34.Суть, ознаки та переваги республіки як форми правління.

Республіка (від лат. res publica - суспільна справа) - це такаформа державного правління, при якій верховна влада належить виборним представницьким органам, що обирається на певний термін. [1]

Республіка або республіканська форма правління є досить давньоїформою державної організації суспільства. Вже в першому месопотамськихмістах-державах (IV-III ст. до н.е.), як надалі вдавньогрецьких полісах, влада мала складну структуру. І в цій структуріверховенство влади найчастіше залишалося за демократичним органом --зборами і радою. При цьому в зборах брали участь усі повноправнігородяни, всі громадяни міста-держави, які брали основнірішення, обирали раду для ведення поточних державних справ. Іноземціі раби, як правило, усувалися від участі в державному управлінні. Воєначальники, ватажки дружин виконували рішення зборів, були наслужбі у ради.

Те чи інше співвідношення і взаємодію різних органів влади, тіабо інші способи освіти зборів, рад визначають різніреспубліканські форми правління. Але завжди при цьому республікахарактеризується вищими виборними органами влади, до яких входятьобрані представники народу. Для республіки характерні і різніповноваження, якими ці органи наділяються.

1. Республіканська форма правління характеризується наявністю наступнихюридичних ознак.

Республіканське правління - це колективне правління. Всі вищіоргани державної влади - різного роду зібрання, поради і т.п. --мають складну структуру, наділяються певними, тільки їм властивимиповноваженнями і несуть відповідальність за їх невиконання або неналежневиконання згідно із законом. Рішення, що приймаються вищими органами влади --законодавчими, представницькими, - у більшості випадків довгостроковоготуються, обговорюються за відповідною процедурою, проходять експертизу,іноді перевіряються в експериментальному прядці. Прийняття ж рішенняздійснюється, як правило, шляхом голосування. Воно вважається прийнятим якщоза нього проголосувала більшість.

Республіканське правління засноване часом на принципі поділу єдиноїдержавної влади на ряд влади: законодавчу, виконавчу ісудову.. Яскравими прикладами президентської республіки є США, Аргентина, Мексика, Бразилія та ін У республіці даного виду державне управліннябудується за принципом жорсткого поділу влади. Президент керує,парламент (конгрес, національні збори і т.д.) приймає закони. Головна ознака цієї форми правління - відсутність відповідальностівиконавчої влади перед парламентом за проведену політику.

- Парламентська республіка є менш поширеною формоюправління, ніж президентська республіка, він воно так само вельмипоширена. Прикладом подібного типу є Німеччина, Фінляндія, Індія, Туреччина та ін

Парламентська республіка характеризується проголошенням принципуверховенства парламенту, перед яким уряд несе політичнувідповідальність за свою діяльність. Відмінною рисою даноговиду республіки є наявність посади прем'єр-міністра, якогообирає парламент. Тут уряд формується лише парламентськимшляхом з числа лідерів партії, що отримала більшість у парламенті, ізалишається при владі до тих пір, поки воно має у своєму розпорядженні підтримкоюпарламентської більшості. Лідер партії, як правило, стаєголовою уряду. Участь президента у формуванніуряду номінально. Хоча він формально і наділяється повноваженнями, напрактиці надає мало впливу на здійснення державної влади. Його політична дія може бути реалізовано тільки за згодоюуряду, які виходять від нього нормативні акти набувають юридичнудію, як правило, тільки після схвалення урядом або парламентом,які і несуть за них політичну відповідальність.

Крім того, історія знає ще один вид республіки - Радянськуреспубліку. Дана форма правління застосовується тільки в «соціалістичних»країнах, де політичний режим, як правило, тоталітарний, тобтомаксимально віддалений від демократичного. Головною ознакою даного видуреспубліки є верховенство та повновладдя рад або «Представницьких» органів під іншими назвами - всі іншідержавні органи формуються радами відповідного рівня,відповідальні перед ними або підзвітні їм. Поділ влади навітьтеоретично не зізнається, йому протиставлений принцип єдності владитрудового народу, втіленої в радах.

Справа в тому, що існують збочені різновиди республіки,характеризуються нелегітимністю влади. Наприклад, коли в країнівідбувається державний переворот, який ставить на чолі державиодноосібного диктатора (він може називатися як завгодно - президентом,координатором, вождем, генеральним секретарем центрального комітету партіїі т.д.) або групу диктаторів, форма правління офіційно можепроголошуватись або залишатися республікою, але її демократична сутністьвипорожнюється. Це відбувається і в тому випадку, коли законно обраного абопризначене посадова особа (президент, прем'єр-міністр і т.д.)захоплює не належать йому за конституцією повноваження, відмовляєтьсязалишити свою посаду після закінчення строк повноважень - словом, колиузурпує владу. Так робили А. Гітлер у Німеччині в 1933 році, А. Піночет в Чилі в 1973 році. Приклади на жаль можна продовжувати. Єприклади такої заміни монархії республікою, які означають ліквідаціюіснувала при монархії демократії. Мало відрізняються від абсолютноїмонархії деякі республіки Тропічної Африки, де незважаючи на наявністьпарламенту, формально незалежних судів, влада президента фактичнонеобмежена. (так звані монократіческіе республіки). Змінапрезидентів відбувається тут лише зазвичай в результаті їх смерті абовійськового перевороту, а аж ніяк не на загальних виборах. Перевибори на новийтермін носять швидше ритуальний характер. У Малаві, наприклад, до недавньогочасу Президент взагалі вважався перебувають на посаді довічно. Уданій роботі були розглянуті справді демократичні республіки. При цьому треба пам'ятати, що і в президентської, і в парламентській республіціє і президент, і парламент, а відмінність між цими двома різновидамиреспубліканської форми правління полягає у характері відносин міжзаконодавчою і виконавчою владою.