21/Актуальні проблеми соціальної екології.

В процесі еволюції суспільства взаємодія людини та природного середовища проживання носила суперечливий характер. На ранніх етапах розвитку суспільства простежується тенденція залежності людини від природи. Так, в епоху палеоліту людина хоча і виробляла знаряддя, але тільки для збирання і мисливства (привласнення наявної легкодоступної їжі), і в цьому сенсі людина мало відрізнялася від тварин. Мисливське збиральне господарство ставилося у сильну залежність від природи, і зона розселення людей обмежувалася зонами теплого клімату та достатком їжі. В міру розвитку продуктивних сил суспільства людина підвищувала свою відносну незалежність від сил природи. Вдосконалення знарядь праці, що дозволяли створювати швидко і у великій кількості необхідні для життя людини добра, будівництв0 іригаційних споруд забезпечувало стабільний урожай, а створення дамб захищало від повідей. Все Це створювало сприятливі умови для людини, для її життя і втягнений в господарський обіг нових територій Землі.

Водночас із процесом ослаблення залежності людини від природного середовища формується і тенденція розширення зв'язків і відносин суспільства з природою. Це виявляється у всіх можливостях: використання різноманітних природних копалин, сировини. Так, нафта тривалий період використовувалася тільки для тепла. Сучасна ж нафтохімія виробляє більш 8 тис. видів продуктів різноманітного призначення. Розвинувши виробництво переробки і використання різноманітних видів природної сировини, людина виявилася в ще більшій залежності від природи, аніж на ранніх етапах суспільної еволюції. Залежність виявляється у вичерпанні багатьох необхідних для людства корисних копалин, насамперед, руди чорних і багатьох кольорових металів, нафти, води, деревини, вугілля тощо. В процесі взаємодії суспільства та природи в результаті потужного антропогенного виливу па навколишнє середовище зростає загроза самому існуванню людства з двох причин: забрудненню навколишнього середовища і вичерпанню природних ресурсів.

Вже людство вже починає тяжко розплачуватися за технічні та інші успіхи цивілізації. За 70—90-ті роки знищено 2/3 лісів, що покривають Землю, щорічно зростає кількість шкідливих викидів у навколишнє середовище. Змінився склад біосфери. Фахівці відзначають: нагромадження вуглецю в атмосфері, запиленість у порівнянні з початком століття до кінця XX століття зросла на 20 відсотків. У нових для людства умовах взаємодія суспільства та природи має будуватися так, щоб розвиток суспільства, всіх його компонентів не завдавав шкоди природі, а навпаки, сприяв розвитку, треба створювати такі умови, за яких природний фактор повніше б ураховувався і входив в структуру виробництва. В сучасній соціальній екології такий підхід до вирішення актуальних проблем взаємодії суспільства та природи одержав назву коеволюції.

Коеволюція - дальший розвиток суспільства, всіх його культурологічних і матеріальних факторів неможливий без погодження з розвитком природи.

Система суспільство - навколишнє середовище, досить жорстка система, елементи якої взаємовизначають один одного. Йдеться не про перетворення природи, а про адаптацію до неї, збереження та розвиток екосистем, створення штучного середовища там і в такій формі, щоб не деформувати середовище проживання людини.

Одна з головних проблем - переведення виробництва на екологічні принципи розвитку, тому що розвинені людиною потужні продуктивні сили становлять в сучасних умовах головну загрозу для навколишнього природного середовища.

На початку 90-х років Генеральна Асамблея ООН, а також Глобальний форум релігійних лідерів, парламентаріїв і учених по захисту навколишнього середовища та розвитку, відзначали, що ядерна загроза відсовується на другий план. В стратегії виживання людства дедалі більше пріоритетною стає екологічна проблема.

Розвинувши потужні продуктивні сили, людина вже в середині XX століття виявилася, в певному сенсі, їх заложником. Фахівці відзначають, що екологічна криза в Україні в сучасних умовах охопила всі її сфери навколишнього середовища. За оцінкою деяких зарубіжних учених, щорічно втрати України від неефективного, нераціонального природокористування і забруднення навколишнього середовища складають від 15 до 20% її національного доходу і є ледве чи не найбільшими в світі. гірничорудними виробництвами із застарілими технологіями. Трагедією в долі українського народу стала аварія па Чорнобильській атомній електростанції - перша в світовій історії глобальна екологічна катастрофа. Внаслідок аварії в навколишнє середовище викинуте 50 мільйонів кюрі різних радіонуклідів. Катастрофа охопила не тільки навколишнє середовище проживання людей України, Білорусі та Росії, але й Швецію, Німеччину, Італію, Австрію, Бельгію та їй. Завдано величезних економічних збитків Україні та іншим країнам. За оцінкою фахівців витрати па ліквідацію наслідків катастрофи до 2000 року складуть 180-250 млрд. доларів (на початок 1992 року!). Але справа не тільки в економічних розрахунках, народу України завдані величезні моральпо-психологічні збитки: під загрозою унікальна культура тих районів, звідки зроблено переселення людей, адже переїхало 200 тис. жителів з двох тисяч населених пунктів! У зараженій зоні продовжують проживати майже 2,4 мільйона населения, в тому числі 500 тис. дітей до 14 років! Адже це вже генофонд!!! З кожним роком у зоні радіації виникає дедалі більше й більше захворювань різноманітного пораження, зв'язаних з радіацією. Несприятлива екологічна обстановка склалася не тільки в країнах з низьким технологічним рівнем і технологічною Дисципліною, ненадійною технікою, але й в розвинених технічно і економічно. Сучасне виробництво, взявши від природи 100 одиниць речовини, використовує' всього 3-4, а 96 одиниць викидає із навколишнє природне ('і'редовище у формі отруйних речовин і технічних відходів.

