Характеристика норвезької мови

1. Діалекти, на основі яких сформувалась: дано-норвезький (букмол) та західнонорвезький (нюношк).

2. Час сформування сучасної мови - ХVІІІ – ХІХ ст..

3. Сучасна кількість мовців – 4,5 млн. чоловік (приблизно 4 млн. – букмол, 0,5 млн. – нюнокш).

4. Норвезька мова функціонує як офіційна у Норвегії.

5. Літературна мова сформувалася на основі дано-норвезького та західнонорвезького діалектів.

6. Сучасні діалекти: східнонорвезький (трьондешк та естланнск) та західнонорвезький (нурьношк та вестланнск).

7. Сучасні варіанти: ріксмол та хьоношк.

8. Періоди розвитку:

• Давньонорвезький (800-1350);

• Середньонорвезький (1350-1525);

• Новонорвезький (з 1525).

9. Сучасна фонетична система: у норвезькій мові голосні та приголосні можуть бути короткі і довгі, що позначається у транскрипції [e:]. Норвезька мова має 47 звуків. Присутні дифтонги.

10. Наголос є динамічним з елементами музичного.

11. Граматична структура мови; присутні елементи як синтетизму так і аналітизму.

12. Іменник має 3 граматичні роди: чоловічий, жіночий та середній. Іменники слід запам’ятовувати з їх артиклями: чоловічий рід –en, жіночий рід –ei, середній рід –et. За іншою класифікацією: спільний рід (чоловічий і жіночий) та нейтральний.

Є однина і множина. Множина утворюється в неозначеній формі за допомогою додавання закінчення –er, окрім середнього роду, де форми однини і множини співпадають.

13. Дієслова у норвезькій мові поділяються на сильні (неправильні) та слабкі.

Дієслово має 5 форм:

• Інфінітив;

• Імператив;

• Теперішній час;

• Минулий час;

• Дієприкметник.

Наявні 8 часових форм:

• Теперішній час;

• Минулій час;

• Перфект;

• Плюсквамперфект;

• Майбутній час;

• ІІ майбутній час;

• Майбутній час у минулому;

• ІІ майбутній час у минулому.

14. Лексичний склад: власне норвезька лексика та запозичення (датська, шведська, ісландська, фарерська), латина, верхньонімецькі діалекти.

Табу в лексиці германських мов

На давніх етапах розвитку й мислення дуже важливу роль у зміні лексичного складу мови відіграло табу, тобто заборона на вживання певних слів і заміна їх іншими словами. Такі заборони були зумовлені в давнині релігійними мотивами (у сучасних мовах табуювання обумовлене головним чином політичними й етичними чинниками.

Табуюванню насамперед піддаються такі поняття, як “ поганий ”, “ лівий ”, “ хворий “, позначення деяких фізіологічних процесів, назв тварин або рослин, що можуть принести нещастя, та інші явища й предмети.

Змія займала особливе місце у міфології, ритуально-магічних уявленнях індоєвропейців, де вона з’являється у вигляді головної фігури підземного царства – Змія, з яким постійно ведуть боротьбу божества та герої. Тому назва змії піддавалася табуюванню: змінювався фонетичний вигляд слова або відбувалася його заміна іншими назвами.

Спільноіндоєвропейською назвою змії був, мабуть, корінь *angh-/eĝh-/ogh- (пор. д.інд. áhi “ змій ”, лат. аnguis “ змія “, прус. angis. У германських мовах релікти цього і.є. кореня зберігаються у назві їжака (є припущення, що їжак спочатку мислився як “ пожиратель змій “): нім. Igel “ їжак ”, двн. igil, да. il, igil, д.ісл. Īgull <* eg-/ig- “ їжак “, “ змія “.

Однак табуїстичні зміни і.є. позначень змії зумовили появу у германських мовах інших слів зі значенням “ змія “. До них відносилося слово *wurm-, що поєднувало значення “ змія “ та “ червяк “: а. worm “ черв’як “, д.а. wyrm “ черв’як, змія “, нім. Wurm “ черв’як “, д.ісл. ormr “ черв’як, змія “ <*wurmi-/ wurmaz “ змій, черв’як “ (“ той, що звивається ”).

