- •1. Дайте визначення предмету "Історія України'', вкажіть на основні методологічні принципи, джерела та значення його вивчення у вищій школі
- •2. Розкрийте суть основних історіософських концепцій щодо походження та часу виникнення українського народу. Яка з них, на вашу думку, найбільш достовірна? Аргументуйте.
- •4. Назвіть етнополітичний аспект литовської експансії на українські землі. Чи можна вважати Велике князівство Литовсько-руською державою?
- •Дайте характеристику етнополітики козацько-гетьманської держави. Які факти свідчили про посилення «російського фактору»?
- •Проаналізуйте процес обмеження та остаточної ліквідації царським урядом автономії України (друга половина 17-18 ст). Виділіть етнополітичний аспект цієї проблеми.
- •Назвіть причини, етапи еміграції та міграції українців. Визначте внесок українців у політику, науку, культуру, господарське життя держав, де вони проживають.
- •Висвітліть основні погляди вчених на причини та час виникнення українського козацтва. Доведіть, що Запорізька Січ, за висловом м.Костомарова, була козацькою демократичною республікою
- •14. Визначте місце України в планах імперіалістичних держав напередодні та на початку Першої Світової війни. В чому полягала трагедія українського народу в цій війні?
- •15. Дайте характеристику діяльності Української Центральної Ради у боротьбі за відродження української держави Визначте етнополітичний аспект цієї діяльності.
- •Проаналізуйте процес обмеження національних прав українців у період остаточної втрати Україною державності в процесі створення срср. Чи мала Україна право вибору?
- •20. Усрр в складі Радянського Союзу в 20-30-ті роки. Інші державні утворення в історично-українських землях в 1939, 1941рр.
- •21. Республіканський статус Радянської України в срср та міжнародних стосунках в повоєнний період (1945-1991рр.)
- •22. Назвіть об'єктивні та суб'єктивні фактори, які сприяли утворенню незалежної української держави.
- •23. Коли і за яких обставин було прийнято Акт проголошення незалежності України? Визначте значення референдуму 1 грудня 1991 року, його підсумки.
- •24. Проаналізуйте конституційний процес, реорганізацію вищих органів державного управління та місцевого самоврядування в процесі будівництва незалежної Української держави.
- •25. З якою метою розпочався процес політичного реформування Української держави на початку XXI ст.? Які ви знаєте пропозиції щодо внесення змін до діючої Конституції України 1996 р.?
- •26. Визначте геополітичні координати України в контексті власної історії.
-
Висвітліть основні погляди вчених на причини та час виникнення українського козацтва. Доведіть, що Запорізька Січ, за висловом м.Костомарова, була козацькою демократичною республікою
Проблема походження козацтва віддавна привертала увагу як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників і мала різнопланове трактування. Представники російської «державницької школи» (С. Соловйов, К. Кавелін) або цілком не сприймали козацтва, або давали йому негативну оцінку. Українські історики дореволюційної доби (М. Костомаров, Д. Яворницький) ідеалізували запорозьке козацтво. Польські вчені схильні пов'язувати проблему виникнення козацтва тільки з діяльністю польської й української знаті, а традиційна англо-франко-американська історіографія вбачає в запорозькому козацтві щось на зразок середньовічних піратів-флібустьєрів, головною метою яких була нажива і грабунок сусідів. На жаль, всі ці версії грішать однобокістю.
Поява козацтва і, особливо, його кількісне зростання за рахунок масових втеч залежного населення з панських маєтків викликали активну протидію магнатів та шляхти. Вони не могли змиритися з формуванням окремого незалежного від них соціального стану та прагнули заволодіти освоєними козаками землями. Тому випрошували в королів грамоти на ці новоколонізовані простори, захоплювали їх, намагалися встановити владу над тутешнім вільним людом. Окремі добивалися посад старост королівських маєтностей чи намісників великих магнатів і за їх розпорядженням будували тут замки для наступу на козаків та захисту володінь від татарських вторгнень. Натиск панства змусив частину козацтва піти на компроміс, зокрема погодитися виконувати сторожову службу у прикордонних замках, поповнити загони панських «служебників» тощо. Ті козаки, що не хотіли миритися з таким становищем, спочатку відповідали повстаннями, як це трапилось у 1536 p. у Канівському та Черкаському староствах, а потім почали відходити на «Низ». Тут, задніпровськими порогами, вони будували т. зв. городці та засіки чи «січі» з повалених дерев для захисту від ворожих нападів. Згодом на місці дрібних звели одну головну Запорізьку Січ, яку М.Грушевський назвав «огнищем козацької сили, солідарності, організованості»
-
Дайте характеристику української гетьманської держави під проводом Б Хмельницького, її політичного і соціально-економічного ладу які причини та наслідки ліквідації цієї держави у другій половині XVIII ст.?