Візьмемо Японію. її розквіт стався саме тому, що країна стала па шлях різкого прискорення науково-технічного прогресу, в тій же атомній енергетиці. І от особливість. Атомні електростанції в Японії працюють в межах найбільших міст, розташовуються в курортних зонах, і це ще в сейсмонебезпечних зонах! Народ, який пережив страхіття ядерного бомбардування, здавалось би, мав ставитись з небезпекою до атомної енергії, але, між тим, розвиває її бурхливими темпами. І справа не тільки в якості спорудження та обладнання атомних електростанцій, хоча і це важливо, а в ретельній підготовці персоналу до найвищих вимог безпеки, в широкій інформованості населення. На кожному атомному об'єкті існують спеціальні центри, куди може зайти будь-яка людина і отримати вичерпну інформацію не тільки про атомну електростанцію, але й про роботу кожного агрегату, може зустрітися з фахівцями і ученими. Відвідувачу пояснять, покажуть, познайомлять із всім, чим захоче. В Україні, Білорусі, Росії та інших країнах Співдружності - десятки атомних електростанцій, та апі па жодній немає таких центрів інформації! Так, можна докоряти в неуцтві людей, але необхідно давати їм повну інформацію про те, що відбувається, знайомити з досягненнями науки і техніки. В сучасних умовах в Україні вже фахівці різного профілю активно ведуть вивчення виливу конкретних технологій па природу, сформулювали ряд екологічних обмежень у різноманітних галузях, обґрунтовують нові стратегічні екологічно чисті напрямки виробництва: зміна технологій па такі, що не впливають па природу; створення мало-відходпого і безвідходного виробництва; використання енергії Сонця тощо, здійснюються окремі або навіть комплексні природоохоронні заходи, розробляються і реалізуються концепції всебічної екологізації суспільного виробництва; виробляється науково-технічна та інвестиційна політика, спрямована па рішення екологічних проблем, створення ефективної системи державного і громадського контролю за регулюванням взаємодії виробництва і природи, вироблення надійного економічного механізму ринкового типу в природовикорисгануванні та охороні навколишнього середовища. Найважливішим напрямком екологізації суспільного виробництва виступає структурна перебудова. Йдеться про екологічну оптимі-зацію і раціоналізацію взагалі та між окремими галузями. Проблема актуальна і для виробництва України. Та напрямки екологізації виробництва можна успішно реалізувати лише за умови екологізації науки і техніки.

Прогрес людства завжди залежав від стану рівня розвитку науки і техніки, технічної винахідливості людей та їх спроможності діяти спільно. Прискорення розвитку науки і техніки, піднесення винахідливості та раціоналізаторства використовувались для забезпечення прогресу в сфері економічного і соціального розвитку, введення та освоєння нових сфер навколишнього середовища, підвищення ефективності використання матеріалів і енергії. Успіхи в науці та техніці знаходять широке розповсюдження в суспільстві. Досвід розвинених науково і технічно країн показує, що досягнення науки і техніки не тільки забезпечують високий рівень комфорту людини, але й створюють сприятливі умови для збереження і розвитку навколишнього природного середовища. Застосування новітніх технологій не тільки веде до підвищення продуктивності праці, але й сприяє ефективності використання природних ресурсів, зводить до мінімуму забруднення середовища, вирішує багато проблем екології людини. Невипадково тому під впливом суспільних і державних структур почався активний процес екологізації всіх галузей наукового і технічного знання. Кожна наука, галузь технічного знання тепер мають екологічні дослідження, де висновки і рекомендації учених проходять апробацію на екологічну безпеку. Крім того, наука, галузь технічного знання займаються складанням вірогідних прогнозів зворотної реакції природного середовища на антропогенний вплив, дають оцінки суперечностей, що виникають між необхідністю охорони навколишнього середовища і необхідністю використання її ресурсів виробництвом. Відчувається і нестача наукових знань про основні властивості навколишнього середовища, форми та рівні її організованості, структурні механізми, фізичної суті природних процесів і динаміки їх змін, викликаних антропогенними факторами. Актуальними стають поняття - екологічні шляхи наукового пізнання, екологічний стиль мислення тощо. Ось чому головне спрямування екологічних досліджень в фундаментальних, технічних і гуманітарних науках є винятково важливе розкриття шкідливого впливу техніки на середовище, збереження здоров'я й генофонду людини, оптимізація природно-техніч-них систем.