Міністерство охорони здоров'я України

Одеський державний медичний університет

Кафедра загальної та клінічної фармакології

Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття

Дисципліна	Клінічна фармакологія
Змістовний модуль № 3	Клінічна фармакологія ЛЗ, що застосовуються для лікування захворювань органів травлення
Тема	Клініко-фармакологічна характеристика лікарських засобів, що впливають на функції травного каналу
Курс	5-й
Факультет	Медичний

Одеса-2009

1. Актуальність теми:

Захворювання стравоходу, шлунку, 12-палої кишки, тонкого і товстого кишківника, як правило, супроводжуються порушенням їх фізіологічних функцій. В комплексі лікувальних заходів порушень функцій травного каналу провідна роль належить лікарським засобам, нормалізуючим секреторну і моторну функції, регулюючим апетит, поновлюючим кишкову флору, прискорюючим репаративні процеси та ін.

Фармакотерапія порушень функцій травного каналу

При різних захворюваннях травного каналу – гастроезофагально рефлюксній хворобі, гастритах, виразковій хворобі, ентеритах, колітах використовується великий арсенал лікарських засобів.

Розглянемо основні групи препаратів, що використовуються для лікування порушення функцій травного каналу.

ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ФУНКЦІЇ

ТРАВНОГО КАНАЛУ

ПРЕПАРАТИ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ПРИ ПОРУШЕННЯХ СЕКРЕТОРНОЇ

ФУНКЦІЇ ШЛУНКУ

ЗАСОБИ, ЩО ВЖИВАЮТЬСЯ ПРИ ПОНИЖЕНІЙ СЕКРЕТОРНІЙ ФУНКЦІЇ ШЛУНКУ (ЗАСОБИ ЗАМІСНОЇ ТЕРАПІЇ)

Основними компонентами шлункового соку є соляна кислота (продукується обкладочними клітинами), пепсиногени (продуковані головними клітинами), а також муцин (продукований додатковими клітинами). При гіпоацидних і анацидних гастритах може знижуватися або, відповідно, повністю бути відсутньою секреція соляної кислоти (ахлоргідрія), а також може відбуватися зниження секреції соляної кислоти і пепсину (ахілія). Ахілія може спостерігатися при раку шлунку, злоякісній анемії.

При недостатності секреції шлункового соку для поліпшення перетравлювання їжі призначають як замісну терапію: натуральний шлунковий сік, пепсин, кислоту хлористоводневу розведену.

Натуральний шлунковий сік (Succus gastricus naturalis) містить всі ферменти, що виділяються залозами шлунку, його рН варіює від 0,8 до 1,2. Препарат отримують від здорових собак (при уявному годуванні) або коней. Застосовують при недостатності секреторної функції шлунку, ахілії, диспепсіях, гіпо- і анацидних гастритах. Призначають препарат по одній столовій ложці під час або відразу після їжі.

Пепсин (Pepsinum) - протеолітичний фермент, що отримується із слизової оболонки шлунку свиней і телят. Пепсин розщеплює білки на пептиди. Він активний лише при рН =1,5-4,0; тому вживання його при хронічних гіпоацидних гастритах, здійснюють разом з соляною кислотою. Пепсин у вигляді порошку призначають перед їжею 3-4 рази в день по 0,3-0,5 на прийом; під час їжі в порошку або в 1-3% розчині соляної кислоти.

Ацидин-пепсин (бетацид) випускається в таблетках по 0,25 і 0,5, кожна з яких містить одну частину пепсину і чотири частини ацидину, останній, гідролізуючись, виділяє вільну соляну кислоту. Застосовують препарат за тими ж показаннями, що і пепсин, і натуральний шлунковий сік. Таблетку ацидин-пепсину розчиняють в 1/3 стакану води. Призначають препарат 3-4 рази в день під час або після їжі. Курс лікування 30-45 днів.