Крім того, у германських мовах утворюються інші евфемістичні назви змії, пов’язані з поняттям “ витися, ізвиватися “: нім. Natter “вуж”, двн. nātara “ змія “, д.сканд. nādra, д.а. næd(d)re, гот. nadrs “ змія “ <*næðr-/ naðr- “ змія “. Від поняття “ витися, звиватися “ походить також двн., д.сканд. slango, нім. Schlange “ змія “, англ. snake “ змія “, д.а. snaca, д.ісл. snākr, snōkr “ змія “, нім. Schnecke “равлик”, двн. snahhan “ повзти ”, д.ірл. snaighim “ повзу “, а. sneak “ крастися “.

Крім повної заміни табуйованої назви іншим словом, розповсюдженим типом табу була своєрідна звукова “ шифровка “ позначення того або іншого табуйованого предмета. Такі звукові перекручування можна виявити у позначенні понять “ бджола “, “ гнида “, “ воша “, “ блоха “.

Бджола: а. bee, д.а. bēo, bī, нім. Biene, двн. bini, д.сканд. bina, bīa, норв. bia, шв., датськ. bi, д.ісл. by-(fluga) < герм. *bī-ni-/bij-ōn “ бджола “. Блоха: д.а. flēah, двн. flōh, д.ісл. flō < герм. *flauh “ блоха “. Гнида: д.а. hnitu, двн. hniz, д.ісл. gnit < герм. *hnit-. Воша: д.а., двн., д.ісл. lus.

До табуйованих понять у багатьох мовах відноситься поняття “ труп “. У герм. мовах воно позначається евфемізмом “ тіло “: нім. Leiche “ труп “, двн. līh(h) “ тіло “, д.а. līc “ тіло, труп “, д.ісл. līk “ тіло, труп “, гот. leik “ тіло “ < герм. *līka- “ тіло “. І.є. позначення поняття “ поганий “ *dus- зберігається в герм. мовах у реліктових формах (як дієслівний префікс зі значенням “ розривати, відокремлювати “ – нім. zer-, двн. zur-, д.а. tor-, гот. tuz-) і заміняється новими словами: англ. bad невідомого походження; нім. schlecht < герм. *slihtaz “ гладкий, рівний “.

Німецька

1. Німецька мова утворена на основі гермінонських, інгвеонських, та іствеонських діалектів.

Усі діалекти німецької мови розпадаються на дві основні групи: верхньонімецькій нижньонімецькі.

2. Періоди історії німецької мови.

1750—1050: давньоверхньонімецька мова.

1050—1350: Середньоверхньонімецька мова.

1350—1650: Ранньоверхньонімецька мова.

1650: Нововерхньонімецька мова, сучасна німецька мова.

3. Зараз німецькою мовою говорять приблизно 144 млн. людей.

*(перша мова) 120 млн.

*(друга мова) 22 млн.

4. Як одна з офіційних мов.

*Бельгія

*Італія

*Люксембург

*Швейцарія

5. Літературна мова.

Літературна німецька мова утворилася на основі східносередньонімецьких діалектів.

Значний внесок у створення норм літературної мови був зроблений реформатором церкви Мартином Лютером.

6. Звертаючись до класифікації сучасних німецьких діалектів слід передусім відзначити класифікацію В. М. Жирмунського, що грунтується на географо-племінному принципі:

А. Нижньонімецькі (9)

Б. Середньонімецьких (5)

В. Південнонімецьким (9)

Г. Фризька

7. Сучасні варіанти німецької: Австрійська, Швейцарська .

8. Виділяють до національні та національні періоди в розвитку німецької мови.

1. Створення діалектних форм німецької мови Xll – Xlll

2. Латинська мова витіснена німецькою мовою Xlll – XlV

3. Завершується формування норм сучасної літературної німецької мови XVlll

4. Обираються орфоепічні норми на основі сценічної вимови XlX

9. Фонетична система.

1. В німецькій мові є три приголосних звуки, які вимовляють з придихом (з аспірацією). Це вибухові [p], [t], [k].

2. Підвищення напруженості голосних звуків на початку слова або фонеми (кореня або приставки), так званий "твердий приступ".

