65. 66.Розвиток економіки України в 50-60 pp. XX ст.

У 50х - першiй половині 60х рокiв основні напрямки економічноi політики в Украiнi залишалися практично незмінними. Однак пiсля смерті Сталiна було зроблено спроби переглянути деякi аспекти економічної політики, не зачіпаючи при цьому основ тоталитарного суспільства. Насамперед було Розпочато реорганізацію управлiння промисловістю. На думку Хрущова, першого секретаря ЦК КПРС і головного реформатора, надцентралізованi галузеві міністерства були неспроможними забезпечити швидке зростання промислового виробництва. Було закрито сотні дрiбних підприємств, якi дублювали одне одного. Вивільнені виробничі площі задіяні для виробництва нових видів продукції. Проте кардинальних змін у розвитку економіки не вiдбулося. Реформи М. Хрущова носили половинчастий характер. По-старому Москва ставила виробничi завдання, встановлювала цiни на основнi види товарiв, забирала значнi суми прибуткiв. Хрущов зайнявся реформуванням сiльського господарства. Були пiдвищенi закупiвельнi цiни на сiльгосппродукцiю, збiльшено асигнування аграрного сектору, змiцнена його матерiально-технiчна база тощо. Колгоспам i радгоспам було наказано збiльшити посiви кукурудзи, гороху та деяких iнших культур, що повинно було пiдняти рiвень кормової бази тваринництва. У 1965 р. до влади в СРСР прийшло нове партiйно-державне керiвництво, очолене Л. Брежневим. Свою дiяльнiсть воно також розпочало з економiчної реформи, яка часто ототожнюсться з iменем тогочасного Голови Ради Мiнiстрiв СРСР О. Косигiна. Цією реформою передбачалось: скоротити планові показники для пiдприемств, створити на пiдприемствах фонди матерiального стимулювання; фiнансувати промислове будівництво шляхом кредитування, а не дотацiй; лiквiдувати раднаргоспи і вiдновити галузеву систему управлiння; підвищити закупiвельнi цiни на сiльськогосподарську продукцію; перерозподiлити долю нацiонального прибутку на користь аграрного сектору. Першi кроки реформи принесли позитивнi результати, але це тривало не довго. Причини невдачi економiчних реформ 50—60-х рокiв лежать в основi тоталiтарно керованоi економiки, якою й була економiка радянська. Економiчне реформування не могло принести ycпixy без полiтичних змін, демократизації і без реального суверенiтету республiк.

67.Розвиток економіки України в 70-80 pp. XX ст.

На середину 70-х рокiв радянська економiка повністю втратила притаманний для 50—60-х рокiв динамiзм, розвиваючись суто екстенсивними методами. Україна була перетворена на iнтегральну частину «загальносоюзного народногосподарського комплексу», тут розміщувалися виробництва з незавершеним циклом, у т. ч високотехнологiчні. Традицiйно розвинутi iндустрiальнi галузі швидко занепадали через брак нових технологій, ставали нерентабельними, якiсть iхньої продукцiї неухильно знижувалася. Основою радянської економiки, як i раніше, були паливноенергетичний i вiйськово-промисловий комплекси. Скута ланцюгами командно-адмiнiстративної системи економiка поступово втрачала чутливiсть до НТР. Розвиток промисловостi вiдбувався шляхом надмiрних витрат, нарощування паливно-енергетичної та хiмiчної бази. Не вистачало товарiв широкого вжитку. Промисловi плани Радянського Союзу й України не виконувалися. На виробництво одиницi нацiонального доходу в СРСР витрачалося в 2 рази бiльше сировини i матерiалiв, нiж у розвинёних країнах. Аналогiчною була ситуацiя в аграрному секторi. Отже, наприкiнцi 70-х — початку 80-х рокiв економіка України, як i всього Радянського Союзу, входила в смугу тотальної кризи. Вона була неефективною, неконкурентоздатною, а бiльшiсть спроб оживити її мали суто адмiнiстративний чи навiть iдеологічно декларативний характер. Основними причинами такого становища була низька ефективнiсть економiчнoї системи, в основi якоi лежала загальнодержавна власність на засоби виробництва, надзвичайно централізована, планова економiка, з якої вилучено ринковi сили. Централiзована планова економiка створила величезну бюрократiю, яка увiчнювала неефективнiсть виробництва. фактично, неможливо було взагалi спланувати економiку такої великої держави як СРСР.