Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
на роздуми 1-30 (3-я часть).docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
17.04.2019
Размер:
66.35 Кб
Скачать

5. Що мав на увазі т.Мальтус говорячи: «Із-за перенаселення бідність може стати жалюгідною і гіркою долею всього людства».

Т. Мальтус — видатний представник класичної політичної економії Англії. Він один із перших проаналізував зв´язок між населенням і економікою. Творчість цього вченого формувалась в основному в першій чверті XIX ст., але результати його наукових пошуків цінні і для сучасної економічної теорії.

Т. Мальтус виявився творцем теорії народонаселення, із якої випливають певні аналітичні висновки, що перетворили її на невід´ємну частину спадщини класичної економічної думки.

Ця теорія стала деяким стандартом у судженнях класиків про економічну політику, коли причини бідності зводяться до простого співвідношення темпів приросту населення і приросту життєвих благ, які визначають прожитковий мінімум.

За Мальтусом, будь-яка свідома спроба удосконалення людського суспільства за допомогою соціального законодавства буде зметена нездоланною людською масою, і тому кожній людині слід турбуватися про себе самій і повністю відповідати за свою непередбачливість.

Він стверджував, що кількість населення подвоюється кожних 20-25 років, а виробництво продуктів харчування за цей же період зростає значно меншими темпами (тільки на 20-25%). Саме у перенаселенні він вбачав основну причину зростання розпусти, хвороб, злиднів, голоду і безробіття та інших бід суспільства. «Через перенаселення, — писав Мальтус, — бідність може стати жалюгідною і гіркою долею всього людства». Вся його книга є аналізом того, як досягти бажаної рівноваги між населенням і виробництвом достатньої кількості продуктів харчування.

Т. Мальтус не один раз повторював, що він не заперечує проти зростання чисельності населення, але пропонував «встановити між населенням і продовольством таке співвідношення, яке б не викликало боротьби між ними», тобто досягти стану економічної рівноваги суспільства. «Вороги, з якими я борюсь, — наголошував він, — суть розпусти і злиднів». Оскільки, за висновками Мальтуса, населення зростає значно швидше виробництва продуктів споживання, то для збереження рівноваги «необхідно, щоб розмноження постійно затримувалось». В примітивних суспільствах це досягається через хвороби, голод і війни, а в ринковому суспільстві — через регулювання заробітної плати і «моральне стримування» народжуваності. Регулювання заробітної плати відбувається автоматично в тому розумінні, що надмірне зростання населення знижує заробітну плату і тим самим обмежує зростання населення в наступному поколінні. Навпаки, зростання заробітної плати призводить до зростання населення і тим самим — до зростання бідності наступного покоління.

6. Як Ви розумієте вислів д.Рікардо: «Праця природи сплачується не тому, що вона робить багато,а тому,що вона дає мало.»

Дави́д Ріка́рдо (англ. David Ricardo; *18 квітня 1772, Лондон — †11 вересня 1823, Гатком-Парк) — англійський економіст, класик політичної економії, послідовник і одночасно опонент Адама Сміта, виявив закономірність в умовах вільної конкуренції тенденцію норми прибутку до пониження, розробив теорію про форми земельної ренти.

Рікардо висловлює застереження: «Праця природи оплачується не тому, що вона робить багато, а тому, що вона робить мало. Чим бідніший стає вона на свої дари, тим більшу ціну вимагає вона за свою роботу ».

Стосунки людей, а також взаємодія із природою пов’язані з трудовою діяльністю, виробництвом, отже визначаються не біологічними, а економічними законами. Очевидно, що для Д. Рікардо, як і для інших класиків, земля є невідтворюваною і розглядається як фізичний ресурс, а не економічний. Тому в нього не тільки земля, але й рента виступають як "вільний дар землі".

Обмежений фонд землі використовується тільки одним способом (наприклад, як рілля або як пасовище) та із закономірним зменшенням віддачі.

Природні ресурси – природні об’єкти і явища, що використовуються в теперішньому часі, минулому і майбутньому для прямого або посереднього споживання, сприяють створенню матеріальних багатств, відтворюванню трудових ресурсів, підтримці умов існування людства і підвищення якості життя. Під природними ресурсами традиційно розуміють тіла і сили природи, що на даному рівні розвитку продуктивних сил можуть бути використані в соціально-економічній діяльності людей. Але люди їх використовують,але ж вони не відновлюються, тому природа стає біднішою на свої дари та більшу ціну вимагає за свою роботу .