Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
spori_po_F_nansovomu_pravc___Bank_golovna.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
17.04.2019
Размер:
1.92 Mб
Скачать
  1. Фінансова система України, її структура.

Фінансова система — сукупність фінансових інститутів, за допомогою яких держава мобілізує, розподіляє та використовує грошові кошти.

У структури фінансів як цілісної категорії входить декілька взаємопов'язаних ланок, у кожній з яких здійснюється утворення і використання відповідних грошових фондів.

Фінансова ланка - це група однорідних економічних відносин, що регулюються правом і взаємопов'язані за формами і методами залучення, розподілу і використання грошових коштів.

Фінансову систему держави можна розглядати у кількох аспектах.

У широкому розумінні фінансова система - це сукупність фінансових інститутів, кожний з яких сприяє утворенню та використанню фондів грошових коштів для здійснення фінансової діяльності держави.

В організаційному аспекті фінансову систему можна розглядати як сукупність органів державної влади та місцевого самоврядування, які здійснюють у межах своєї компетенції керівництво фінансовою діяльністю держави та підприємств, установ, організацій, що беруть у ній участь. Це дещо звужене поняття, яке стосується лише сфери дослідження фінансового права.

З позицій економіки до фінансової системи включають також фінанси суб'єктів господарювання, міжнародні фінанси та фінансовий ринок.

У матеріальному вираженні фінансова система являє собою сукупність грошових фондів - відносно відособлених частин грошових коштів, призначених для особливих цілей.

Сукупність фінансових ланок, що входять до складу фінансів України, в їх взаємозв'язку та взаємозалежності складає фінансову систему України.

Фінансова система за предметом правового регулювання має дві підсистеми (в залежності від того, чиї інтереси задовольняються в результаті мобілізації, розподілу і використання фондів грошових коштів):

1) Публічні фінанси – задовольняють публічні, територіальні, соціальні інтереси, їх регулюють фінансово-правові норми;

2) Приватні фінанси – задовольняють приватні інтереси, їх також регулюють фінансово-правові норми, але в частині виникнення, мобілізації фондів.

В свою чергу публічні фінанси включають:

1) публічні фінанси держави (державні фінанси);

2) публічні фінанси органів місцевого самоврядування;

3) публічні фінанси суспільного або соціального призначення.

Існують і інші модифікації фінансової системи, але саме ця наглядно ілюструє предмет правового регулювання фінансової системи держави.

  1. Бюджетні повноваження України та органів місцевого самоврядування.

Бюджетні повноваження – це права і обов`язки органів державної влади та місцевого самоврядування у галузі бюджетної діяльності, що визначаються БКУ, щорічними ЗУ про Державний бюджет, ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими ЗУ, рішеннями місцевих рад та локальними актами.

Залежно від виду бюджетних правовідносин, у межах яких реалізуються бюджетні права їх суб`єктів, бюджетні повноваження поділяються на:

1) Матеріальні – визначають зміст прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері функціонування бюджетної системи;

2) Процесуальні – це передбачена законодавством сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері бюджетного процесу.

За суб`єктним складом бюджетні права можуть належати:

1) державі в цілому;

2) окремим адміністративно-територіальним одиницям – в особі органів місцевого самоврядування.

Бюджетні права можна характеризувати за:

1) вертикальним рівнем (між представницькими і виконавчими органами різного рівня) – оснований на конституційних нормах, що розмежовують повноваження між органами державної влади і органами місцевого самоврядування та місцевої влади;

2) горизонтальним рівнем (між представницькими і виконавчими органами одного рівня) – ґрунтується на конституційних нормах про розподіл компетенції між гілками влади.

Бюджетні права можна об`єднати в три групи:

1) повноваження в галузі зведеного (консолідованого) бюджету. Повноваження держави Україна у галузі зведеного бюджету виникають із необхідності забезпечення єдності бюджетної системи; необхідності проведення єдиної фінансової, бюджетної, податкової політики; забезпечення суверенітету держави та виконання інших завдань і функцій держави. ВРУ, яка виступає як повноважний представник усієї держави, і має закріплені Конституцією виключні повноваження, що не можуть бути передані будь-якому іншому органу влади, безпосередньо втілює повноваження держави у галузі зведеного бюджету: - визначає види бюджетів та порядок і принципи об'єднання їх у бюджетну систему; - визначає склад доходних джерел, що формують доходи державного і місцевого бюджетів; - встановлює види видатків, які включаються до державного і місцевих бюджетів; - закріплює загальний порядок і принципи розподілу доходів між окремими ланками бюджетної системи; - встановлює загальний порядок розподілу видатків між ланками бюджетів різного рівня; - затверджує правила складання бюджетної класифікації, що забезпечує єдність бюджетної системи; - закріплює принципи й основні засади організації бюджетного процесу незалежно від рівня його здійснення; - визначає основні бюджетні повноваження; - визначає загальну систему заходів щодо збалансування бюджетів усіх рівнів, у тому числі шляхом здійснення міжбюджетних трансфертів; - визначає порядок складання Державного бюджету України.

