- •1) Культурологічна категорія «цінність»:
- •2) Категорія «культура»:
- •3) Релігія в системі культури:
- •4) Мистецтво в системі культури:
- •5) Трудова концепція походження культури:
- •6) Психоаналітична концепція:
- •7) Ігрова концепція:
- •8) Схеми культурно-історичного процесу:
- •9) Філософія культури о. Шпенглера:
- •10) Концепція «круговороту локальних цивілізацій» а. Тойнбі:
- •11) Первісна культура:
- •12) Культура Давнього Китаю:
- •13) Індуїзм – як національна релігія Індії:
- •14) Буддизм як світова релігія:
- •15) Античний тип культури:
- •16) Культура Середньовіччя:
- •17) Християнство як світова релігія:
- •18) Іслам як світова релігія:
- •19) Культура Нового часу:
- •20) Культура Новітньої епохи:
1) Культурологічна категорія «цінність»:
а) Цінність являє собою загальновизнану або ж широко визнану в суспільстві норму, сформовану у певній культурі, що задає зразки і стандарти поведінки і впливає на вибір між її можливими альтернативами. Цінність є визначальною характеристикою особистості, що освоює певну систему суспільних цінностей. Соціальні цінності відбиваються у свідомості окремої людини у вигляді ціннісних орієнтацій, які є необхідною умовою підтримки нормативного порядку в суспільстві. Засвоєння системи цінностей – основа соціалізації особистості. Поняття цінності вказує на культурне, суспільне чи особистісне значимість явищ і фактів дійсності. Усе розмаїття світу можна розглядати в якості предметних або об’єктних цінностей. Цінності виконують роль регулятора як на рівні суспільства в цілому (соціальні цінності), так і на рівні окремої особистості.
б) Хвильова модель розвитку культури була розроблена П.Сорокіним. Беручи за основу ціннісний підхід і визначаючи у відповідності з ним культуру, Сорокін виділяє періоди чуттєвого і надчуттєвого світосприйняття, що змінюють один одного. В залежності від того, яка цінність домінує, він поділяє усі культурні надсистеми на три типи: ідеаціональний, чуттєвий та ідеалістичний. Якщо переважає ідеаціональна культура, то вищою цінністю в ній стає Бог і віра, а до чуттєвого світу, його багатства, радощів і цінностей формується байдуже чи негативне ставлення. (середньовічна культура, культура брахманської Індії, буддійська і лаоїстська культури, грецька культура з VIII по кінець VI століття до н.е.) У чуттєвій культурі переважає цінність почуттів: сенс має тільки те, що ми бачимо, чуємо, сприймаємо дотиком. Формування її починається в XVI столітті і досягає свого апогею в середині XX століття. Цінності релігії, моралі, інші цінності ідеаціональної культури витісняються немовби на периферію суспільної свідомості і набувають відносного характеру: вони або заперечуються, або люди до них зовсім байдужі. У такій культурі пізнання стає еквівалентом емпіричного знання, представленого природничими науками, які витісняють релігію, теологію і навіть філософію. Ідеалістична система культури, на думку П. Сорокіна, займає серединне положення між ідеаціональною і чуттєвою. Її цінності – це цінності розуму, що раціоналізує об’єктивну реальність. (західноєвропейська культура XIII—XIV сторіч, а також давньогрецька культура V – IV ст. до н.е.)Теорія культури П.Сорокіна є однією із самих авторитетних в культурологічній теорії.
2) Категорія «культура»:
а) Культура – поняття суто антропологічне, пов’язане з феноменом людини. В античні часи – обробка, виховання, навчання, шанування, поклоніння, тісний зв’язок понять “культура” і “поліс”.Доба Просвітництва, під культурою розумілися всі здобутки людської діяльності, передусім, знання, наука, мистецтво тощо. В понятті “культура” закріплюється смислова подвійність: культура тлумачиться і як штучне, неприродне, породжене людською діяльністю, і, разом з тим, як деякий вищий вияв людського буття, пов’язаний з людським духом. В XVIII протилежні за значенням поняття: “культура” і “натура” (природа); ХХ століття: Е.Тейлор розуміє культуру як комплекс знань, вірувань, законів, звичаїв та інших здібностей та навичок, набутих людиною як членом суспільства; Х.Ортега-і-Гасет вбачає в культурі соціальні форми і способи облагороджування біологічних потенцій людини; К.Маркс визначає культуру як уречевлені сутнісні сили людини; М.Герскович розглядає культуру як створену людиною частину навколишнього середовища; для М.Гайдеггера культура являє собою умову і спосіб реалізації верховних цінностей шляхом культивування вищих людських якостей; Г.Францев визначає культуру як сукупність матеріальних та духовних цінностей; у Е.Маркаряна культура виступає способом людської діяльності; за П.Гуревичем культура – це усвідомлена робота духу по удосконаленню всього, що оточує людину.
Групи визначень поняття “культура” які є найбільш поширені в науковій літературі: - соціологічні визначення зосереджують увагу на факторах організації й формування певного суспільства. Для соціологічного підходу характерне таке бачення культури: «культура - це спільний і прийнятий спосіб мислення» (К.Юнг); «культура - це стійкі вірування, цінності і норми поведінки, які організують соціальні зв’язки і роблять можливою спільну інтерпретацію життєвого досвіду» (В.Бекет); - аксіологічні підкреслює, що культура є сукупність матеріальних та духовних цінностей, які створюються людиною в процесі її життєдіяльності; - онтологічні розглядають культуру як форму самореалізації людини у всій її багатоманітності. Культура – це спосіб буття людини.
б) Значення культури в житті людини і суспільства виражається через її функції. Адаптивна функція полягає в тому, що культура забезпечує пристосування людини до навколишнього середовища. Глибинній потребі людини у спілкуванні з подібними до себе відповідає комунікативна функція. Культура формує умови і засоби людського спілкування. Вона є умова і результат комунікації людей - процесу обміну інформацією між ними з допомогою знаків і знакових систем. Інформаційна функція забезпечує процес культурної спадковості і проявляється у закріпленні результатів соціокультурної діяльності, накопиченні, зберіганні і систематизації інформації. Нормативно-регулятивна функція полягає в тому, що культура виступає як розгалужена система норм і вимог, що їх пред’являє суспільство до індивідів в усіх сферах їх життєдіяльності. Аксіологічна функція виражає якісний стан культури. Культуру можна уявити собі як величезну лабораторію, в якій створюється масштабна система цінностей. Культура як система цінностей формує в людині певні ціннісні орієнтири і потреби. Інтегративна функція полягає в об’єднанні людей - в соціальні групи, народи, держави. Будь-яка соціальна спільнота, в якій складається своя культура, скріплюється цією культурою.