29. Бідність як соціально-економічна категорія

Однією з найважливіших соціально-економічних проблем економіки є проблема бідності і багатства.

Перехідний період в Україні характеризується спадом виробництва, зниженням доходів і рівня життя населення. Процес розширення бідності збільшується через відсутність фінансових можливостей і недостатньої розробленості системи адресної цільової соціальної допомоги. Точну оцінку ступеня і масштабів поширення бідності в Україні неможливо визначити, але сама наявність бідності та найбільш уразливі групи населення досить відомі.

Сучасна наука визначає бідність як стан, викликаний недоліком матеріальних ресурсів для ведення нормального способу життя, що є звичним і характерним для конкретного суспільства в конкретний період часу.

Причини, масштаби і форми прояву бідності дуже різноманітні:

постійне підвищення встановленої межі бідності (прожиткового мінімуму, особливо в ринкових умовах);

недосконалість механізму компенсації росту споживчих цін різним категоріям населення;

особливості процесу адаптації населення до нових соціально-економічних умов;

положення індивіда в соціальній структурі суспільства – приналежність людини до тієї чи іншої групи населення ( за віком, освітою, сферою занять, місцем проживання, соціально-професійним статусом).

ООН виділяє чотири основні прояви бідності:

коротке життя;

низький рівень професійно-освітньої підготовки;

відсутність економічної бази нормального життя – чистої питної води, медичних послуг, якісного харчування;

вилучення з громадського життя.

Невід'ємною складовою всіх національних стратегій зниження бідності є визначення її критеріїв, у зв'язку з чим визначальне значення набуває трактування категорії « бідність» і вибір її індикаторів.

Сучасна соціально-економічна теорія трактує бідність як багатоаспектне явище, виокремлюючи такі її форми:

об'єктивна і суб'єктивна ;

абсолютна і відносна;

тимчасова і застійна.

Об'єктивна бідність визначається на основі прийнятих у країні критеріїв доходу і доступу до тих чи інших матеріальних і духовних благ: можливість дати дітям освіту, придбати професію, якісно лікуватися, мати житло, що відповідає прийнятим стандартам.

Суб'єктивна бідність визначається як самооцінка людиною свого економічного становища.

Розділяють також бідність на абсолютну і відносну. Абсолютна бідність визначається відповідно до прийнятого в країні межі, а відносна – за майновим розшаруванням населення. Доходимо висновку, що абсолютна бідність - це межа не тільки фізичного, але і соціального виживання людей. У різних суспільствах вона різна. Теоретики говорять про можливість ліквідації абсолютної бідності та неможливості ліквідувати відносну бідність.

За підрахунками фахівців кожна п'ята людина на нашій планеті, тобто понад 1 мільярд осіб, існує в умовах «абсолютної бідності» ( які грубо визначаються рівнем доходу менш 1 долара в день), таким чином, вони не здатні забезпечити себе необхідною їжею, не мають нормальних житлових умов і та ін.

Відповідно до тривалості бідність може бути тимчасова ( короткочасна і сезонна) і застійна (довгострокова).

Крайнім проявом бідності є убогість. Сім’я або окрема особа вважається убогою, якщо її споживання їжі не забезпечує 80% мінімального продуктового раціону, визначеного за фізіологічними і віковими нормами, або, якщо витрати на харчування перевищують 80% доходів.

Для визначення бідності та ступеня її поширення в країні у сучасних соціально-економічних дослідженнях застосовуються такі критерії бідності:

● абсолютні:

за фактичною вартістю споживчого кошика;

за фактичною вартістю продуктового кошика;

● відносні:

за фіксованою частиною середньодушового доходу в країні;

за фіксованою частиною середньодушових витрат у країні;

● суб'єктивні:

за самооцінкою;

● структурні:

за питомою вагою витрат на харчування в сукупному доході домогосподарства;

за питомою вагою самих необхідних витрат у сукупному доході домогосподарства;

● ресурсні:

виходячи з реальних можливостей надання допомоги.

Основними показниками, використовуваними для виміру бідності є:

межа бідності;

рівень бідності;

глибина бідності.