24. Що мав на увазі Туган –Барановський в даній цитаті: « Капіталізм сам по собі не щезне, творчість новго ладу може бути справою тільки свідомої волі і думки людини».

Туган-Барановський Михайло (20 січня (8 січня ст.с.) 1865, Солонім, Харківщина — 21 січня 1919, Одеса) — перший економіст-східноєвропеєць, наукові теорії якого визнали зарубіжні вчені різних шкіл і напрямків; один із найкращих знавців кон'юнктурних економічних циклів, автор численних праць про теорію вартості, розподілу суспільного доходу, історію господарського розвитку та кооперативних основ господарської діяльності. Доктор економіки (1899)

У його дослідженнях рефреном проходить соціальний аспект: соціальний розподіл, соціальні основи кооперації, соціальна експлуатація. Соціалізм, за його оцінкою — це знищення соціальної експлуатації. «Людина за капіталізму — засіб досягнення мети, за соціалізму вона — вища цінність, — наголошує Туган-Барановський.

1918 року, будучи в Москві, Туган-Барановський займається кооперативними проблемами: «Очевидно, що як би там не розвивалась споживча кооперація, підвалини капіталістичного світу вона, ясна річ, знищити не може. Але кооперація дає засоби й організаторські сили для перемоги нового ладу, і без кооперації ця перемога була б украй сумнівна», — пише він.

Тут Туган-Барановський формулює одну з важливих умов щодо трансформації капіталізму. В. І. Ленін робить висновок щодо ролі кооперації у трансформації безтоварно-грошового соціалізму (воєнного комунізму) у новій економічній політиці як політичної умови союзу трудового селянства з робочим класом. Варто наголосити, що дослідження Туган-Барановським історії проблем кооперації, її форм та соціальної сутності дістали міжнародного визнання.

Відмінності в оцінці ролі кооперації у Леніна та Туган-Барановського ґрунтується на відмінностях в оцінці ними теорії соціалізму. Туган-Барановський уважав теорію соціалізму К. Маркса і Ф. Енгельса утопічною, як і тих, кого утопістами класифікував К. Маркс. Ленін же саме цю теорію прагнув утілити в практику Росії. Але, оцінивши ситуацію, відійшов від її практичної реалізації.

25. «Гроші не тільки засіб збагачення, а й засіб політики» (т. Мен).

Мен Томас (англ. Mun, 1571-1641) – видатний англійський економіст, представник наукової економічної школи пізнього меркантилізму, який пов’язував зростання суспільного багатства з активним торгівельним балансом. Томас Мен був одним з фундаторів кількісної теорії грошей

Політика меркантилізму в різних країнах Європи має свої характерні риси. Так, в Англії Томас Мен (1571-1641) у своїй праці "Багатство Англії у зовнішній торгівлі або баланс зовнішньої торгівлі як регулятор нашого багатства" обґрунтовує політику "торгового балансу". Т. Мен виступив проти поширеного погляду, за яким багатство країни полягало в грошах. Він спростовував це тим, що нагромадження багатства можливе, коли вартість товарів,котрі вивозяться за кордон, вища від вартості закордонних товарів, що мають попит. Під багатством він розуміє не тільки коштовні метали, але й землю й інші дари природи. Рушійною силою розвитку суспільства він вважає торгівлю, яка примножує гроші, адже вони приносять багатство тільки знаходячись в обігу. Гроші вважав засобом досягнення певної мети – залучити у країну більше дорогоцінних металів. Роль грошей в обігу Т. Мен порівнює із роллю зерна у процесі землеробського виробництва. "Гроші, які привозяться у країну завдяки активному балансу нашої зовнішньої торгівлі, – це єдині гроші, які в нас залишаються і якими ми збагачуємося", – підкреслював Т. Мен. Рекомендує країні більше продавати, ніж купувати, висловлюється за розвиток промисловості, за вивіз готових виробів, а не сировини, за розвиток транзитної торгівлі. Якщо переважає експорт над імпортом, то зростає грошовий фонд держави. Використання даної політики, на його думку, сприяє розвитку вітчизняного виробництва.