На початку XVII ст., коли козацтво вже перетворилося на потужну військову силу (могло виставити 50-ти тисячне військо) та на впливового політичного гравця, серед українських православних інтелектуалів виникла ідея використати їх для зміцнення позицій Православної Церкви, що в тогочасних умовах означало залучити до змагань за національні інтереси українського світу. Далебі після Брестської унії 1696 р. українське православ'я опинилося без своєї ієрархії й зазнавало різноманітних утисків, що в підсумку загрожувало втратою національної самобутності українців. Сеймова ж боротьба шляхти за інтереси Православної Церкви не приносила сподіваних результатів. Тоді було звернуто увагу на козаків, які швидко и активно включилися у протистояння та посутньо зміцнили позиції православного блоку. Саме завдяки неабиякій підтримці козаків, і особливо гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, у 1620 р. було досягнуто відновлення повноти внутрішньої організаційної структури Української Православної Церкви; опираючись на козацьку силу єрусалимський патріарх Феофан висвятив церковних ієрархів - митрополита та єпископів. А в 1632 p., ультиматум козаків, які погрожували Варшаві не брати участь у Смоленській війні з Московією, остаточно змусив короля визнати законність цієї ієрархії [2, c. 24].
Залучаючи козацтво до «оборони Православної церкви», інтелектуали мали потурбуватися про улегітимнення такої своєї позиції. І бажаючи того чи ні, вони мусили доводити належність козаків до еліти, бо тільки вона, згідно з тогочасними уявленнями мала законне право перейматися релігійними питаннями. Відповідно з'явилася концепція, що козаки є нащадками князівських дружинників доби Київської Русі, тобто вийшли з того ж середовища, що й більша частина української шляхти. У такий спосіб козаки дістали не тільки новий аргумент для своїх станових змагань, а й «прив'язувалися» до попередньої української історії, до українського державотворення [3, c. 34].
Паралельно в українській інтелектуальній традиції відроджується інтерес до українського минулого, з'являються твори, які обґрунтовують окремішність українців, їхню відмінність від усіх сусідів, безперервність української історії від княжих часів, закликають шляхту триматися своїх корінь і своєї віри, а панегірики князям порівнюють тих з давніми київськими князями.
Починаючи з 1620-х pp., козацтво надзвичайно жваво й послідовно обстоює національно-релігійні інтереси, ставить на перше місце у своїх вимогах до Варшави «заспокоєння нашої старожитньої грецької релігії і про поправу вольностей і свобод народу нашого руського». Козаки відкрито вписують себе поруч із шляхтою до еліти, намагаються виступати від імені українського світу. З іншого боку, сама організація козацьких лав, містила зародки майбутньої Української Козацької держави. Утворення Запорізької Січі потягнуло за собою структуризацію козацтва. Виникла військова організація, на верхівці якої перебував гетьман, устійнилася внутрішня субординація, загальна козацька рада перетворилася на найвищий орган влади в козацькому середовищі [7, c. 124].
В адміністративному сенсі Українська Козацька держава була поділена на полки, а полки на сотні. Полково-сотенний устрій мав військово-територіальний характер. Полк чи сотня - це водночас і певна територія, і військова одиниця, яку виставляла ця територія до українського війська. У часи Б. Хмельницького число полків та сотень постійно змінювалося відповідно до поточних потреб та територіальних меж держави. За козацьким реєстром 1649 p., наприклад, існувало 16 полків. У кожному полку налічувалося від 10-ти до 29-ти сотень. Найважливішим полком став, безумовно, столичний – Чигиринський, центром якого була столиця Гетьманщини Чигирин [9, c. 14].
З кінця XVI ст. козаки, особливо під час повстань, роблять спробу встановити свою владу на контрольованих територіях, вимагають від місцевих мешканців, зокрема й шляхти, «стацію», тобто утримання за свій кошт. Як розпачливо говорив на сеймі 1615 р. краківський біскун, козаки «вдома ані магістратів у містах, ані старост, ані гетьманів [польських] не слухають, самі собі права чинять, саміурядників і вождів наставляють, нібито у них є своя Річ Посполита!» [1, c. 84].
Врешті, як мінімум з 1620-х pp. козацтво у зносинах з сусідами подавало себе як окремий політичний суб'єкт. У договорах, які воно укладало, зокрема, з кримським калгою Шагін-Гіреєм, воно вимагало брати зобов'язання стосовно Війська Запорізького, а не Речі Посполитої, як того спершу хотів калга.
Становлення Української козацької держави відбувалося в надзвичайно складних внутрішньо- і зовнішньополітичних умовах. Тому непростим і водночас кардинальним моментом у політиці Гетьмана України Богдана Хмельницького стала Переяславська рада 8 (18) січня 1654 року. Ця подія принципово вплинула на всю дальшу історію українського народу.
Безпосередніми наслідками Переяславської угоди для України стало утвердження Української Козацької держави як правової автономії і суб’єкта міжнародних відносин, її легітимація; відбувся розрив стосунків з польсько-литовською Річчю Посполитою. Створено передумови поглиблення процесів інституалізації державного устрою та системи влади в Україні. Незважаючи на свою суперечливість, зазначені процеси розвивалися до першої третини XVIII ст. у конструктивному руслі. Пізніше посилилися процеси колонізації Української Козацької держави, відбулася її повна ліквідація. Почався процес русифікації українського етносу, його денаціоналізації, трансформації Української православної церкви, втрати її автономності