3. При вимовленні звуку [t] кінчик язика не впирається у передні зуби, а лежить на верхньому передньому піднебінні.

10. Наголос мови.

1. Дієслово в сполученні з обставиною і додатком в українській мові

сильніше наголошене, ніж дієслово в німецькій мові.

2. В українській мові, на відміну від німецької, завершеність думки

відображається зниженням тону.

3. В німецькій мові, запитання відображається

підвищенням тону.

4. У німецькій мові підвищення тону відбувається і на післянаголошених

складах.

11. Аналітична і синтетична.

Відповідно до індексу синтетичності мова може належати до проміжного типу.

Наприклад, німецька мова є проміжною між синтетичними і аналітичними. Тому різні мовознавці відносять її до синтетичних, то до аналітичних мов.

12. Іменник.

1. Іменник пишеться з великої літери.

2. Рід іменників визначається за артиклем (означений (der, die, das, die) і неозначений (ein, eine, ein)

3. Основний засіб утворення множини іменників — суфікси.

13. Дієслово.

1. За функцією в реченні дієслова поділяються на повнозначні, модальні, допоміжні.

2. Дієслово в німецькій мові відмінюється за особами, числами, часом.

3. У німецькій мові існує:

*шість часових форм: презенс, імперфект, перфект, плюс- квамперфект, футур І і футур ІІ;

*три форми способу: дійсний, умовний і наказовий;

*три форми стану: активний, пасивний і статив.

4. Усі ці граматичні форми утворюються від трьох основ дієслова (інфінітив , імперфект, партіцип ІІ).

14. Лексичний склад німецької мови.

1. Доля англійських запозичень в німецькій мові складає 7-9%.

2. Більшість слів, що складають словниковий запас німецької мови, багатозначні.

3. Важкими для сприйняття є омоніми й омофони: mehr-meer, arm-Arm.

4. Наголос є однією зі складових частин матеріально-звукової оболонки слова.

Аблаут–чергування голосних в складі однієї морфеми, голосні часто виступають у вигляді внутрішньої флексії Наприклад: збирати-зберу-збір

Термін «аблаут» був введений Я. Гріммом, на поч. ХІХ ст., коли він описував граматичні системи індоєвропейських та германських мов.

Аблаут має свої особливості як в германських,так і в інших індоєвропейських мовах. Для інших індоєвропейських мов характерно те,що аблаут зачіпає всі частини слова,на відміну від германських,де аблаут має відношення тільки до ударного складу.

В готській мові існують явища чергування в морфологічних закінченнях іменника.

-В давніх і сучасних германських мовах найбільш характерний прояв аблаута – чергування кореневих голосних при відмінюванні неправильних дієслів, наприклад: англ.: write — wrote — written, нем.: nehmen — nahm — genommen.

-Ці чергування зводяться до загальноєвропейського чергування ĕ — ē — ŏ — ō — нуль звуку, так само, як це відбувається у російській мові.

Окрім індоєвропейських мов, аблаут також зустрічається в афро-азіатських та картвельських мовах.

Явище внутрішньої флексії також зафіксоване в мовах алтайської та уральської мовної сім’ї.

-У відмінюванні іменників аблаут зустрічається дуже рідко, він більш розповсюджений у відмінюванні дієслів.

-У системі дієслова у презенсі використовується повний ступінь, у причастях із суфіксом –to- нульовий.

-Крім того, якісний аблаут слугував для утворення віддієслівних іменників.

Польський вчений Курилович розробив наступну періодизацію праіндоєвропейського аблаута:

• чергування е/о

• поява чергування e/∅ у результаті зникнення вокалізації редукованих голосних е та о.

• виникнення ступеню подовження

Гамкрелідзе та Іванов вважають, що для найдавнішого стану праіндоєвропейської мови можна реконструювати тільки два ступені - повний і нульоий.

Доля аблаута в мовах-нащадках

-Найкраще система індоєвропейського аблаута збереглася в давньогрецькій мові (первинний стан було змінено лише вокалізацією складових сонорних)

-В індоіранських мовах через збіг e, o, a зник якісний аблаут, зате дуже добре зберігся кількісний.

-В латині продуктивність не втратило лише чергування повний ступінь - ступінь подовження, а чергування повний ступінь - ступінь редукції і якісний аблаут збереглися лише частково.

