Види взаємодії

Традиційно в соціальній психології всі різновиди взаємодій поділяють на 2 групи: до першої відносять дії, які сприяють організації спільної діяльності, забезпечують її інтеграцію, узгодженість, ефективність. Такими формами взаємодії є: кооперація, згода, пристосування, співробітництво.

До другої: конкуренцію, конфлікт, опозицію, тобто дії, що призводять до неузгодженості спільної діяльності, зниження її ефективності.

28. Спільна групова діяльність передбачає розподіл і координацію функцій між індивідами, які належать до групи, систему взаємин і взаємодій між ними, між конкретною людиною та групою як сукупним суб’єктом. Специфіка спільної діяльності порівняно з індивідуальною насамперед полягає у появі сукупного групового суб’єкту, поява якого спричиняє низку специфічних ознак: необхідність мати однакову для учасників спільної діяльності мету та спільний мотив. Спільна діяльність завжди структурована та спеціалізована. Спеціалізація виникає не стихійно, а під впливом управління, координації індивідуальних дій. Це свідчить про те що спільна діяльність завжди передбачає спілкування, їхній вплив один на одного у процесі розв’язання якогось єдиного для всіх завдання.

Головні ознаки міжособистісної взаємодії: предметність (наявність спільної конкретної мети, що зумовлює спільність дій у ході їх досягнень), ситуативність (або її регламентованість конкретними обставинами)-взаємодія змінються в залежності від умов, складу учасників, структурованості групи; рефлективність – можливість для взаємодії бути виявом як суб’єктивних намірів, так і наслідком спільної участі в колективній діяльності; експлікованість – можливість спостереження, реєстрації конкретних дій індивідів, суб’єктів взаємодії

29. Конфлікт (від лат. «зіткнення») – зіткнення різноспрямованих інтересів, цілей, позицій, думок чи поглядів учасників взаємодії.

Різновиди конфлікту – міжособистісні, між групові, міжнаціональні, організаційні, міждержавні та інші. Це протиборство несумісних намірів, цілей, які спрямовують поведінку учасників міжособистісної взаємодії. Соціальна психологія найбільше уваги приділяє дослідженню міжособистісних (групових конфліктів).

Функції – руйнівна, конструктивна і діагностична.

Уникнення конфлікту,

• пристосування- поступливість.;

• відхилення;

• протиборство- конкуренція;

• співробітництво- індивід активно бере участь у пошуку рішення, яке задовольняє всіх учасників взаємодії;

• компроміс- дії учасників спрямовані на пошуки рішення за рахунок взаємних поступок.

• Переговори- являють собою набір тактичних прийомів, спрямованих на пошук взаємоприйнятих рішень для конфліктуючих сторін.

Впливи:31. Зараження – неусвідомлювана, мимовільна схильність індивіда до певних психічних станів. Вона здійснюється не через пасивне споглядання і більш менш усвідомлене прийняття очевидних зразків поведінки (як у наслідуванні), а через передачу психічного настрою який має великий емоційний заряд, через загострення почуттів і пристрастей.

Паніка – це певний емоційний стан, різновид поведінки натовпу внаслідок дефіциту або надлишку інформації.

навіювання. На відміну від зараження, як способу співпереживання людьми одночасно спільного психічного стану, навіювання виключає однаковість переживання ідентичних емоцій та уявлень об’єктом навіювання, індуктором та реципієнтом. Навіювання – це процес однобічного, активного і персоніфікованого впливу індивіда на індивіда чи групу. Ознаки навіювання – наявність безпосереднього контакту між людьми, цілеспрямованість впливу, опосередкованість навіювання індивідуальними характеристиками тих, хто спілкується. Контрсугестія зумовлює психічну незалежність людини, розвиток її самостійності та індивідуальності, що в першу чергу виступає як непокора існуючому стану речей.

Наслідування за Тардом – спрямоване на відтворення індивідом певних зовнішніх рис і зразків поведінки, манер, дій, вчинків, які характеризують об’єкт пізнання, і позначене при цьому певною емоційною і раціональною спрямованістю.

32. Мода (від лат. Modus – норма, правило, міра) – це форма стандартизованої масової поведінки людей, що виникає стихійно під впливом настрою, смаків, захоплень, які домінують у суспільстві.

Функції: створення і підтримка одноманітності і різноманітності в культурних зразках; інноваційна; комунікативна; соціальної диференціації і нівелювання; спеціалізації; престижу; психофізіологічної розрядки.

Базові функції: прагнення виділитися і бажання хоча б зовні наслідувати більш сильних, багатих, сподіваючись підвищити свій статус.

Чутки як спосіб впливу.

Чутка – повідомлення що надходить від однієї або більше осіб, про нічим не підтверджені події. Засоби протидії чуткам – профілактичні та активні.

Профілактичні: пов’язані з ефективністю дії засобів масової інформації та пропаганди.

Активні: як правило пов’язані з контропропагандою.

Найкращий спосіб припинення чуток – широка, ґрунтовна і послідовна подача дійсних фактів взагалі, без посилання на чутки

30. Виокремлюють три основні стратегії — імперативну (відповідає «об'єктній» парадигмі в психології, згідно з якою психіка й людина в цілому розглядаються як пасивний об'єкт впливу зовнішніх умов і продукт цих умов), маніпулятивну (відповідає «суб'єктній» парадигмі, котра базується на твердженні про активність і індивідуальну вибірковість психічного віддзеркалення зовнішніх впливів, де суб'єкт сам здійснює перетворювальний вплив на психологічну інформацію, що надходить іззовні) і розвивальну (заснована на «суб'єкт-суб'єктній», «діалогічній» парадигмі, де психіка виступає як відкрита система із зовнішнім і внутрішнім контурами регулювання). Тактики впливу вивчаються в контексті проблеми передбачення й управління поведінкою людей, що перебувають у ситуації міжособистісної взаємодії. Дослідників цікавить, як часто використовуються ті чи інші тактики впливу, як вибір тактик залежить від індивідуальних особливостей людей тощо

33. Експертний вплив - це один з найефективніших видів впливу, який впливає на всіх людей, для яких важливий професійний ріст, зміст і інтерес в роботі, для тих, кому важлива думка оточуючих і керівника.

38. Етнічна група (грец. «плем’я») – тип великої соціальної групи, що формується і розвивається природно-історичним шляхом. Плем’я – тип етнічної спільноти, що виникає на родовій стадій первісно-общинного ладу, перша етнічна спільнота в історії людства, що прийшла на зміну первісному стаду. Народність – одна з форм етно-соціальної спільноти людей, притаманна етапу встановлення етносу епохи середньовіччя. Нація – особливий стан і в одночас певний етап розвитку етносу, пов'язаний зі створення державно-нацональних символів і атрибутів, національної самосвідомості. Народ – все населення певної країни або держави, окремий етнос

39. Колектив - це група, об'єднана спільними цілями діяльності, підпорядкованими цілям суспільства. Добре організована асоціальна група називається корпорацією і характеризується замкнутістю, жорсткою централізацією, авторитарним управлінням і протиставленням вузьких інтересів суспільним. Група є динамічним утворенням, функціонує в часі і просторі, що зумовлено взаємодією 2 тенденції: інтеграції (для зняття загрози існуванню групи як цілого) і диференціації, спрямованої на спеціалізацію взаємозв'язків членів групи, (заснована на відмінності їх ролей). В результаті цих тенденцій освіта, функціонування і розвиток групи носить суперечливий характер. Динаміка зміни групи можлива як від низького до більш високого рівня, так і навпаки. Відносний баланс тенденцій є закономірністю, що забезпечує ефективність функціонування і розвитку групи