63.Господарство України в роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945 pp.).

У червнi 1941 р. розпочалася Велика Вітчизняна вiйна. Господарство Україии з початку вiйни було переорiентовано на потреби оборони. Почалася масова евакуацiя на Схiд заводiв, робiтникiв та iнженерiв. Майже все обладнання з украiнських електростанцiй було вивезено i встановлено на нових станціях. Перед нiмецьким вторгненням зерно та iншi види продовольства форсованими темпами вивозились на державнi заготiвельнi пункти. Все це негативно позначилося на життевому рiвнi населення, яке залишилося на окупованiй нiмцями територii. Фашистський режим, який встановився на українських землях, поставив перед собою завдання пiдкорити та колонiзувати Україну, знищити її народ. Гiтлер планував переселення в Україiну в найближчi двадцять рокiв 20 млн нiмiців. Одна частина мiсцевого населения пiдлягала винищенню, iнша —зведенню до статусу рабiв, решта — виселенню до Азiї. Серед iнших заходiв окупацiйної влади була примусова мобiлiзацiя робочої сили з України. Зберегалася колгоспна, та існували значні труднощі з адмiнiстративним апаратом. Нiмцi визнали радянськi колгоспи й радгоспи найефективнiшим способом викачування з мiсцевого населення хлiба і продовольства. Пiд час вiйни нiмцi возили з України зерно, м’ясо, олiю, масло, цукор і навiть чорнозем. Промисловi пiдприемства, якi залишились неушкодженими, нiмецька адмiнiстраця оголосила власнiстю Нiмеччини i нещадно експлуатувала.

64.Відбудова і розвиток господарства України в післявоєнні роки (1945-1950 pp.).

Вiдбудова зруйнованого війною господарства вiдбувалася у надзвичайно складних умовах. За роки війни змiнилася структура економiки. З усього, що було евакуйовано пiд час вiйни з України, поверталася незначна частина. Натомiсть за нове обладнання яке поступало в Україну після війни, доводилось платити з власного бюджету. Вiдбудова промисловості здiйснювалася однобоко. Випереджаючими темпами розвивалися галузi важкої промисловості, хронiчно вiдставали харчова та легка промисловiсть. Внаслiдок вiйни та колективноi системи господарюваня сiльське господарство повністю деградувало. Хронiчно не вистачало технiки, реманенту, тяглової худоби, насiння, рабочих рук. Оплата працi сiльських виробникiв була символiчною. У груднi 1947 р. з метою скорочення грошовоi маси, випущеноi пiд час вiйни було здiйснено горшову реформу, яка ще бiльше погiршила становище простого населення. ЇЇ проводили конфiскацiйними методами. Старi гроші обмiнювалися на новi у спiввiдношенні 10:1. Пiсля голоду 1946—1947 рр. розпочалося повiльне пiднесення сільского господарства. Проте пiдхiд до розв’язання аграрних проблем залишався старим: форсування виробництва в умовах жорстокої централізації та регламентацiї колгоспного життя. У цiлому до початку 50-х рокiв сiльське господарство залишалося збитковкм. В бiльших мiстах краю почали будувати заводи-гiганти. В захiдних областях розширювалиюя старi виробництва: видобуток нафти, природного газу. Швидкими темпами зростало число промислових робiтникiв. У 1948—1949 рр. сталiнський режим здiйснив колективiзацiю сiльського господарства.