні числа пасових передач допускаються до 5–6, рідко до 10. Найвигіднішими є пасові передачі з передаточними числами U ? 4.

Швидкість руху пасів у передачах загального призначення не пе¬ревищує 30 м/с. Спеціальні швидкохідні паси допускають при пони¬женій довговічності швидкості до 50 і навіть до 100 м/с.

ККД пасових передач різних типів становить близько 0,90–0,97.