-Германські мови також добре зберегли аблаут (з поправкою на деякі зміни голосних), значно розширивши область його застосування в відмінюванні дієслова.

-У балтійських і слов'янських мовах аблаут характеризується розвитком чергування повний ступінь - ступінь подовження, в іншому він в повній мірі зберігся в балтійських, а в праслов'янській був затемнений такими змінами голосних, як монофтонгізація дифтонгів, виникнення носових і скорочених

Їдиш склався на ґрунті верхньонімецьких діалектів у взаємодії з семітським (давньоєврейським) і слов'янським елементами. Традиційно ідиш вважається германською мовою, що історично належть до середньо німецьким діалектам верхньонімецької кластера західнонімецької групи

Їдиш почав формуватися в XII—XIII століттях, коли ним розмовляли євреї областей навколо річки Рейн. У цей час у різних куточках Німеччини вже були великі єврейські поселення, що їхні мешканці послуговувалися в побуті німецькою мовою з використанням низки давньоєврейських слів і виразів. З давньоєврейської мови до розмовної мови середньоверхньонімецькими діалектами ввійшла також низка словотворчих моделей і службових слів.

 

. Сьогодні їдишем володіє більш як 2 млн. людей, переважно у Європі, Ізраїлі та США. До масового знищення євреїв під час Другої світової війни ним говорило 11—12 мільйонів осіб.

Ідиш не має статусу державної мови , і взагалі іде суперечка між лінгвістами з приводу того чи являється ідиш взагалі мовою чи діалектом

Західне наріччя

Західний ідиш, які деякі дослідники (напр. П. Векслер) розглядають як окрема мова, на якому євреї говорили в західних областях Німеччини, Швейцарії та Голландії, сьогодні практично мертвий. Східне наріччя ділиться на три основних діалекти:    - північний (т. зв. білорусько-литовський діалект: Прибалтика, Білорусь, північно-східні області Польщі, захід Смоленської області Росії та частина Чернігівської області Україна),     -південно-східний (т. зв. український діалект: Україна, Молдова, східні області Румунії, передусім - Молдова і Буковина, південна частина Брестської області Білорусі та Люблінського воєводства Польщі)     -центральний (або південно-західний, т. зв. польський діалект: центральна і західна Польща)

Ідиш має експіраторний наголос(на другий склад), і хоча місце наголосу в слові не завжди повністю передбачувано, існує кілька основних характерних розподілів словесного наголосу

Ідиш має експіраторний наголос(на другий склад), і хоча місце наголосу в слові не завжди повністю передбачувано, існує кілька основних характерних розподілів словесного наголосу

Граматична система ідиш в основному слідує моделі німецької мови, але зі значним числом змін. У синтаксисі виникли нові моделі порядку слів. Порядок слів у головному і підрядному реченнях став однаковий. Відстань між іменниками і їх визначеннями, а також між частинами дієслівних фраз було скорочено

Іменники характеризуються чотирма відмінками і трьома родами. Однак родовий відмінок перетворився на присвійний, втративши більшість інших функцій. Німецьке відмінність між слабким і сильним відміною прикметників зникло, але з'явилося нове відмінність між змінними предикативними прикметниками. Багато іменників були розподілені між різними моделями множини.  

У дієслові всі часи і способи, крім теперішнього часу дійсного способу, стали утворюватися аналітично. Розвивається чуже строю германських мов послідовне розрізнення досконалого і недосконалого виду; з'явився ряд нових дієслівних форм, що виражають видові і заставні відтінки.

Словник ідиш характеризується наявністю слів різного походження: іврит-арамейських, романських, слов'янських і «міжнародних». Однак механічне віднесення слів цієї мови до їх первинним етимологічним джерелам є вкрай нереалыстичний підхід до особливостей ідишу. Так, слово Менчу (`людина`) формально пов'язане з німецьким словом Mensch, проте в ідиш воно набуло ряд важливих додаткових значень (`службовець`, `надійний, зрілий чоловік`), які втрачаються, якщо виходити з німецького оригіналу «зовнішньої форми» цього слова. Подібні зауваження вірні і щодо слів іншого походження. Так, у слові унтерзогн (`шепотіти на вухо`) і префікс, і корінь нагадують німецькі unter і sagen, проте німецьке слово untersagen не має

Позначення часу у германських мовах

Таке складне абстрактне поняття як “час” не може мати єдиного спільноіндоєвропейського позначення, тому що воно сформувалось порівняно пізно, уже після розпаду іє спільності, на основі різних конкретних понять.

