- •1.Прикладна механіка як наука. Задачі курсу прикладної механіки. Основні поняття та визначення.
- •2.Кінематичні пари та їх класифікація.
- •3. Кінематичні ланцюги та їх класифікація.
- •4.Структурний аналіз механізмів.
- •5.Формула Чебишева.
- •6. Основний принцип утворення механізмів та їх структурна класифікація. Порядок проведення структурного аналізу механізмів
- •7. Кінематичне дослідження механізмів. Задачі і методи кінематичного дослідження.
- •8. Побудова планів положень механізмів.
- •9. Послідовність побудови планів положень механізму. Визначення масштабу
- •10. (13) Дослідження механізмів методом кінематичних діаграм. Графічне диференціювання
- •11. Кінематичне дослідження механізму Основні завдання кінематичного дослідження
- •12. Кінематичне дослідження механізмів методом планів. Теорема подібності.
- •13. Метод замкнених векторних контурів
- •14. Основні властивості плану швидкостей та прискорен
- •15. Динамічний аналіз механізмів. Задачі динамічного аналізу
- •17. Кінетостатичне дослідження механізмів. Задачі дослідження
- •18. Визначення реакцій у кінематичних парах структурних груп різних видів.
- •19. Теорема "жорсткого важеля" м.Є.Жуковського.
- •21. Тертя ковзання
- •22. Коефіцієнт тертя, кут тертя.
- •23. Механічний коефіцієнт корисної дії. Ккд групи послідовно та паралельно з'єднаних
- •24. Кулачковімеханізи. Основні відомості.
- •25. Синтез кулачкових механізмів
- •26. Синтез кулачкових механізмів. Вихідні дані і вибір закону руху веденої ланки
- •28. Показники якості зубчастого зачеплення
- •29. Коригування зубчастих зачеплень
- •30. .Передачі. Види механічних передач
- •31. Загальні кінематичні, силові та енергетичні співвідношення для механічних передач
- •32.Зубчасті передачі. Основні види, області використання.
- •33. Зусилля, які діють в зачеплені прямозубої і косозубої циліндричних передач
- •47.Гвинтові пружини
- •48.Плоскі пружини
- •34.Матеріали зубчастих коліс
- •36.Пасові передачі
- •37 Основні види пасів
- •38 Ланцюгові передачі. Оцінка. Класифікація.
- •39 Вали і осі. Класифікація, конструкція, матеріали
- •40. Проектувальний розрахунок і конструювання валів.
- •41. Перевірковий розрахунок валів
- •42. Статична міцність, жорсткість
- •43. Підшипникі кочення
- •44. Різьбові з'єднання
- •45. Шпонкові з'єднання
- •49.Проектування деталей машин
- •50. Допуски і посадки
34.Матеріали зубчастих коліс
Вибір матеріала зубчатих коліс залежить від призначення передачі та умов її роботи. В якості матеріалів коліс використовують сталі, чавуни та пластмаси.
Сталі. Основними матеріалами для зубчастих коліс є термічно оброблені сталі. В залежності від міцності стальні зубчасті колеса поділяються на дві групи.
Перша група - колеса з міцністю поверхней зубів Н<350 НВ. Використовуються в слабо- та середньонавантажених передачах . Матеріалами для коліс цієї групи є вуглеводневі сталі 35,40,45,50,50Г,леговані сталі 40Х,45Х,40ХН та ін. Термообробку – покращення виконують до нарізання зубів. Колеса при міцності поверхні зубів Н 350 НВ добре припрацьовуються та не піддаються крихкому розрушенню.
Друга група – колеса з міцністю поверхней Н>350 НВ. Висока міцність робочих поверхонь зубів досягається об’ємним та поверхневим загартуванням .Ці види термообробки дозволяють в декілька разів підвищити навантажену спроможність передачі в порівнянні з покращеними сталями.
Зуби коліс з міцністю поверхней Н>350 НВ не прироблюються. Для неприроблених зубчастих передач забезпечувати різність міцності зубів шестерні та колеса не вимагається.
Стальне лиття. Використовують для виготовлення крупних зубчастих коліс (d a .> 500 мм ) . Використовують сталі 35 Л 55 Л . Литі колеса нормалізують.
Чавуни. Використовують при виготовленні зубчастих коліс тихохідних відкритих передач. Рекомендуються чавуни СЧ18 .СЧ 35 .Зуби чавунних коліс добре приробляються ,але мають понижену міцність на згині.
Пластмаси. Використовують в скороходних слабонавантажених передачах для шестерен ,які працюють в парі з металевими колесами .Зубчасті колеса із пластмас відрізняються безшумністю та плавністю ходу. Найбільш розповсюджені текстоліт, лигнофоль, капролон, поліформальдегід.
36.Пасові передачі
У найбільш вживаному вигляді (рис. 21.1) пасова передача склада¬ється з ведучого 1 і веденого 2 шківів та замкнутої форми приводного паса 3, що розміщується на шківах із деяким попереднім натягом. Вільна ділянка а паса, що набігає на ведучий шків, називається ведучою віткою паса, а вільна ділянка Ь, що набігає на ведений шків, називається ве¬деною віткою. Під час роботи передачі пас передає енергію від ведучого шківа до веденого за рахунок сил тертя, які виникають між пасом та шківами, тобто сили тертя забезпечують зчеплення па¬са зі шківами. У пасових передачах по¬передній натяг пасів створюється за рахунок їхнього пружного розтягу при одяганні на шківи або засто-суванням спеціальних натяжних пристроїв. Пасові пере¬дачі не забезпечують жорсткого зв'язку між шківами через можливість проковзування паса на шківах. Тому у кінематично точних приводних механізмах пасові передачі застосовують дуже рідко.
Пасові передачі переважно використовують для передавання по¬тужностей у діапазоні 0,2–50 кВт. Зустрічаються також передачі для потужностей 500 і навіть 1500 кВт, проте застосування їх має унікальний характер.
Передаточні числа пасових передач допускаються до 5–6, рідко до 10. Найвигіднішими є пасові передачі з передаточними числами U ? 4.
Швидкість руху пасів у передачах загального призначення не пе¬ревищує 30 м/с. Спеціальні швидкохідні паси допускають при пони¬женій довговічності швидкості до 50 і навіть до 100 м/с.
ККД пасових передач різних типів становить близько 0,90–0,97.