104. Правова природа договору банківського рахунка.

Реалізація кредитно-розрахункових відносин у безготівковій формі відбувається шляхом перерахування коштів з одного банківського рахунку на інший. Їй передує укладення договору банківського рахунку, на підставі якого відбувається відкриття рахунку, прийняття, зарахування, перерахування, видача грошових коштів, проведення інших операцій за рахунком.

Банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів (ст. 2 ЗУ "Про банки і банківську діяльність").

Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Договір банківського рахунку є консенсуальним та двостороннім. Із змісту ч. 4 ст. 1068 та ст. 1070 ЦК випливає, що він може бути оплатним. При цьому обов'язок із оплати може покладатися як на банк так і на клієнта. Так, відповідно до ч. 4 ст. 1068 клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором. Згідно з правилами ст. 1070 ЦК за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.

За договором банківського рахунка виникають декілька груп відносин:

1) банк зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять від клієнта або від третіх осіб, а також видавати на вимогу клієнта необхідні йому суми. При цьому банк може використовувати кошти, що є на рахунку, на власний розсуд, у тому числі як кредитні ресурси для інших осіб. Однак у будь-якому випадку, банк повинен забезпечити клієнту можливість безперешкодно розпоряджатися коштами на його рахунку;

2) банк зобов'язується виконувати доручення клієнта про здійснення платежів і про отримання коштів, які належать клієнту.

Сторонами договору банківського рахунку є банк або інша фінансова установа та клієнт.

Банк - це ЮО, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів ФО і ЮО та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків ФО та ЮО (ст. 2 ЗУ "Про банки та банківську діяльність").

Клієнтом за договором може виступати будь-яка особа, яка звернулася з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (ч. 2 ст. 1067 ЦК).

Законодавство встановлює право банку використовувати грошові кошти на рахунку клієнта. Зокрема, вказані кошти можуть використовуватися банком для виплати процентів за вкладами іншим клієнтам або надання кредитних ресурсів. При цьому банк повинен своєчасно задовольнити вимогу клієнта щодо розпорядження коштами на рахунку.

За загальним правилом, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Однак, спеціальним законодавством встановлені деякі винятки з цього правила. Так, наприклад, уповноважений банк здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів (п. 3 ч. II ст. 1 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ).

Стороною договору банківського рахунку може бути фінансова установа. Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова установа - ЮО, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші ЮО, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Права й обов'язки власника рахунка і кре­дитної установи здійснюються на умовах, визначених у прави­лах НБУ. Власник рахунка зобов'язаний виконувати правила НБУ і не може включати умови. пов'язані з додатковими зобов'язаннями з договору. Крім того, він зобов'язується чітко виконувати встановлені правила здійснення розрахунків і підпорядковується щоденному контролю комерційного банку за цільовим використанням готівки, своєчасним перерахуван­ням коштів на рахунок клієнтів. Отже, обидві сторони розрахункових правовідносин (ко­мерційний банк і власник рахунка) не мають права ухилятися від закону - вони діють лише в його межах.