Але загальними дляя всіх іє. мов є семантичні моделі, за якими найчастіше розвиваються слова зі значенням «час»: крутити, тягтися, іти, рухатися. Окрім цих перелічених понять, у германських мовах це поняття могло утворитися від слів «спокій, зупинка, міра»

Також позначення часу тісно пов’язане з позначенням простору й причинності.

Один з найдавніших герм. позначень часу є корінь *hwil: да. hwil «час» (суч.анг. while), двн. Hwilа «час», дісл. Hvila «постіль, місце спокою»

Ще одним мотивом на позначення часу була сема «різати, відокремлювати»: від іє. *di-to- («відділене») походять да. tid (час, пора року, година) шв.tid (час), двн. Zit (час, пора року).

Поняття «рік» пов’язане з іє.коренем *еі «іти»: англ. Year, гот. Ar , данг.gear, нім. Jahr.

Первісне членування року пов’язане не тільки з погодно-кліматичними умовами, а й із сезонно-польовими роботами. *Wintr- (зима): да, голл.Winter, дісл.Vetr – що означало «волога пора року»

Поняття «осінь» не було, вона вважалась частиною літа: гот.asans (літо,час збирання урожаю)

Давнім позначенням вести було складання основ «довгий» і «день»: да.lengten,двн.lenzin.

Поняття «тиждень» виникло нв основі семи «зміна, чергування»: анг.week, данг.wice. Семантичний розвиток: згинатися-выдхилятися-чергуватися-тиждень.

У германських мовах зберіглася іє.назва ночі (гот.naht,дісл.nott,англ.night), а поняття дня замінено лексемою *dagaz – це слово має велику силу експресії, пов’язане із сонцем.

Під префіксом ми розуміємо ту частину слова (морфему), яка в своєму розвитку набула відповідне абстрактне значення і яка ставиться перед словотворчою основою, змінюючи її значення. Префікси як словотворчі форманти зазвичай більш самостійні у фонетичному, морфологічному та семантичному відносинах у порівнянні з суфіксами

Транзитивні дієслова, інакше — перехідні, що виражають дію, спрямовану на якийсь предмет, виражений у реченні прямим додатком.

Пашинський Антон 2330-2АП (203). Тема: причини семантичних змін

Причини семантичної зміни можуть бути підрозділені на дві групи:

екстралінгвістичні;

лінгвістичні причини.

Екстралінгвістичні зміни - зміни в "житті мовного співтовариства", в економічній і соціальній структурі, зміни в ідеях і наукових поняттях, способі життя, і т.д. і це відбито в значеннях слова. У багатьох випадках збережені слова, які позначають деякі об'єкти або поняття, які змінилися, але їхнє значення змінене.

Наприклад, автомобіль - Lat. Carrus, що означає - "чотириколісний фургон", але тепер це позначає автомобіль, залізничний вагон (у США), наприклад атом – грец. atomos (неподільний) тепер, позначає досить різне поняття.

Лінгвістичні причини - фактори, що діють у межах мовної системи:

Через лінгвістичні причини відбувається небагато змін.

Наприклад, “to starve”- (голодувати) означало «вмирати» й звичайно використовувалося зі словом "голод" (в "умерти від голоду").

Але в 16-ому сторіччі саме дієслово здобувало значення, "щоб умерти від голоду".

Подібна зміна спостерігається в сучасній англійській мові: наприклад, "daily” - щодня ( від щоденної газети), щотижня.

Дискримінація синонімів.

Загалом це семантичний розвиток слів.

Наприклад, land- земля що означає:

1) тверда частина землі; 2) територія нації.

Коли у Стародавній Анлії слово "країна" було запозичене як її синонім, значення слова "земля" було трохи змінене, і значення "територія нації" прибуло, щоб бути позначеним, головним чином, запозиченим словом "країна".