112. Правове регулювання консорціумного кредитування.

Ще до липня 2008 року в банківському законодавстві діяло положення НБУ "Про здійснення консорціумного кредитування", яке регулювало окремі питання цього виду кредитних операцій. Характерним для такого кредитування було наступне:

1) банки, об`єднуючи свої фінансові ресурси, не створювали нової юридичної особи та не здійснювали її відповідної державної реєстрації, в тому числі і в НБУ;

2) консорціумні об`єднання не підпадали під контроль НБУ за встановленими нормативами, в тому числі щодо забезпечення ліміту кредитування;

3) не існувало обмежень щодо участі у таких консорціумах – теоретично одному банку можливо було бути учасником більше сотні таких об`єднань, що знижувало гарантії платоспроможності щодо клієнтам;

4) такі об`єднання не мали значного регулятивного впливу НБУ; інші.

Тому, НБУ визнало таким, що втратило чинність зазначене положення, і на теперішній час правове регулювання консорціумного кредитування здійснюється на підставі норм ЦКУ (гл. 71, 72, 74), ГКУ (гл. 35) та НПА НБУ.

Ст. 49 ЗУ "Про банки і банківську діяльність": Для проведення спільного фінансування банки можуть укладати угоди про консорціумне кредитування. В рамках такої угоди банки-учасники встановлюють умови надання кредиту та призначають банк, відповідальний за виконання угоди. Банки-учасники несуть ризик по наданому кредиту пропорційно до внесених у консорціум коштів. Консорціумні кредити базуються на тих же принципах, що і інші види банківських кредитів, змінюється тільки механізм акумуляції кредитних ресурсів та процедура надання кредитів.

Кредитні взаємовідносини між консорціумом та позичальником регулюються кредитною угодою, яка підписується усіма учасниками. Консорціумний кредит може надаватися таким чином: - за допомогою акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку; - шляхом гарантування загальної суми кредиту головним банком, або групою банків, а кредитування здійснювати у міру виникнення потреби в кредиті; - шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі у консорціумній угоді.

Консорціумні позики надаються тоді, коли підприємству-позичальнику потрібні кошти в обсязі, який не може бути забезпечений одним кредитором. У цьому разі кілька кредиторів об'єднуються, і кожен з них надає частину загального кредиту.

У консорціумній угоді можуть брати участь не тільки кілька банків, а й кілька підприємств-позичальників, яких стосується конкретний кредитний проект. Підприємство-позичальник, що бажає отримати кредит у великому розмірі, може самостійно визначити банк, який бере на себе зобов'язання з організації банківського консорціуму та виконання функцій головного банку у кредитній угоді. Як правило, головним банком визначають один із великих банків, який має досвід проведення великомасштабних кредитних операцій

112. Плата за кредит, правове регулювання її встановлення.

Відповідно до ст. 536, 1054 ЦКУ визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, про що зазначається в укладеному кредитному договорі.

Ст. 345, 346 ГКУ також передбачено, що кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.

В ЗУ "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит визначається як "будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми".

Крім того, у статті 1.10 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" конкретизовано, що проценти є "доходом, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна та нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум".

Таким чином, вказана конкретизація не залишає сумнівів щодо того, що процентна плата є невід'ємною частиною кредитного договору, незалежно від того, чи встановлена вона в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору.

При наданні інформації до НБУ у системі "КредІнфо" та за формами статистичної звітності N 310/Д (щоденна) "Звіт про суми і процентні ставки за кредитами" та 310 (місячна) "Звіт про суми і процентні ставки за наданими кредитами (за видами економічної діяльності)" банки мають зазначати плату за користування кредитом (у разі її встановлення фіксованою сумою) в перерахунку до суми кредиту, зазначеної в договорі, в процентах річних.

На практиці плата за кредит встановлюється двома паралельними способами:

1) Комісійна винагорода за отримання кредиту, яка розраховується у відсотках від суми кредиту та сплачується під час отримання кредиту. Щодо цієї форми оплати, то можна сказати, що вона не передбачена ЦКУ, а також іншими актами законодавства, але застосовується, так як немає прямої заборони на застосування такого способу отримання винагороди.

2) Проценти за користування кредитом, які нараховуються за кожен день користування кредитними коштами.

Відповідно до ст. 49 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" Банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків. Надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків.

Відповідно до Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого НБУ (2004), п. 1.11.: Розмір виплат за користування кредитом за встановленою договором процентною ставкою з урахуванням комісій, неустойки та інших установлених договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання умов цього договору, на дату надходження до НБУ документів, потрібних відповідно до вимог цього розділу для реєстрації договору (змін до договору), не повинен перевищувати розмір виплат за цим кредитом, розрахований виходячи з установленої НБУ максимальної процентної ставки за договорами, що діє на дату надходження до НБУ вищезазначених документів.

Ст. 1048 ЦКУ регламентує, що у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики (кредиту).

Ст. 534. ЦКУ визначає черговість погашення зобов`язань при недостатності грошових коштів: проценти погашаються в другу чергу, після відшкодування витрат кредитора на одержання виконання.