2) повноваження в галузі державного бюджету. Держава Україна з метою втілення єдиної державної політики у галузі фінансів та бюджетної діяльності:

1) має в особі вищих органів влади повноваження з формування, розподілу і використання коштів державного бюджету;

2) реалізує повноваження, що стосуються місцевих бюджетів.

За вищими органами державної влади у межах їхньої компетенції закріплено право на визначення розміру доходів, закріплених за державним бюджетом у поточному бюджетному періоді; цільового спрямування використання бюджетних асигнувань та їх розмірів; на організацію та здійснення бюджетного процесу; на встановлення межі бюджетного дефіциту і розробку заходів на його скорочення; на створення резервних та інших цільових фондів; на прийняття законодавчих актів з регулювання усіх питань бюджетного процесу; право на реалізацію усіх стадій бюджетного процесу; на визначення переліку регулюючих доходів для місцевих бюджетів; на уточнення статей доходів і видатків державного бюджету в процесі його виконання; на забезпечення постійного і всебічного фінансового контролю та державного аудиту на усіх стадіях бюджетного процесу; на складання, розгляд і затвердження звіту про виконання державного бюджету. По відношенню до місцевих бюджетів до повноважень слід віднести затвердження диференційованих або єдиних нормативів відрахувань від регулюючих доходів для бюджетів АРК, областей, міст Києва та Севастополя; визначення розміру дотацій вирівнювання, субвенцій та їх цільового призначення для місцевих бюджетів вищого рівня; здійснення фінансового контролю та державного аудиту у межах повноважень за додержанням органами місцевого самоврядування бюджетного законодавства.

3) повноваження в галузі місцевих бюджетів. Бюджетні повноваження органів місцевого самоврядування реалізуються щодо державного бюджету, власного бюджету і бюджетів нижчого рівня. Вони зобов'язані забезпечувати надходження на своїх територіях від загальнодержавних податків і зборів та мають право частину з цих надходжень залишати у своїх бюджетах у межах, встановлених вищестоящим органом влади відповідним рішенням, яким закріплюється бюджет на відповідний бюджетний період. У разі неможливості покрити свої поточні видатки за рахунок власних, закріплених і регулюючих доходів, місцеві органи влади мають право на фінансову підтримку у формі дотацій вирівнювання або цільових субвенцій з бюджетів вищого рівня.

Місцеві ради мають право на власний бюджет, на формування доходної частини та проведення видаткової політики; на створення резервного фонду. Обласні і районні ради мають право на складання зведених бюджетів. Сільські, селищні і міські ради мають право на введення місцевих податків і зборів із дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема, ЗУ "Про систему оподаткування", Декрету КМУ "Про місцеві податки і збори".

Стосовно бюджетів нижчих рівнів місцеві ради мають право затверджувати нормативи відрахувань, визначати джерела доходів, здійснювати фінансову підтримку у формі дотацій вирівнювання.

З метою забезпечення виконання норм Конституції і ЗУ, відповідно до Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 р., затвердженої постановою КМУ від 21.07.2006 р. N 1001, Декларації цілей та завдань бюджету на 2008 рік (Бюджетної декларації), схваленої постановою КМУ від 01.03.2007 р. N 316, розроблено Концепцію реформування місцевих бюджетів, схвалену розпорядженням КМУ від 23.05.2007 р. N 308-р.

Зазначена Концепція спрямована на проведення у період до 2011 року реформи у сфері місцевих бюджетів відповідно до стратегічного завдання регіональної політики - створення умов для підвищення конкурентоспроможності регіонів, забезпечення їх сталого розвитку, високої продуктивності виробництва та зайнятості населення. Її впровадження передбачає внесення змін до чинного законодавства, у тому числі - бюджетного.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]