43. Розкрийте сутність раціоналізму як одного з основним напрямків філософії Нового часу

Раціоналізм (від лат. rationalis - розумний, ratio - розум) --сукупність філософських напрямів, які визнають розум основою пізнання іповедінки людей і які вважають, що розумність пристрої, логічний порядокречей - це невід'ємна, необхідна характеристика всього всесвіту. Згідно раціоналістичним навчань загальність і необхідність --логічні ознаки достовірного знання - не можуть бути виведені з досвіду ійого узагальнень; вони можуть бути почерпнуті тільки з самого розуму, або зпонять, властивих розуму від народження, або з понять, що існують тільки ввигляді задатків, нахилів розуму. Для раціоналізму розум - вищий суддя. Розум - критерій істини. Всіповинно бути піддано критиці та оцінки розуму: і релігія, ізаконодавство, і сам розум. І лише той має право на існування,що «може встояти перед вільним і відкритим випробуванням». Раціоналізм з'являється як реакція на схоластичний спосіб мислення, зйого готовими істинами і незаперечним «авторитетами». Раціоналізм робитьставку на людину, на його розум. Логіка його проста і зрозуміла. Людинаістота розумна. Світ, що оточує його, теж розумний, отже,розумна людина, пізнавши розумний світ, може побудувати розумне життя. Основоположником цього напрямку є Р. Декарт. Основнимознакою його раціоналізму можна вважати виведення факту існування зфакту мислення. Це виведення здійснюється за допомогою операції дедукції звроджених розуму ідей. До складу вроджених ідей Декарт включає: буття Бога, існування поняття, свободу волі. Декарт зрівняв всі речі світу перед людським інтелектом. Почала,або принципи, природи він переніс з об'єктивного світу в людський розум. Це дозволило виключити природну нерівність речей і застосувати до їхпізнання кількісну характеристику, математичні методи. Філософське свідомість 17 століття в усьому бачить не згода, єдність,гармонію, але - протиріччя, розірваність і протистояння духовного іматеріального, раціонального та емоційного, громадського ііндивідуально-особистісного. Світ сприймається як щось що протистоїтьлюдині, звідси - неминучість міркувань не тільки про шляхи пізнанняцього світу, але й власних пізнавальних можливостях. Істина повинна бути абсолютною,вічної, загальнообов'язкової і, отже, не може бути виведена з досвіду. Її джерелом є розум. Найбільш докладно ідея раціоналізмурозроблена в працях Декарта та його послідовників, а також уокказіоналізме, який виник у відповідь на невирішену проблемуспіввідношення душі і тіла. Рене Декарт (1596-1650 рр..) увійшов в історію філософії як один зродоначальників нової філософії, який виступив з вимогою перегляду всієїпопередньої традиції. Труди Його «Правила для керівництва розуму», «Міркування про метод», «Роздуми про нову філософію» дають підставувважати, що Декарт зосереджує зусилля на тому, щоб надати філософіїнауковий характер, звільнити знання від будь-яких випадковостей, джереломяких, на його думку, міг бути тільки досвід. Потрібна філософія, що спираєтьсяна такі передумови, які не можна було б спростувати і з якихможна вивести всю систему наук. Для відшукання абсолютного основоположні Декарт пропонує скористатися принципами сумніви і безпосереднійочевидності. Все існуюче знання необхідно поставити під сумнів, зтим, щоб відшукати такі положення, які не можна було б спростувати. Сумнів однією стороною спрямоване проти сліпої віри, а іншою стороноюорієнтовано на пошук найбільш очевидного і достовірного. Зробивши цюоперацію, Декарт отримує те саме підстава, в очевидності якого ніхтоне може засумніватися. Їм є факт мислення: «Cogito ergo sum» (мислю --отже існую). Цей вислів Декарта, що став крилатим, висловлюєсутність його світогляду. Істинність цього вихідний пункт пізнання, потвердженням Декарта, гарантована Богом, який вклав в людину природнийсвітло розуму.